Читайте также: |
|
В. (АА) Розум
впевненість, що це інше в собі вже є ним. Тією мірою, якою самоусвідомлення зі звичаєвої [моральної] субстанції й пасивного буття мислення підноситься до свого буття-для-себе, воно полишає за собою, немов сіру тінь, що от-от зникне, закон звичаю та існування, знання, набуті спостереженням, і теорію, бо все це — радше знання про те, чиє буття-для-себе і реальність інші, ніж буття-для-себе і реальність самоусвідомлення. Замість небесного сяйливого духу універсальності знання і діяльності, в якому замовкають відчуття та втіхи одиничності, в самоусвідомлення переходить дух землі, для якого за справжню реальність править тільки буття, що є реальністю одиничної свідомості.
Воно попхнуло розум і знання — Найвище людське надбання, Воно чортам себе віддало, Отож тепер уже пропало1.
Самоусвідомлення занурюється в життя і доводить до завершення чисту індивідуальність, у якій воно постає. Воно не так робить своє щастя, як бере його безпосередньо й тішиться ним. Тіні науки, законів і принципів, які лише самі стоять між ним і його власною реальністю, щезають, наче мертвий туман, який не може втриматися супроти його впевненості у своїй реальності; воно бере собі життя, немов зриваючи стиглий плід, що сам з не меншою силою тягнеться назустріч руці, яка зриває його.
Його діяльність тільки в одному моменті є діяльністю бажання; воно спрямоване не на знищення всієї об'єктивної сутності, а тільки на форму своєї іншості або незалежності, що є ілюзією, позбавленою сутності: адже в собі воно вважає цю іншість за ту саму сутність, що й свою самість. Елемент, у якому бажання та його об'єкт існують байдужі й незалежні одне щодо одного, — це живе існування; втіха бажання касує це
Дуже скорочена і трохи змінена цитата з фрагмента "Фауста" ґете, опублікованого 1790 р. (В повному тексті це ч. І, дія І, К а -бінет Ф а у с т а, рядки 1851 — 1852, 1866 — 1867. Переклад М. Д у -ката). — Пєрєкл.
існування тією мірою, якою воно належить об'єкту бажання. А л е елемент, який надає тут і бажанню, і його об'єкту відокремленої реальності, — це вже радше категорія, буття, що, по суті, є уявленим, і тому цей елемент — усвідомлення незалежності (чи то природне усвідомлення, чи то усвідомлення, розвинене в систему законів), яке кожен індивід зберігає для себе. Це відокремлення не існує в собі для самоусвідомлення, що знає інше як свою власну самість. Отже, самоусвідомлення досягає втіхи насолоди, усвідомлення своєї реалізації у свідомості, що видається незалежною, або ж споглядання єдності обох незалежних са-моусвідомлень. Воно досягає своєї мети, але саме там і дізнається, якою є істина тієї мети. Воно осягає себе як цю одиничну сутність, що існує для себе, але реалізація цієї мети якраз і є її скасуванням, бо воно стає об'єктом для себе не як це одиничне, а радше як єдність себе самого та іншого самоусвідомлення, а отже, як скасоване одиничне, тобто як загальне.
Насолода, якою втішалися, має, звичайно, позитивне значення, ставши для себе об'єктивним самоусвідомленням, але не меншою мірою й негативне, скасувавши сама себе. Оскільки самоусвідомлення розуміє свою реалізацію тільки в першому значенні, його досвід постає в його свідомості як суперечність, у якій досягнена реальність своєї одиничності бачить себе зруйнованою негативною сутністю, що стоїть без реальності та без змісту навпроти неї, а проте є силою, що пожирає її. Ця сутність — не що інше, як поняття того, чим є ця індивідуальність у собі. А втім, ця індивідуальність — найубогіша форма духу, що реалізується, бо у своїх очах вона є тільки абстракцією розуму, або ж безпосередністю єдності буття-для-себе і бут-тя-в-собі; її сутність — тільки абстрактна категорія. Але вона вже не має форми безпосереднього простого буття, як у випадку спостережного духу, де вона є абстрактним буттям або, утверджена як щось чуже, ре-човістю взагалі. А в даному випадку в цю речовість увійшли буття-для-себе і опосередкування. Отже, індивідуальність постає тут як коло, круговий процес, змістом якого є розвинені чисті відносини простих сутно-
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 149 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | | | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |