Ґ. В. Ф. Геґель.Феноменологія духу

В. (А А) Розум 243

предикатом духу називають буття як таке, або бут-тя-річчю, то істинним формулюванням цього твер­дження є те, що дух — така сама річ, як і кістка. От­же, слід вважати украй важливим, що знайшлося іс­тинне формулювання того, що можна сказати суто про дух: він є. Коли за інших обставин кажуть про дух: він є, має буття, є річчю, одиничною реальніс­тю, то аж ніяк не гадають, ніби його можна побачи­ти, взяти до рук, штовхнути й т. ін., проте тут однако­во сказано щось подібне до цього, і тому те, що на­справді сказано, можна висловити так буття духу — це кістка.

Цей результат має тепер подвійне значення: по-перше, його істинне значення, тією мірою, якою він є доповненням результату попереднього руху самоус­відомлення. Нещасливе самоусвідомлення зрікається своєї незалежності і опускає своє буття-для-себе до рівня речі. Таким чином воно покидає рівень самоус­відомлення і повертається до просто свідомості, тоб­то свідомості, для якої об'єктом є буття, річ; але те, що тут є річчю, — це самоусвідомлення, а також єд­ність Я і буття — категорія. Якщо об'єкт визначений отак для свідомості, свідомість має розум. Свідомість, так само як і самоусвідомлення, є в собі власне розу­мом, але тільки про ту свідомість, чий об'єкт визначе­ний як категорія, можна сказати, що вона має розум, але від цього слід ще й відрізняти знання, що таке ро­зум. Категорія, будучи безпосередньою єдністю бут­тя і свого, повинна пронизувати обидві форми, і спо­стережна свідомість — це саме та свідомість, якій во­на репрезентує себе у формі буття. У своєму резуль­таті свідомість висловлює те, неусвідомленою вірогід­ністю чого вона є, як твердження, — твердження, що лежить у самому уявленні про розум. Це тверджен­ня — безкінечне судження, що Я — це річ, — суджен­ня, яке касує само себе. Отже, через цей результат до характеристики категорії додається ще й те, що вона є цією протилежністю, яка сама себе скасовує. Чиста категорія, що існує для свідомості у формі буття або безпосередності, є ще не опосередкованим, а тільки даним об'єктом, а свідомість — це теж неопосередко-

ване ставлення. Моментом цього безкінечного су­дження є перехід безпосередності в опосередкування, або неґативність. Тому даний об'єкт визначений як негативний, а свідомість у своєму ставленні до ньо­го — як сшюусвідомлення, або категорія, що прони­зувала форму буття у спостереженні, а тепер утвер­джена у формі буття-для-себе; свідомість прагне вже не знаходити себе безпосередньо, а породжувати се­бе своєю діяльністю. Вона сама становить мету своєї діяльності, так само як у спостереженні переймалася тільки речами.

Іншим значенням цього результату є вже розгляну­те спостереження, позбавлене поняття. Це спостере­ження не має іншого способу осягнути й висловити себе, як заявити, нітрохи не бентежачись, що реаль­ністю самоусвідомлення є кістка — така, яку вона ви­являє як чуттєву річ, що водночас не втрачає для свідомості своєї об'єктивності. Але, заявляючи таке, це спостереження не має ясного усвідомлення й не осягає своє твердження у визначеності його суб'єкта та предиката і відносин між ними, і ще меншою мірою осягає це твердження у значенні безкінечного судження, що саме розпадається, та уявлення. Радше внаслідок розміщеного глибше самоусвідомлення духу, що видається тут природною чесністю, воно прихо­вує ганебність позбавленої поняття голої думки, мов­ляв, кістка — реальність самоусвідомлення, й затуш­ковує та прикрашає цю кістку самою бездумністю, домішує різноманітні відносини причин і наслідків, знаків, органів і т. ін., які тут не мають жодного зна­чення, і прикриває кричущість цього твердження від­мінностями, що походять від них.

Мозкові волокна й т. ін., коли їх розглядати як бут­тя духу, — це вже тільки вигадана, суто гіпотетична, а не сутня, не відчута, не бачена, не справжня реаль-і іість; коли ці волокна присутні тут, коли ми їх ба­чимо, — це мертві об'єкти, які вже не можна вважати на буття духу. Але властива об'єктивність повинна бу­ти безпосередньою, чуттєвою, щоб дух у цій об'єкти­вності як мертвій, — адже кістка мертва тією мірою, якою мертве належить до живого, — був утверджений

Дата добавления: 2015-07-10