Читайте также: |
|
В. (А А) Розум 237
хологія і наука про людину, якійсь ділянці черепа та її контурам. Череп убивці має не цей орган, і не знак, а цю ґулю, але цей убивця має ще цілу сукупність інших властивостей, так само як і інших ґуль, а разом з тими ґулями й западини; серед тих ґуль і западин можна вибирати. І знову-таки, схильність до вбивств можна пов'язати з якою завгодно ґулею чи заглибиною, а цю ґулю чи западину можна натомість пов'язати з якою завгодно іншою властивістю: адже вбив-ц я — а ж ніяк не абстракція вбивці і має не тільки якусь одну ґулю чи одну западину. Отже, спостереження, які можна запропонувати тут, мають звучати десь так само, як подані вище зауваги про дощ, які висловили купець, що іде на ярмарок, і господиня, що пере білизну. Купець та господиня можуть зробити і спостереження, що дощ завжди йде тоді, коли повз вікна проходить цей сусіда або коли вони їдять удома смажену свинину. Як байдужий дощ до цих обставин, так і для спостереження ця визначеність духу байдужа до цього визначеного буття черепа. Адже серед цих обох об'єктів спостереження один — це сухе буття-для-себе, закостеніла властивість духу, тоді як другий — сухе буття-в-собі; такі закостенілі речі, якими є ці обидва об'єкти, цілком байдужі до всього іншого; так само й великій ґулі байдуже, чи є десь убивця по сусідству, а вбивці байдуже, чи є десь поблизу западина.
А втім, усе-таки годі спростувати можливість, що якась ґуля в певному місці якимсь чином пов'язана з якоюсь властивістю, пристрастю й т. ін. Можна уявити собі вбивцю з великою ґулею на якійсь ділянці черепа, а злодія — з ґулею на іншій ділянці. З цього погляду френологія зберігає спроможність поширитися ще більше, бо передусім видається, що вона обмежена тільки зв'язком певної ґулі з певною властивістю в одному індивіді, який має і цю ґулю, і цю властивість. Але вже природна френологія — адже має бути й така френологія, якщо є природна фізіономіка, — виходить за ці межі й не тільки стверджує, ніби хитра людина має ґулю завбільшки в кулак за вухом, а й наполягає, що ґулю на лобі має не сама невірна дружина,
а її шлюбний партнер. Так само можна собі уявити, ніби людина, яка живе під одним дахом з убивцею, або навіть є його сусідою, або, якщо піти ще далі, співгромадянином і т. ін., теж має велику ґулю на якомусь місці черепа, а також уявити й летючу корову, яку спершу попестив рак, що їхав верхи на віслюкові, а потім... — і т. д. Але якщо вважати цю можливість не за можливість уяви, а за внутрішню можливість, або можливість поняття, тоді об'єкт — це реальність, що є і повинна бути чистою річчю й не мати такого значення, яке вона може мати лише в уяві.
А коли спостерігач, незважаючи на взаємну байдужість обох аспектів, таки береться до роботи визначати пов'язаність, — почасти спираючись на загальний раціональний аргумент, мовляв, зовнішнє є виявом внутрішнього, а почасти — на аналогію з черепами тварин, які, безперечно, можуть мати набагато простіший характер, ніж люди, і про яких водночас важче сказати, який саме характер вони мають, оскільки аж ніяк не кожна людина може легко перенестися уявою в натуру якоїсь тварини, — то знаходить, намагаючись видати за точні ті закони, які він начебто відкрив, видатну допомогу у вигляді однієї відмінності, про яку нам тепер теж треба подумати. Буття духу принаймні аж ніяк не можна вважати за щось цілковито тверде й непорушне. Людина вільна; припускають, що початкове буття — це тільки схильності, над якими людина має багато влади, або ж які потребують для свого розвитку сприятливих обставин; тобто про початкове буття духу можна не менш слушно сказати, що воно ще не існує як буття. Отже, якщо спостереження суперечать тому, що комусь заманулося утвердити як закон, скажімо, трапилася гарна погода під час ярмарку або прання білизни, купець і господиня могли б говорити, що, власне, мав іти дощ і схильності до цього були вже наявні; та й спостерігаючи череп, теж можна сказати, що цей індивід, власне, має бути таким, яким проголошує його згідно з законом череп, і має початкові схильності, які, проте, були не розвинені; цієї якості, щоправда, немає, але вона мала б бути. Закон і оце "має бути"
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 153 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | | | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |