Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. хологія і наука про людину, якійсь ділянці черепа та її контурам

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (А А) Розум 237


 


хологія і наука про людину, якійсь ділянці черепа та її контурам. Череп убивці має не цей орган, і не знак, а цю ґулю, але цей убивця має ще цілу сукупність ін­ших властивостей, так само як і інших ґуль, а разом з тими ґулями й западини; серед тих ґуль і западин мо­жна вибирати. І знову-таки, схильність до вбивств можна пов'язати з якою завгодно ґулею чи заглиби­ною, а цю ґулю чи западину можна натомість пов'я­зати з якою завгодно іншою властивістю: адже вбив-ц я — а ж ніяк не абстракція вбивці і має не тільки якусь одну ґулю чи одну западину. Отже, спостере­ження, які можна запропонувати тут, мають звучати десь так само, як подані вище зауваги про дощ, які висловили купець, що іде на ярмарок, і господиня, що пере білизну. Купець та господиня можуть зроби­ти і спостереження, що дощ завжди йде тоді, коли повз вікна проходить цей сусіда або коли вони їдять удома смажену свинину. Як байдужий дощ до цих об­ставин, так і для спостереження ця визначеність духу байдужа до цього визначеного буття черепа. Адже се­ред цих обох об'єктів спостереження один — це сухе буття-для-себе, закостеніла властивість духу, тоді як другий — сухе буття-в-собі; такі закостенілі речі, якими є ці обидва об'єкти, цілком байдужі до всього іншого; так само й великій ґулі байдуже, чи є десь убивця по сусідству, а вбивці байдуже, чи є десь по­близу западина.

А втім, усе-таки годі спростувати можливість, що якась ґуля в певному місці якимсь чином пов'язана з якоюсь властивістю, пристрастю й т. ін. Можна уяви­ти собі вбивцю з великою ґулею на якійсь ділянці че­репа, а злодія — з ґулею на іншій ділянці. З цього по­гляду френологія зберігає спроможність поширитися ще більше, бо передусім видається, що вона обмеже­на тільки зв'язком певної ґулі з певною властивістю в одному індивіді, який має і цю ґулю, і цю властивість. Але вже природна френологія — адже має бути й та­ка френологія, якщо є природна фізіономіка, — вихо­дить за ці межі й не тільки стверджує, ніби хитра лю­дина має ґулю завбільшки в кулак за вухом, а й напо­лягає, що ґулю на лобі має не сама невірна дружина,


а її шлюбний партнер. Так само можна собі уявити, ніби людина, яка живе під одним дахом з убивцею, або навіть є його сусідою, або, якщо піти ще далі, співгромадянином і т. ін., теж має велику ґулю на яко­мусь місці черепа, а також уявити й летючу корову, яку спершу попестив рак, що їхав верхи на віслюкові, а потім... — і т. д. Але якщо вважати цю можливість не за можливість уяви, а за внутрішню можливість, або можливість поняття, тоді об'єкт — це реальність, що є і повинна бути чистою річчю й не мати такого значення, яке вона може мати лише в уяві.

А коли спостерігач, незважаючи на взаємну байду­жість обох аспектів, таки береться до роботи визна­чати пов'язаність, — почасти спираючись на загаль­ний раціональний аргумент, мовляв, зовнішнє є ви­явом внутрішнього, а почасти — на аналогію з чере­пами тварин, які, безперечно, можуть мати набагато простіший характер, ніж люди, і про яких водночас важче сказати, який саме характер вони мають, оскільки аж ніяк не кожна людина може легко пере­нестися уявою в натуру якоїсь тварини, — то знахо­дить, намагаючись видати за точні ті закони, які він начебто відкрив, видатну допомогу у вигляді однієї відмінності, про яку нам тепер теж треба подумати. Буття духу принаймні аж ніяк не можна вважати за щось цілковито тверде й непорушне. Людина вільна; припускають, що початкове буття — це тільки схиль­ності, над якими людина має багато влади, або ж які потребують для свого розвитку сприятливих обста­вин; тобто про початкове буття духу можна не менш слушно сказати, що воно ще не існує як буття. Отже, якщо спостереження суперечать тому, що комусь за­манулося утвердити як закон, скажімо, трапилася гар­на погода під час ярмарку або прання білизни, ку­пець і господиня могли б говорити, що, власне, мав іти дощ і схильності до цього були вже наявні; та й спостерігаючи череп, теж можна сказати, що цей ін­дивід, власне, має бути таким, яким проголошує його згідно з законом череп, і має початкові схильності, які, проте, були не розвинені; цієї якості, щоправда, немає, але вона мала б бути. Закон і оце "має бути"


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 153 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)