Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. хологія і наука про людину, якійсь ділянці черепа та її контурам

В. (А А) Розум 237

хологія і наука про людину, якійсь ділянці черепа та її контурам. Череп убивці має не цей орган, і не знак, а цю ґулю, але цей убивця має ще цілу сукупність ін­ших властивостей, так само як і інших ґуль, а разом з тими ґулями й западини; серед тих ґуль і западин мо­жна вибирати. І знову-таки, схильність до вбивств можна пов'язати з якою завгодно ґулею чи заглиби­ною, а цю ґулю чи западину можна натомість пов'я­зати з якою завгодно іншою властивістю: адже вбив-ц я — а ж ніяк не абстракція вбивці і має не тільки якусь одну ґулю чи одну западину. Отже, спостере­ження, які можна запропонувати тут, мають звучати десь так само, як подані вище зауваги про дощ, які висловили купець, що іде на ярмарок, і господиня, що пере білизну. Купець та господиня можуть зроби­ти і спостереження, що дощ завжди йде тоді, коли повз вікна проходить цей сусіда або коли вони їдять удома смажену свинину. Як байдужий дощ до цих об­ставин, так і для спостереження ця визначеність духу байдужа до цього визначеного буття черепа. Адже се­ред цих обох об'єктів спостереження один — це сухе буття-для-себе, закостеніла властивість духу, тоді як другий — сухе буття-в-собі; такі закостенілі речі, якими є ці обидва об'єкти, цілком байдужі до всього іншого; так само й великій ґулі байдуже, чи є десь убивця по сусідству, а вбивці байдуже, чи є десь по­близу западина.

А втім, усе-таки годі спростувати можливість, що якась ґуля в певному місці якимсь чином пов'язана з якоюсь властивістю, пристрастю й т. ін. Можна уяви­ти собі вбивцю з великою ґулею на якійсь ділянці че­репа, а злодія — з ґулею на іншій ділянці. З цього по­гляду френологія зберігає спроможність поширитися ще більше, бо передусім видається, що вона обмеже­на тільки зв'язком певної ґулі з певною властивістю в одному індивіді, який має і цю ґулю, і цю властивість. Але вже природна френологія — адже має бути й та­ка френологія, якщо є природна фізіономіка, — вихо­дить за ці межі й не тільки стверджує, ніби хитра лю­дина має ґулю завбільшки в кулак за вухом, а й напо­лягає, що ґулю на лобі має не сама невірна дружина,

а її шлюбний партнер. Так само можна собі уявити, ніби людина, яка живе під одним дахом з убивцею, або навіть є його сусідою, або, якщо піти ще далі, співгромадянином і т. ін., теж має велику ґулю на яко­мусь місці черепа, а також уявити й летючу корову, яку спершу попестив рак, що їхав верхи на віслюкові, а потім... — і т. д. Але якщо вважати цю можливість не за можливість уяви, а за внутрішню можливість, або можливість поняття, тоді об'єкт — це реальність, що є і повинна бути чистою річчю й не мати такого значення, яке вона може мати лише в уяві.

А коли спостерігач, незважаючи на взаємну байду­жість обох аспектів, таки береться до роботи визна­чати пов'язаність, — почасти спираючись на загаль­ний раціональний аргумент, мовляв, зовнішнє є ви­явом внутрішнього, а почасти — на аналогію з чере­пами тварин, які, безперечно, можуть мати набагато простіший характер, ніж люди, і про яких водночас важче сказати, який саме характер вони мають, оскільки аж ніяк не кожна людина може легко пере­нестися уявою в натуру якоїсь тварини, — то знахо­дить, намагаючись видати за точні ті закони, які він начебто відкрив, видатну допомогу у вигляді однієї відмінності, про яку нам тепер теж треба подумати. Буття духу принаймні аж ніяк не можна вважати за щось цілковито тверде й непорушне. Людина вільна; припускають, що початкове буття — це тільки схиль­ності, над якими людина має багато влади, або ж які потребують для свого розвитку сприятливих обста­вин; тобто про початкове буття духу можна не менш слушно сказати, що воно ще не існує як буття. Отже, якщо спостереження суперечать тому, що комусь за­манулося утвердити як закон, скажімо, трапилася гар­на погода під час ярмарку або прання білизни, ку­пець і господиня могли б говорити, що, власне, мав іти дощ і схильності до цього були вже наявні; та й спостерігаючи череп, теж можна сказати, що цей ін­дивід, власне, має бути таким, яким проголошує його згідно з законом череп, і має початкові схильності, які, проте, були не розвинені; цієї якості, щоправда, немає, але вона мала б бути. Закон і оце "має бути"

Дата добавления: 2015-07-10