Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія

формі — це, звичайно, Я і то присутнє, бо Я може іс­нувати лиш у формі присутності; але одиничне Я — це щ конкретна одинична примара, що тримає зага­льність, яка є долею, відокремленою від себе. Це справді тільки примара, скасоване конкретне це, Щ отже, й загальне Я, проте це негативне значення ще не перетворилося в пізніше позитивне значення, і то­му отак скасоване Я й досі безпосередньо означає водночас цю одиничну, позбавлену сутності примару. Але доля без Я лишається позбавленою свідомості ніччю, що не доходить ані до диференціації в собі, ані до ясності знання про себе.

Ця віра в ніщо необхідності та в підземний світ стає вірою в небо, оскільки Я, що відійшло, має бути поєднаним зі своєю загальністю, розкласти в ній те, що воно містить, і стати, таким чином, ясним для се­бе. Але ми бачили, що це царство віри розгортає свій зміст лише в елементі мислення й не породжує поняття, — і тому гине у своїй долі, а саме: в релігії просвітництва. В цій релігії знову відроджується надчуттєве потойбіччя тями, але так, що самоусвідом­лення лишається задоволеним на цьому боці й не знає надчуттєвого, пустого потойбіччя, яке годі пізнати і якого годі боятись, ані як Я, ані як силу.

У релігії моралі нарешті відновлюється твердження, що аболютна сутність — це позитивний зміст, проте цей зміст поєднаний із негативністю просвітництва. Зміст — це буття, що водночас знов увібране в Я й лишається там замкненим, і цей зміст диференційо­ваний, його частини не менш безпосередньо запере­чуються, ніж утверджуються. Проте доля, яка погли­нає цей суперечливий рух, — це Я, що усвідомлює се­бе як долю суті та реальності

Дух, що знає сам себе, в релігії є передусім своїм власним чистим самоусвідомленням. Ті форми духу, які ми вже розглядали, — істинний дух, самовідчуже-ний дух і дух, упевнений у собі, — становлять разом дух у його свідомості, коли, протиставлений своєму світові, він не впізнає себе в ньому. Але в сумлінні він підпорядковує як себе, так і свій об'єктивний світ уза­галі, а також своє уявлення і свої визначені поняття,

тож є тепер самоусвідомленням, що існує при собі. У ньому дух, репрезентований як об'єкт, має для себе значення бути універсальним духом, що містить у со­ні всю сутність і всю реальність, проте не існує у фо­рмі вільної реальності або начебто незалежної при­роди. Він має, щоправда, постать, або форму буття, бо є об'єктом своєї свідомості, але оскільки ця свідо­мість утверджена в релігії в суттєвій визначеності бу­ти ошоусвідомленням, ця форма цілком прозора для себе, а реальність, яку дух містить у ній, замкнена в пій, або скасована в ній, і то таким самим способом, як і тоді, коли ми говоримо про всю реальність: це тільки помислена універсальна реальність.

Отже, оскільки в релігії визначення власної свідо­мості духу не має форми вільної іншості, існування духу відрізняється від його самоусвідомлення, а його нласна реальність випадає за межі релігії; і в існуван­ні, і в самоусвідомленні є, звичайно, один дух, проте його свідомість не охоплює одразу й існування, і са­моусвідомлення, тож релігія постає як одна частина існування, діяльності та поривів духу, натомість друга частина — це життя духу в його реальному світі. Ми тепер уже знаємо, що дух у своєму світі і дух, що ус­відомлює себе як дух, тобто дух у релігії, — це те са­ме, тож довершеність релігії полягає в тому, що обид­ві форми стають тотожні, і не тільки тому, що релігія охоплює його реальність, а навпаки-, як дух, що ус­відомлює себе, він справді стає об'єктом своєї свідо­мості. Тією мірою, якою дух у релігії репрезентує се­бе самому собі, він і справді є свідомістю, а замкнена в ній реальність — це форма і одяг його виображен-ня, уявних образів, які він створює про себе. Проте реальність у цьому виображенні не отримує всього, що їй належить, щоб бути не тільки одягом, а й неза­лежним вільним існуванням, і навпаки: оскільки цій реальності бракує довершеності в самій собі, вона є визнаною формою, яка не досягає того, що має ре­презентувати, тобто самоусвідомленого духу. Оскіль­ки форма духу виражає сам дух, вона й сама повинна бути не чим іншим, як духом, а дух повинен постава­ти перед собою, або бути реальним, таким, яким він є

Дата добавления: 2015-07-10