Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. самого морального самоусвідомлення, яке це само­усвідомлення об'єктивує для себе

(ББ). Дух 421

самого морального самоусвідомлення, яке це само­усвідомлення об'єктивує для себе, то завдяки такому усвідомленню форми свого походження постає інша форма репрезентації морального світогляду. Перша стадія, з якої ми вийшли, — це реальне моральне са­моусвідомлення, або факт, що є таке самоусвідом­лення. Адже поняття утверджує моральне самоусвідо­млення у визначеності, що в його очах реальність за­галом має сутність тільки тією мірою, якою відповідає обов'язкові, і поняття утверджує цю сутність як знан­ня, тобто в безпосередній єдності з реальним Я; отже, ця єдність і сама моральна, є моральною реальною свідомістю. Тепер ця моральна свідомість як свідо­мість виображує собі свій зміст як об'єкт, а саме-, як остаточну мету світу, як гармонію моральності і всієї реальності. Оскільки ця єдність як об'єкт тільки уявлена і ще не є поняттям, що має владу над об'­єктом як таким, ця єдність в очах моральної свідомо­сті є лише негативним елементом самоусвідомлення, або ж виходить за її межі, є немов потойбіччям її реа­льності, але водночас і такою, що стала також і сут­ньою, проте тільки помисленою.

Таким чином, самоусвідомлення, що як самоусвідо­млення є іншим, ніж об'єкт, лишається з тим, що між усвідомленням обов'язку і реальністю, щоправда, йо­го власною реальністю, немає гармонії. Отже, твер­дження тепер звучить так немає ніякого морально досконалого реального самоусвідомлення, а оскільки моральне взагалі існує лише тією мірою, якою воно досконале (адже обов'язок — це чисте незмішане в-собі, і моральність полягає лиш у відповідності цій чистій інстанції), тож це друге твердження загалом означає: немає ніякої моральної реальності.

Але, оскільки, по-третє, самоусвідомлення — це якесь Я, в собі воно є єдністю обов'язку і реальності; отже, ця єдність стає йому за об'єкт, як досконала мо­ральність, але як потойбіччя його реальності, але це потойбіччя все-таки має бути реальним. У цій меті, тобто в синтетичній єдності обох перших тверджень, самоусвідомлена реальність, так само як і обов'язок, утверджена тільки як скасований момент; жоден з

цих моментів не є одиничним, проте суттєва визна­ченість кожного полягає в тому, щоб бути вільніш від іншого, тож кожен з них у тій єдності вже не вільний один від одного, тобто кожен скасований, і тому в ас­пекті змісту вони стають як такі об'єктом, і кожен з них має чинність для іншого, а в аспекті форми ста­ють об'єктом так, що цей їхній взаємообмін є водно­час лише уявленим. Або ж те, що реально не мораль­не, бо є водночас чистим мисленням і піднесене над своєю реальністю, в уявленні все-таки є моральним, і його вважають за цілком чинне. Таким чином, перше твердження, що моральне самоусвідомлення є, вже відновлене, але воно пов'язане з другим твердженням, що немає ніякого; власне, є якесь, але воно тільки уявлене, виплід уяви; іншими словами, насправді не­має ніякого морального самоусвідомлення, але існує якась інша свідомість, що вважає його за таке.

Дата добавления: 2015-07-10