III. Абсолютна свобода і терор

Свідомість знайшла своє уявлення в корисності, але це уявлення, з одного боку, — ще об'єкт, а з другого — саме тому ще й мета, якою вона, як сама і з'ясовує, ще не володіє безпосередньо. Корисність — це ще предикат об'єкта, а не сам суб'єкт чи його безпосере­дня і єдина реальність. Це те саме, що поставало ра­ніше, тобто буття-для-себе у своїх очах ще не засвід­чилось як субстанція решти моментів, завдяки чому корисне безпосередньо було б не чим іншим, як Я свідомості, й мало б це Я у своїй власності. А л е це від­бирання форми об'єктивності в корисного вже відбу­лося в собі, і з цієї внутрішньої революції постає ре­альна революція дійсності, нова форма свідомості — абсолютна свобода.

Фактично, тепер тільки пуста подоба об'єктивності відокремлює самоусвідомлення від володіння. Адже, з одного боку, все існування та вартість визначених членів організації як реального світу, так і світу віри

26 — 4-288

402 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ). Дух 403

повернулися загалом у цю просту визначеність як до своєї основи і свого духу, але, з другого боку, цей ор­ганізований світ уже не має нічого власного для себе, а є радше чистою метафізикою, чистим поняттям, або знанням самоусвідомлення. Від буття-в-собі-і-для-се-бе корисного як об'єкта свідомість дізнається, що, по суті, її бутгпя-в-собі — це буття для іншого; бут-тя-в-собі, як позбавлене Я, насправді є пасивним бут­тям, або ж тим, що існує для іншого Я. Проте об'єкт існує для свідомості в абстрактній формі чистого буття-в-собі, бо свідомість — це чисте розуміння, відмінності якого набувають чистої форми понять. Але буття-для-себе, в яке повертається буття для ін­шого, Я [Selbst], — це не Я, що відрізняється від "я" [Ісп], не Я того, що називають об'єктом: адже свідо­мість як чисте розуміння — це не індивідуальне Я, якому був би протиставлений об'єкт як своє власне Я, а чисте поняття, бачення Я у Я, абсолютне подвоєне бачення себе; самовірогідність — це універсальний суб'єкт, а його поняття, яке знає, що цей суб'єкт уні­версальний, — сутність усієї реальності. Тож якщо ко­рисне було тільки чергуванням моментів, які не пове­ртаються у свою власну єдність, а отже, ще й об'єк­том знання, тепер воно припиняє бути таким, бо й саме знання — це рух тих абстрактних моментів, уні­версальне Я, Я як своє Я, так і Я об'єкта, що, як універ­сальне, становить єдність, яка повертається в себе, цього руху.

Таким чином, дух наявний як абсолютна свобода, це самоусвідомлення, яке осягає себе так, що його са-мовірогідність — це сутність усіх духовних мас як ре­ального, так і надчуттєвого світу, або навпаки: що сутність і реальність — це знання свідомості про себе. Дух усвідомлює свою чисту особистість, а отже, всю духовну реальність, а вся реальність — тільки духов­на; світ у його очах цілковито становить його волю, і ця воля — загальна воля. Крім того, ця воля — це не пуста думка про волю, утверджена мовчазною згодою або згодою обраних представників, а реальна загаль­на воля, воля всіх індивідів як таких. А д ж е воля в собі — це свідомість особистості, або кожного, і вона й має

бути цією справді реальною волею як ашоусвідомле-ною сутністю кожної особистості, тож кожен, нічого не відокремлюючи, виконує все, а те, що постає як ді­яльність усіх, є безпосередньою та усвідомленою діяль­ністю кожного.

Ця неподільна субстанція абсолютної свободи під­носиться на троні світу, і ніяка сила не спромагається чинити їй опір. А д ж е, оскільки свідомість — насправ­ді тільки елемент, у якому духовні сутності, або сили, мають свою субстанцію, вся їхня система, що органі­зується й підтримується через поділ мас, руйнується, після чого одинична свідомість так осягає об'єкт, що він не має жодної іншої сутності, крім самого самоус­відомлення, або ж цілковито є поняттям. А поняття перетворювалося на сутній об'єкт завдяки своїй ди­ференціації на відокремлені сутні маси; та оскільки об'єкт став уявленням, у ньому вже немає нічого сут­нього; негативність пронизала всі його моменти. От­же, він так вступає в існування, що кожна одинична свідомість підноситься зі сфери, виділеної їй, і вже не знаходить своєї сутності та функції в тій відокремле­ній масі, а осягає своє Я як поняття волі, а всі маси — як сутності цієї волі, тож унаслідок цього може реалі­зуватися лиш у праці, яка є всією працею. Таким чи­ном, у цій абсолютній свободі знищені всі соціальні стани, що є духовними сутностями, на які членується ціле; одинична свідомість, що належала до будь-якої з цих почленованих груп і в ній здійснювала свою во­лю та реалізувала себе, скасувала свої межі; її мета — це загальна мета, її мова — загальний закон, її праця — загальна праця.

Об'єкт та відмінність тут утратили значення корис­ності, яка була предикатом усього реального буття; свідомість не починає свого руху в об'єкті, як у чо­мусь чужому, що тільки після нього вона повертаєть­ся до себе, бо об'єкт у її очах є самою свідомістю, і тому протилежність полягає тільки у відмінності між одиничною та універсальною свідомостями, проте одинична свідомість у своїх очах безпосередньо є та­кою, що має тільки подобу протилежності, є універса­льною свідомістю й загальною волею. Потойбіччя ці-

26*

Дата добавления: 2015-07-10