Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. ном, Я. Отже, чисте розуміння має в корисному за об'єкт своє власне уявлення в його

(ББ). Дух 401

ном, Я. Отже, чисте розуміння має в корисному за об'єкт своє власне уявлення в його чистих момен­тах; воно є усвідомленням цієї метафізики, та аж ні­як не її розумінням на основі понять, ще не стало єд­ністю буття та поняття. Оскільки для чистого ро­зуміння корисне має ще й форму об'єкта, чисте розу­міння має світ, щоправда, вже не світ, що існує в собі і для себе, але таки світ, який воно відрізняє від себе. Та оскільки протилежності вийшли на вершину по­няття, наступний етап полягатиме в тому, що вони зі­ткнуться та поєднаються, і просвітництво дізнається про плоди своїх дій.

Коли розглянути об'єкт, якого ми досягнули у від­носинах з усією цією сферою, стане очевидним, що реальний світ культури та освіти підсумував себе в марнославстві самоусвідомлення — в бутті-для-се-бе, змістом якого ще досі є його заплутаність і яке є одиничним поняттям, ще не ставши універсальним поняттям для себе. Проте, повернувшись до себе, це одиничне поняття стає чистим розумінням — чис­тою свідомістю як чистим Я, або негативністю, так само як віра теж є чистою свідомістю як чистим мис­ленням, або позитивністю. Віра має в тому Я момент, який її доповнює, але гине внаслідок цього допов­нення, тож тепер у чистому розумінні ми бачимо обидва моменти як абсолютну сутність, що просто помислена або негативна, і як матерію, що є позити­вним сутнім. Цій досягненій повноті бракує ще тієї реальності самоусвідомлення, яка належить марній свідомості, — світу, з якого мислення піднеслося до себе. Цього елементу, якого бракує, досягають у кори­сності тією мірою, якою чисте розуміння досягає там позитивної об'єктивності; завдяки цьому чисте розу­міння — це реальна, задоволена в собі свідомість. Ця об'єктивність становить тепер свій світ і є істиною попереднього цілого світу — як ідеального, так і реаль­ного. Перший світ духу — це розширене царство йо­го існування, що розпорошується, та відокремленої, індивідуалізованої самовірогідності: адже й природа розпорошує своє життя в нескінченно розмаїтих фо­рмах, а проте рід цих форм не присутній. Другий світ

містить рід і є царством буття-в-собі, або істини, протиставленої тій вірогідності. Але третій світ, кори- (не, — це істина, яка водночас є й самовірогідністю. Царству істини віри бракує принципу реальності, а бо вірогідності буття цим конкретним індивідом. 1 Іроте реальності, або вірогідності буття цим конкре­тним індивідом бракує в-собі. В об'єкті чистого розу­міння обидва світи об'єднуються. Корисне — об'єкт тією мірою, якою самоусвідомлення бачить його наскрізь, а одинична самовірогідність має в ньому свою насолоду (своє буття-для-себе); самоусвідом­лення розуміє об'єкт саме таким способом, і це розу­міння містить справжню сутність об'єкта (яка поля­гає в тому, щоб бути баченим наскрізь, або існувати для іншого); таким чином, це розуміння є справжнім знанням, а самоусвідомлення не менш безпосередньо має універсальну самовірогідність, свою чисту свідо­мість у відносинах, у яких об'єднані як істина, так і присутність та реальність. Обидва світи примирені, і небо вже перенесене на землю.

Дата добавления: 2015-07-10