Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. і її частинам свободу дій у простому елементі свого мислення

(ББ). Д у х 375

і її частинам свободу дій у простому елементі свого мислення, дає їм там існувати й надає їм чинність тільки як своєму в-собі, а отже, об'єктивним спосо­бом, проте заперечує своє бутіпя-для-себе в цьому в-собі. Тією мірою, якою, згідно з першим аспектом, ця віра в собі є для чистого розуміння чистим само­усвідомленням і якою вона має бути тільки для себе, чисте розуміння має в понятті віри елемент, у якому, замість хибного розуміння, реалізується воно.

У цьому аспекті, коли і чисте розуміння, і віра є, по суті, тим самим і відносини чистого розуміння відбу­ваються в тому самому елементі й через той самий елемент, комунікація між ними стає безпосередньою, а їхнє давання і приймання — безперешкодним вза-ємообміном. Хоч які кілочки ще можуть бути вбиті у свідомість, вона в собі є тією простотою, в якій усе розчиняється, забувається, стає спонтанним і яка, от­же, є абсолютно сприйнятливою до поняття. Через те передачу чистого розуміння можна порівняти зі спо­кійним розпливанням, або поширенням, наприклад, запаху в атмосфері, що не чинить опору. Така пере­дача — проникливе зараження, тож спершу навіть не помічають, що вона протиставлена байдужому елемен­тові, в який проникає, і тому від неї не можна захис­титися. Тільки тоді, коли зараза поширилася, вона вже існує для свідомості, яка безтурботно піддалася її впливові. Адже те, що свідомість впустила в себе, бу­ло, звичайно, простою сутністю, тотожною і з нею, і з собою, а водночас і простотою відображеної в собі негативності, яка згодом, відповідно до своєї приро­ди, розвинулась як щось протилежне, а отже, й нага­дує, таким чином, свідомості про її попередній стан; ця простота — це поняття, що є простим знанням, яке знає себе, а водночас і свою протилежність, про­те вже як скасовану в ньому самому. Отже, тієї миті, коли чисте розуміння починає існувати для свідомос­ті, воно вже поширилось, і боротьба з ним засвідчує, що зараження відбулося; тепер уже пізно, й кожен за­сіб тільки погіршує хворобу, бо вона вражає сам мо­зок духовного життя, а саме: свідомість у її понятті, або саму її чисту сутність, і через те у свідомості не-

має жодної сили, яка могла б подолати хворобу. Оскільки вона вражає саму сутність, її ще одиничні вияви притлумлені, а її зовнішні симптоми приглуше­ні. Це надзвичайно вигідно хворобі, бо вона не мар­нує сили й не виявляє себе негідною своєї сутності, що трапляється тоді, коли вона розпадається на сим­птоми та поодинокі виверження, спрямовані проти змісту віри і проти сукупності зв'язків своєї зовніш­ньої реальності. Адже, будучи тепер невидним і непо­мітним духом, вона прокрадається в усі шляхетні час­тини й невдовзі цілковито опановує всі нутрощі і члени позбавленого свідомості кумира, і "одного чу­дового ранку вона штурхає ліктем під бік свого това­риша і — торох! ох-ох! — кумир простерся на підло-зі"¹. Одного чудового ранку, чий полудень не закрива­влений, якщо зараза проникла в усі органи духовного життя; тепер тільки пам'ять зберігає, немов історію, що відбулася невідомо як, мертву форму попередньої форми духу, а новий змій мудрості, піднесений для поклоніння, лише безболісно скинув таким чином зморщену шкіру.

Проте це неперервне німе ткання духу в простому внутрішньому своєї субстанції, коли він приховує від себе свою діяльність^ — тільки один аспект реалізації чистого розуміння. Його експансія полягає не тільки в тому, що тотожне збігається з тотожним, а його ре­алізація — це не тільки позбавлене опору поширен­ня. Адже діяльність негативної сутності — це теж, по суті, розвинений, диференційований у собі рух, що як усвідомлена діяльність повинен виставити свої мо­менти в певному очевидному існуванні й бути прису­тнім як гучний галас і сповнена насильства боротьба В протилежністю як такою.

Отже, слід подивитись, як чисте розуміння й намір виявляють своє заперечне ставлення до іншого, що, як вони з'ясовують, протиставлене їм. Чисте розумін­ня й намір, що ставляться заперечно, можуть, оскіль­ки "їхнє поняття — це вся суть і ніщо поза нею, бути лише власним запереченням. Тому розуміння перехо-

Дідро Д. Небіж Рамо. — Перекл.

Дата добавления: 2015-07-10