Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. і її частинам свободу дій у простому елементі свого мислення

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ). Д у х 375


 


і її частинам свободу дій у простому елементі свого мислення, дає їм там існувати й надає їм чинність тільки як своєму в-собі, а отже, об'єктивним спосо­бом, проте заперечує своє бутіпя-для-себе в цьому в-собі. Тією мірою, якою, згідно з першим аспектом, ця віра в собі є для чистого розуміння чистим само­усвідомленням і якою вона має бути тільки для себе, чисте розуміння має в понятті віри елемент, у якому, замість хибного розуміння, реалізується воно.

У цьому аспекті, коли і чисте розуміння, і віра є, по суті, тим самим і відносини чистого розуміння відбу­ваються в тому самому елементі й через той самий елемент, комунікація між ними стає безпосередньою, а їхнє давання і приймання — безперешкодним вза-ємообміном. Хоч які кілочки ще можуть бути вбиті у свідомість, вона в собі є тією простотою, в якій усе розчиняється, забувається, стає спонтанним і яка, от­же, є абсолютно сприйнятливою до поняття. Через те передачу чистого розуміння можна порівняти зі спо­кійним розпливанням, або поширенням, наприклад, запаху в атмосфері, що не чинить опору. Така пере­дача — проникливе зараження, тож спершу навіть не помічають, що вона протиставлена байдужому елемен­тові, в який проникає, і тому від неї не можна захис­титися. Тільки тоді, коли зараза поширилася, вона вже існує для свідомості, яка безтурботно піддалася її впливові. Адже те, що свідомість впустила в себе, бу­ло, звичайно, простою сутністю, тотожною і з нею, і з собою, а водночас і простотою відображеної в собі негативності, яка згодом, відповідно до своєї приро­ди, розвинулась як щось протилежне, а отже, й нага­дує, таким чином, свідомості про її попередній стан; ця простота — це поняття, що є простим знанням, яке знає себе, а водночас і свою протилежність, про­те вже як скасовану в ньому самому. Отже, тієї миті, коли чисте розуміння починає існувати для свідомос­ті, воно вже поширилось, і боротьба з ним засвідчує, що зараження відбулося; тепер уже пізно, й кожен за­сіб тільки погіршує хворобу, бо вона вражає сам мо­зок духовного життя, а саме: свідомість у її понятті, або саму її чисту сутність, і через те у свідомості не-


має жодної сили, яка могла б подолати хворобу. Оскільки вона вражає саму сутність, її ще одиничні вияви притлумлені, а її зовнішні симптоми приглуше­ні. Це надзвичайно вигідно хворобі, бо вона не мар­нує сили й не виявляє себе негідною своєї сутності, що трапляється тоді, коли вона розпадається на сим­птоми та поодинокі виверження, спрямовані проти змісту віри і проти сукупності зв'язків своєї зовніш­ньої реальності. Адже, будучи тепер невидним і непо­мітним духом, вона прокрадається в усі шляхетні час­тини й невдовзі цілковито опановує всі нутрощі і члени позбавленого свідомості кумира, і "одного чу­дового ранку вона штурхає ліктем під бік свого това­риша і — торох! ох-ох! — кумир простерся на підло-зі"1. Одного чудового ранку, чий полудень не закрива­влений, якщо зараза проникла в усі органи духовного життя; тепер тільки пам'ять зберігає, немов історію, що відбулася невідомо як, мертву форму попередньої форми духу, а новий змій мудрості, піднесений для поклоніння, лише безболісно скинув таким чином зморщену шкіру.

Проте це неперервне німе ткання духу в простому внутрішньому своєї субстанції, коли він приховує від себе свою діяльність^ — тільки один аспект реалізації чистого розуміння. Його експансія полягає не тільки в тому, що тотожне збігається з тотожним, а його ре­алізація — це не тільки позбавлене опору поширен­ня. Адже діяльність негативної сутності — це теж, по суті, розвинений, диференційований у собі рух, що як усвідомлена діяльність повинен виставити свої мо­менти в певному очевидному існуванні й бути прису­тнім як гучний галас і сповнена насильства боротьба В протилежністю як такою.

Отже, слід подивитись, як чисте розуміння й намір виявляють своє заперечне ставлення до іншого, що, як вони з'ясовують, протиставлене їм. Чисте розумін­ня й намір, що ставляться заперечно, можуть, оскіль­ки "їхнє поняття — це вся суть і ніщо поза нею, бути лише власним запереченням. Тому розуміння перехо-

Дідро Д. Небіж Рамо. — Перекл.


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 114 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | ЗбО Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Б. Віра і чисте розуміння | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | II. Просвітництво |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
А. Боротьба просвітництва з забобоном| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)