Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. зу видає за щось інше, чи, радше, вже видав безпосе­редньо

(ББ). Дух 445

зу видає за щось інше, чи, радше, вже видав безпосе­редньо. Адже його реальність у його очах — не ці виставлені обов'язок і визначеність, а реальність, яку він має в абсолютній упевненості в собі, у своїй абсо­лютній самовірогідності.

Отже, інші не знають, чи це конкретне сумління морально добре або лихе, чи, радше, можуть не тіль­ки не знати цього сумління, а й змушені вважати йо­го за лихе. Адже як воно вільне від визначеності обов'язку й від обов'язку як сутнього в собі, так і вони. Те, що воно ставить перед ними, вони й самі тямлять видати за щось інше, бо це те, завдяки чому виражене тільки Я когось іншого, а не їхнє; вони не тільки тям­лять як визволитися від нього, а й повинні розкласти його у своїй власній свідомості, звести нанівець су­дженнями і поясненнями, щоб зберегти своє Я.

Проте дія сумління — це не тільки ця визначеність буття, полишена чистим Я. Те, що має правити за обов'язок і бути визнаним як обов'язок, стає таким тільки через знання й переконаність, що це таки обов'язок, через знання свого Я в учинку. Коли вчи­нок припиняє містити в собі це Я, то припиняє бути тим, що лиш і становить його сутність. Його існуван­ня, полишене цим усвідомленням Я, було б звичай­ною реальністю, і вчинок поставав би перед нами як виконання чиїхось прагнень і бажань. Те, що має іс­нувати, є тут сутністю лише завдяки тому, що знає себе як індивідуальність, яка виражає себе, і ця обі­знаність — це те, що є визнаним і що, як таке, по­винно існувати.

Я вступає в існування як Я; дух, упевнений у собі, існує як такий для інших; його безпосередня дія — не те, що має чинність і реальне; визнане — це не щось визначене, не сутнє-в-собі, а тільки Я, що знає себе як таке. Елемент стабільного існування — це загальне самоусвідомлення; те, що вступає в цей елемент, не може бути наслідком дії; дія не утримується там і не набуває постійності, бо тільки самоусвідомлення є визнаним і набуває реальності.

Таким чином, ми знову бачимо мову як форму іс­нування духу. Мова — це самоусвідомлення, що існує

для іншого, що безпосередньо присутнє як таке і в своїй одиничності є універсальним. Мова — це Я (Selbst], що відокремлює себе від себе, що як чисте Я = Я [Ich=Ich] стало для себе об'єктивним і в цій об'єкти-нності водночас підтримує себе як це конкретне Я, що безпосередньо злилося з іншими і є їхнім самоус­відомленням; водночас воно сприймає себе так, як його сприймають інші, і це сприйняття якраз і є існу­ванням, що стало Я.

Зміст, якого набула тут мова, — це вже не перекру­чене й перекручувальне розірване Я світу культури, а дух, що повернувся в себе, впевнений у собі, впевне­ний у своєму Я як у своїй істині і визнаний як це знання. Мова морального духу — це закон, і простий наказ, і нарікання, що радше є тільки сльозиною, пролитою над необхідністю; натомість моральна сві­домість ще німа, замкнена у своєму внутрішньому, бо в ньому Я ще не має існування, а існування і Я поки що перебувають у зовнішніх відносинах одне з од­ним. Але мова виходить наперед тільки як проміжна ланка між незалежними й визнаними самоусвідом-леннями, і сутнє Я безпосередньо є загальним розма­їтим і в самій цій розмаїтості простим визнанням. Зміст мови сумління — це Я, що знає себе як сут­ність. Саме це виражає мова, і таке вираження — справжня реальність діяльності й чинність дії. Свідо­мість виражає свою переконаність, і тільки в цій пе­реконаності дія є обов'язком, та й дія править за обов'язок тільки завдяки тому, що була виражена пе­реконаність. Адже загальне самоусвідомлення вільне від визначеної дії, яка тільки існує; дія як існування не має для нього чинності, важить тільки перекона­ність, що вона є обов'язком, і цей обов'язок реальний у мові. Реалізувати дію тут означає перевести її зміст не з форми мети, або буття-для-себе, у форму абс­трактної реальності, а з форми безпосередньої са- мовірогідності, що знає своє знання, або буття-для-себе, як сутність, у форму запевнення, що свідомість переконана в обов'язку і, будучи сумлінням, знає обов'язок на основі самої себе; це запевнення, таким

Дата добавления: 2015-07-10