Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. Суттєве органічного, оскільки це органічне — загаль­не в собі

В. (АА) Розум

Суттєве органічного, оскільки це органічне — загаль­не в собі, полягає радше в тому, щоб мати свої мо­менти в реальності не менш загальними, тобто як процес, який відбувається, а не в тому, щоб в одній ізольованій речі подавати образ загального.

Таким чином, ідея закону, коли йдеться про орга­нічне, втрачається взагалі. Закон прагне осягнути й виразити протилежність як статичні аспекти і дати їм визначеність, що насправді є їхніми взаємовідноси­нами. Внутрішнє, якому належить з'явлювана загаль­ність, і зовнішнє, якому належать частини статичної утвореної форми, мають становити аспекти закону, що відповідають їм, проте, коли тримати їх отак окремо, вони втрачають своє органічне значення; в основі ідеї закону полягає якраз думка, що кожен з цих аспектів мав би мати байдуже до другого аспекту існування для себе, а відносини цих аспектів мали б бути поділені між ними, постаючи як подвійна відпо­відна тим відносинам визначеність. Чи, радше, кожен аспект органічного є подвійним у собі, будучи водно­час і простою загальністю, в якій розпадаються всі визначеності, і процесом цього розпаду.

Розуміння різниці між цим законотворенням і по­передніми формами цілком з'ясує нам його природу. Адже, коли повернутися назад до процесу сприйнят­тя і процесу тями, що при цьому відображується в со­бі й визначає свій об'єкт, ми бачимо, що тяма не має перед собою у своєму об'єкті відносин цих абстракт­них визначеностей — загального і одиничного, сут­тєвого і зовнішнього, — бо тяма сама є переходом, для якого цей перехід не може стати об'єктивним. Натомість тут є об'єктом сама органічна єдність, тоб­то саме ці відносини тих протилежностей, і ці відно­сини — це чистий перехід. Цей перехід у своїй прос­тоті безпосередньо є загальністю, і, тому що ця зага­льність виливається у відмінності, відносини яких має виражати закон, моменти цього переходу є немов за­гальними об'єктами свідомості, а закон проголошує, що зовнішнє виражає внутрішнє. Тяма збагнула тут думку про сам закон, тоді як раніше шукала тільки за­кони взагалі, тож їхні моменти поставали перед нею

як якийсь визначений зміст, а не як думки про зако­ни. Щодо змісту, то тут не повинно бути таких зако­нів, які тільки пасивно беруть відмінності, що існу­ють, і формулюють їх у формі загальності, бо мають бути закони, які безпосередньо зберігають у цих від­мінностях неспокій поняття, а отже, водночас і необ­хідність відносин обох аспектів. Але оскільки сам об'­єкт, органічна єдність, безпосередньо поєднує без­кінечне скасування, або абсолютне заперечення бут­тя з пасивним буттям, а моменти, по суті, — це чис­тий перехід, тут немає ніяких таких сутніх аспектів, які були б потрібні для закону.

Щоб мати такі аспекти, тяма повинна дотримува­тись іншого моменту органічних відносин, а саме: відображеності органічного існування в самому собі. Але це буття так цілковито відображене в собі, що йо­му не лишається ніякої визначеності супроти чогось іншого. Безпосереднє чуттєве буття — це безпосеред­ньо одне з визначеністю як такою і тому виражає в собі якісну різницю, скажімо, між синім і червоним, між кислотним і лужним і т. д. Проте органічне буття, яке повернулося в себе, цілковито байдуже до іншого, його існування — проста загальність, і воно відмовля­ється дати спостереженню перманентні чуттєві від­мінності, або, що означає те саме, показує свою чут­тєву визначеність тільки як зміну сутніх визначенос­тей. Отже, спосіб, яким виражає себе різниця як сут­ня, якраз і полягає в тому, що це байдужа відмінність, тобто відмінність у формі кількості. Але при цьому уявлення знищується, а необхідність зникає. Проте зміст і наповнення цього байдужого буття, зміна чут­тєвих визначеностей, об'єднаних у простоті якоїсь органічної визначеності, виражає в такому разі вод­ночас і те, що воно не має саме визначеності безпо­середньої властивості, тож якісне, як ми вже бачили вище, припадає тільки на кількість.

Отже, хоч об'єктивний елемент, осягнений як ор­ганічна визначеність, має поняття в собі самому і, та­ким чином, відрізняється від об'єкта, що є для тями, яка поводиться суто перцептивно при осяганні змісту його законів, таке осягання знову цілком повертаєть-

Дата добавления: 2015-07-10