Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. творити у прямо пропорційні відносини і стверджу­вати

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (А А) Розум 195


 


творити у прямо пропорційні відносини і стверджу­вати, що величина діри зростає прямо пропорційно до кількості взятого з діри, це буде тавтологічне тве­рдження, яке можна висловити у формі як прямо, так і обернено пропорційних відносин, бо у своєму влас­тивому формулюванні це тільки означає, що одна ве­личина зростає тією мірою, якою зростає друга вели­чина. Діра і те, що її наповнювало, а потім було за­бране звідти, якісно протиставлені, але реальне цих обох елементів та визначена кількість кожного з них це те саме, а збільшення величини та зменшення ма­лості — теж те саме, і тому їхня позбавлена значення протилежність зводиться до тавтології; так само й ор­ганічні моменти цілком невіддільні у своєму реально­му й у своїй кількості, що є кількістю цього реально­го; кожен зменшується тільки разом з іншим і зрос­тає тільки разом з іншим, бо один момент має зна­чення лише тоді, якщо наявний і другий момент; ін­шими словами, просто байдуже, чи вважати якийсь органічний феномен за подразливість або за чутли­вість — як узагалі, так і тоді, коли йдеться про його величину; і так само байдуже, чи говорити про зрос­тання діри як про збільшення порожнечі чи як про збільшення наповнення, витягненого з діри. Або якесь число, скажімо, три, лишається однаковим за величиною, байдуже, вважати його за додатне чи від'ємне, а коли збільшити три до чотирьох, то зрос­те до чотирьох як додатня, так і від'ємна величина, і так само й південний полюс, коли йдеться про маг­ніт, не менш сильний, ніж північний полюс, і яка^ь кислота не менш сильна, ніж її негатив, або луг, на який вона діє. Органічне існування — це теж така ве­личина, як оте число три або магніт і т. ін.; воно мо­же збільшуватись і зменшуватись, і, коли воно збіль­шене, збільшуються і обидва його фактори, так само як посилюються обидва полюси магніту, або обидва види електрики, коли зростає потенціал магніту або­що. А те, що обидва фактори так мало можуть різни­тися між собою як інтенсивністю, так і екстенсив­ністю, що один не зміг би зменшити свою екстенси­вність і натомість збільшити інтенсивність, тоді як


другий навпаки, мав би при цьому зменшити свою ін­тенсивність і натомість збільшити екстенсивність, — все це зумовлене тим самим поняттям пустої проти­лежності реальна інтенсивність, зрештою, має абсо­лютно таку саму величину, як і екстенсивність, і на­впаки.

Отже, власне, при такому законотворенні стає оче­видним, що, по-перше, подразливість і чутливість ста­новлять визначену органічну протилежність; цей зміст, проте, втрачається, і протилежність зникає, стаючи формальною протилежністю кількісного зростання і зменшення, або протилежністю різних інтенсивнос­тей та екстенсивностей, — протилежністю, що вже не пов'язана з природою чутливості та подразливості і вже не виражає її. Тому така пуста гра законотворен­ня не пов'язана з органічними моментами, її можна здійснювати всюди і геть з усім, і спирається вона го­ловним чином на неознайомленість із логічною при­родою цих суперечностей.

І, нарешті, якщо, замість чутливості й подразливос­ті, поставити у відносини з чутливістю або подразли­вістю відтворення, тут не буде навіть приводу для та­кого законотворення: адже відтворення не протиста­влене тим моментам так, як вони протиставлені один одному, а оскільки це законотворення спирається на таку протилежність^ тут зникає навіть ілюзія того, що відбувається законотворення.

Досі розглянуте законотворення містить відміннос­ті організму, взяті в значенні моментів поняття орга­нізму, а отже, має, власне, бути апріорним законотво­ренням. Але саме йому, по суті, притаманна думка, що ті відмінності мають значення даного і що проста спостережна свідомість повинна дотримуватися тіль­ки їхнього існування. Органічна реальність необхід­но містить у собі таку протилежність, яку виражає її поняття і яку можна визначити як подразливість і чу­тливість, так само як і подразливість, і чутливість ви­даються відмінними від відтворення. Зовнішність, у якій тут були розглянуті моменти поняття органіч­ного, — це власна безпосередня зовнішність внутріш­нього, а не зовнішнє, яке є зовнішнім загалом та фор-


із*


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 124 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу 160 | Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | АА) Розум | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | А. Спостереження природи | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)