Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. творити у прямо пропорційні відносини і стверджу­вати

В. (А А) Розум 195

творити у прямо пропорційні відносини і стверджу­вати, що величина діри зростає прямо пропорційно до кількості взятого з діри, це буде тавтологічне тве­рдження, яке можна висловити у формі як прямо, так і обернено пропорційних відносин, бо у своєму влас­тивому формулюванні це тільки означає, що одна ве­личина зростає тією мірою, якою зростає друга вели­чина. Діра і те, що її наповнювало, а потім було за­бране звідти, якісно протиставлені, але реальне цих обох елементів та визначена кількість кожного з них це те саме, а збільшення величини та зменшення ма­лості — теж те саме, і тому їхня позбавлена значення протилежність зводиться до тавтології; так само й ор­ганічні моменти цілком невіддільні у своєму реально­му й у своїй кількості, що є кількістю цього реально­го; кожен зменшується тільки разом з іншим і зрос­тає тільки разом з іншим, бо один момент має зна­чення лише тоді, якщо наявний і другий момент; ін­шими словами, просто байдуже, чи вважати якийсь органічний феномен за подразливість або за чутли­вість — як узагалі, так і тоді, коли йдеться про його величину; і так само байдуже, чи говорити про зрос­тання діри як про збільшення порожнечі чи як про збільшення наповнення, витягненого з діри. Або якесь число, скажімо, три, лишається однаковим за величиною, байдуже, вважати його за додатне чи від'ємне, а коли збільшити три до чотирьох, то зрос­те до чотирьох як додатня, так і від'ємна величина, і так само й південний полюс, коли йдеться про маг­ніт, не менш сильний, ніж північний полюс, і яка^ь кислота не менш сильна, ніж її негатив, або луг, на який вона діє. Органічне існування — це теж така ве­личина, як оте число три або магніт і т. ін.; воно мо­же збільшуватись і зменшуватись, і, коли воно збіль­шене, збільшуються і обидва його фактори, так само як посилюються обидва полюси магніту, або обидва види електрики, коли зростає потенціал магніту або­що. А те, що обидва фактори так мало можуть різни­тися між собою як інтенсивністю, так і екстенсив­ністю, що один не зміг би зменшити свою екстенси­вність і натомість збільшити інтенсивність, тоді як

другий навпаки, мав би при цьому зменшити свою ін­тенсивність і натомість збільшити екстенсивність, — все це зумовлене тим самим поняттям пустої проти­лежності реальна інтенсивність, зрештою, має абсо­лютно таку саму величину, як і екстенсивність, і на­впаки.

Отже, власне, при такому законотворенні стає оче­видним, що, по-перше, подразливість і чутливість ста­новлять визначену органічну протилежність; цей зміст, проте, втрачається, і протилежність зникає, стаючи формальною протилежністю кількісного зростання і зменшення, або протилежністю різних інтенсивнос­тей та екстенсивностей, — протилежністю, що вже не пов'язана з природою чутливості та подразливості і вже не виражає її. Тому така пуста гра законотворен­ня не пов'язана з органічними моментами, її можна здійснювати всюди і геть з усім, і спирається вона го­ловним чином на неознайомленість із логічною при­родою цих суперечностей.

І, нарешті, якщо, замість чутливості й подразливос­ті, поставити у відносини з чутливістю або подразли­вістю відтворення, тут не буде навіть приводу для та­кого законотворення: адже відтворення не протиста­влене тим моментам так, як вони протиставлені один одному, а оскільки це законотворення спирається на таку протилежність^ тут зникає навіть ілюзія того, що відбувається законотворення.

Досі розглянуте законотворення містить відміннос­ті організму, взяті в значенні моментів поняття орга­нізму, а отже, має, власне, бути апріорним законотво­ренням. Але саме йому, по суті, притаманна думка, що ті відмінності мають значення даного і що проста спостережна свідомість повинна дотримуватися тіль­ки їхнього існування. Органічна реальність необхід­но містить у собі таку протилежність, яку виражає її поняття і яку можна визначити як подразливість і чу­тливість, так само як і подразливість, і чутливість ви­даються відмінними від відтворення. Зовнішність, у якій тут були розглянуті моменти поняття органіч­ного, — це власна безпосередня зовнішність внутріш­нього, а не зовнішнє, яке є зовнішнім загалом та фор-

із*

Дата добавления: 2015-07-10