Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. лишається її об'єктивний аспект, а саме: результат її діяльності та насолоди

лишається її об'єктивний аспект, а саме: результат її діяльності та насолоди. Отже, вона теж відкидає його від себе і зрікається як своєї волі, так і реальності, отриманої в процесі праці та насолоди; вона зріка­ється їх почасти як досягненої істини своєї самоус-відомленої незалежності, коли намагається зробити щось цілком чуже, яке виображує й висловлює їй те, що не має значення, а почасти як зовнішньої власнос­ті, відкидаючи дещо з володінь, набутих працею; по­части і як насолоди, яку вона мала, оскільки, вдаю­чись до постів та самобичувань, вона знову цілковито зрікається насолоди.

Через ці моменти — відмови спершу від власних постанов, потім від своєї власності та насолоди і, на­решті, позитивний момент здійснення справи, якої вона не розуміє, — свідомість і справді цілковито по­збавляє себе усвідомлення внутрішньої і зовнішньої свободи, реальності як свого буття-для-себе; на­справді вона має впевненість, ніби позбулася свого Я й перетворила своє безпосереднє самоусвідомлення на річ, на якесь об'єктивне буття. Але таке самозре­чення свідомість може здійснити тільки коштом реа­льної самопожертви, бо тільки таким чином вона по­збувається омани, що полягає у внутрішньому ви­знанні вдячності через серце, почуття і язик, — у ви­знанні, що справді відкидає всю могутність буття-для-себе і приписує цю могутність дарові небес, але в самому цьому відкиданні зберігає у своєму володінні, якого вона не віддає, свій зовнішній характер, але та­кож і внутрішній характер в усвідомленні постанови, яку вона сама ухвалила, і в усвідомленні свого влас­ного самовизначеного змісту, який не слід міняти на чужий зміст, виповнений чимсь безглуздим.

Але у справді здійсненій самопожертві свідомість, скасувавши діяльність як свою власну діяльність, по­збувається в собі і свого неищстя. Та оскільки це по­збування відбувається в собі, воно є наслідком діяль­ності іншої крайності силогізму — сутності, що існує в собі. Отже, та самопожертва несуттєвої крайності була водночас аж ніяк не односторонньою дією, бо полягала і в дії другої крайності. Адже відмова від вла-

сної волі негативна тільки в одному аспекті, бо згідно зі своїм поняттям, або в-собі, вона водночас і позити­вна, будучи утвердженням волі іншого, і то утверджу­ючи цю волю не як одиничну, а як загальну. Для цієї свідомості це позитивне значення негативно утвер­дженої одиничної волі є волею іншої крайності, —­волею, яка саме через те, що вона є іншим для свідо­мості, набирає форми поради й постає перед нею не через себе, а через третій термін, через посередника. А звідси для свідомості її воля стає загальною, в собі сутньою волею, але сама свідомість не є в своїх очах цим у-собї, відмова від своєї волі як одиничної не є в очах свідомості, згідно з поняттям, позитивним зага­льної волі. Так само і зречення власності та насолоди теж має лише негативне значення, а загальне, що по­стає для неї завдяки цьому, не є в її очах її вчасною діяльністю. Ця єдність об'єктивного і буття-для-себе, яка лежить в понятті діяльності і яка через те стає для свідомості сутністю та об'єктом, не стає для свідомості поняттям про її діяльність і не стає для неї об'єктом (безпосередньо й через неї саму), а дозво­ляє опосередкувальному служникові самому вислови­ти ще надламану вірогідність, що лиш у собі її нещас­тя є чимсь зворотним, тобто діяльністю, яка задово­льняється у своїй діяльності, або щасливою насоло­дою; що її жалюгідна діяльність теж у собі є чимсь зворотним, а саме: абсолютною діяльністю; що згідно з поняттям діяльність є діяльністю взагалі тільки як діяльність конкретного індивіда.

Але для самої свідомості діяльність та її власна реа­льна діяльність і, далі лишаються чимсь жалюгідним, її насолода — стражданням, а скасованість їх, у позити­вному значенні, — потойбічністю. Але в цьому об'єк­ті, де для свідомості її діяльність та її буття як діяль­ність і буття цієї одиничної свідомості є буттям і дія­льністю в собі, перед нею постає ідея розуму, впевне­ність, що свідомість у своїй одиничності абсолютна в собі, або є всією реальністю.

В

Дата добавления: 2015-07-10