Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. Б. Самоусвідомлення 143

Б. Самоусвідомлення 143

якого він у боротьбі не може абстрагуватись і через те виявляє свою залежність, засвідчує, що його неза­лежність полягає у формі речовості. Але пан — це влада над цим буттям, бо він засвідчив у боротьбі, що вважає його за щось негативне; оскільки пан — це влада над буттям, а те буття — це влада над іншим, то в цьому силогізмі цей інший підпорядкований йому. Так само пан має й опосередковані через раба відно­сини з річчю; раб як самоусвідомлення взагалі теж має негативні відносини з річчю і касує її, але ця річ водночас для нього незалежна, тож він не може, по­при все своє заперечення, дійти аж до знищення цієї речі й покінчити з нею, а тільки працює над нею. На­томість панові через це опосередкування належать безпосередні відносини як чисте заперечення цієї ре­чі, тобто втіха; те, чого не досягає бажання, він спро­магається досягнути, тобто покінчує з річчю й задо­вольняється, маючи втіху. Бажання не досягає цього з огляду на незалежність речі, проте пан, поставивши між річчю і собою раба, пов'язується таким чином тільки з залежністю речі і втішається нею в чистому вигляді, проте аспект незалежності залишає рабові, що працює над нею.

В обох цих моментах пан здобуває визнання через іншу свідомість, бо в них ця свідомість утверджується як несуттєва, чи то працюючи над річчю, чи то вияв­ляючи свою залежність від якогось визначеного існу­вання; в обох моментах ця свідомість не може стати паном над буттям і досягнути абсолютного запере­чення. Таким чином, ми маємо тут момент визнання, тобто ця інша свідомість касує себе як буття-для-себе, а отже, сама чинить те, що чинить із нею перша свідомість. Так само й другий момент: діяльність цієї другої свідомості — це власна діяльність першої, бо те, що робить раб, — це, власне, діяльність пана. Пан існує тільки для себе, така його сутність; пан — це чи­ста негативна влада, для якої річ — ніщо; крім того, в цих відносинах пан — це чиста суттєва діяльність, натомість раб — нечиста, несуттєва діяльність. Проте для властивого визнання бракує моменту, який поля­гає ось у чому: те, що пан заподіює іншому, він пови-

нен заподіювати й собі, а те, що раб заподіює собі, він повинен заподіювати й іншому. Таким чином по­стає однобока й нерівна форма визнання.

У цій ситуації несуттєва свідомість править панові за об'єкт, що становить істину його самовірогідності. Ллє стає очевидним, що цей об'єкт не відповідає пюєму уявленню, бо саме там, де пан досягнув пану­вання, він з'ясовує, що виникло щось зовсім інше, ніж незалежна свідомість. Такої йому не дано, він досягає радше залежної свідомості, він уже не впевнений у своєму бутті-для-себе як істині, бо його істина — це несуттєва свідомість і несуттєва діяльність тієї свідо­мості.

Отже, істина незалежної свідомості — це рабська свідомість раба. Звичайно, ця свідомість виявляється передусім зовні від себе, а не як істина самоусвідом­лення. Але панування показало, що його сутність — зворотна від тієї, якою воно прагнуло бути, тож так само і служіння у своїй реалізації стає радше проти­лежністю того, чим воно є безпосередньо; будучи притлумленою свідомістю, воно ввійде в себе і пере­твориться у справжню незалежність.

Тепер ми бачимо, чим є служіння у відносинах із пануванням. Але служіння — це самоусвідомлення, і нам тепер слід розглянути, чим воно є в собі і для се­бе. Передусім для служіння пан — це сутність; отже, самостійна, для себе сутня свідомість — це істина для нього, яка, проте, для нього ще не є б ньому. А проте воно, фактично, містить у собі цю істину чис-тої негативності й буття-для-себе: адже про цю сут­ність воно дізналося в собі. Ця свідомість боїться не за ту чи ту річ, не за ту чи ту мить, а за всю свою сут­ність, бо відчуває страх перед смертю, тим абсолют­ним паном. У цьому досвіді вона розпалася до найдаль­ших глибин, здригнулася геть уся, і все, що було за­фіксоване в ній, затремтіло. А л е цей загальний рух, що цілковито перетрусив її, таке абсолютне перетво­рення всякої стабільності на плинну рідину — це аб­солютна негативність, чисте буття-для-себе, що, та­ким чином, пов'язане з цією свідомістю. Цей момент чистого буття для себе існує і для неї, бо в особі пана

Дата добавления: 2015-07-10