Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. li. Самоусвідомлення 131

li. Самоусвідомлення 131

Разом із самоусвідомленням ми вступаємо тепер у питоме царство істини. Треба подивитись, як попер­вах виникає форма самоусвідомлення. Коли розгля­дати цю нову форму знання — знання про себе — у її відносинах із попередньою формою, тобто знанням про іншого, ми, щоправда, бачимо, що знання про ін­шого зникає, але водночас його моменти зберігають­ся, тож втрата полягає в тому, що ці моменти наявні тут такими, якими вони є в собі. Буття гадки, одинич­ність і протилежна їй загальність сприйняття, так само як порожнє внутрішнє тями — це вже не сутно­сті, а моменти самоусвідомлення, тобто абстракції чи відмінності, які водночас для свідомості нічого не ва­жать або взагалі не є відмінностями, будучи лише чи­стими зникущими сутностями. Отже, видається втра­ченим тільки головний момент, а с а м е -, просте неза­лежне існування для свідомості. Але самоусвідомлен­ня, фактично, — це відображення з буття чуттєвого і сприйнятого світу і, по суті, повернення з іншості. Як самоусвідомлення це рух, та оскільки воно відрізняє тільки само себе як себе від себе, ця відмінність у йо­го очах стає безпосередньо скасована як іншість. Від­мінності немає, і самоусвідомлення — тільки нерухо­ма тавтологія: Я — це Я; оскільки для самоусвідомлен­ня ця відмінність не має форми буття, це не самоус­відомлення. Отже, іншість для самоусвідомлення — це якесь буття, відмінний момент, а водночас є для нього ще й другим відмінним моментом — його єд­ністю з тією відмінністю. З тим першим моментом самоусвідомлення зберігає свою позицію як свідо­мість, а також зберігає [як свій об'єкт] увесь обшир чуттєвого світу, але водночас тільки як поєднана з другим моментом — єдністю самоусвідомлення з са­мим собою; отже, чуттєвий світ для самоусвідомлен-н я — ц е існування, що, проте, є лише з'явищем, або відмінністю, що в собі не має буття. А л е ця протилеж­ність з'явища та істини має за свою сутність лиш іс­тину, а саме: єдність самоусвідомлення з самим со­бою; ця єдність має стати суттєвою для самоусвідом­лення, тобто самоусвідомлення — це бажання взага­лі. Відтепер свідомість як самоусвідомлення має no-

двійний об'єкт: один безпосередній, об'єкт чуттєвої вірогідності і сприйняття, що, проте, позначений для самоусвідомлення характером негативності, і другий об'єкт, тобто себе, що є справжньою сутністю й іс-нує передусім лише в протилежності з першим об'єк­том. Самоусвідомлення репрезентується тут як про­цес, у якому ця протилежність скасована, тож утвер­джується самототожність усвідомлення.

Об'єкт, що для самоусвідомлення є негативним, для нас або в-собі повернувся зі свого боку в себе, так са­мо як з іншого боку повернулася свідомість. Завдяки цьому відображенню в собі об'єкт став життям. Те, що самоусвідомлення відрізняє від себе як сутнє, має в собі, тією мірою, якою його утверджено як сутнє, не просто аспект чуттєвої вірогідності і сприйняття, а є ще й буттям, відображеним у собі, а об'єкт безпосере­днього бажання — це щось живе. Адже в-собі, цей за­гальний результат відносин тями з внутрішнім ре­чей, — це диференціація того, що не піддається ди­ференціації, або ж єдність диференційованого. Але ця єдність, як ми бачили, — це не меншою мірою і її самовідштовхування, і це уявлення роздвоюється на протилежність самоусвідомлення і життя; самоус-нідомлення — це єдність, для якої існує безкінечна єдність відмінностей; життя — це тільки сама ця єд­ність, тож вона водночас не існує і для себе самої. Як­що свідомість така незалежна, то незалежний у собі і її об'єкт. Ось чому самоусвідомлення, яке існує цілко-інгто для себе і безпосередньо характеризує свій об'­єкт як негативний, або є передусім бажанням, радше пізнає через досвід незалежність цього об'єкта.

Те визначення життя, яке випливає з поняття або загального результату і з яким ми входимо в цю нову Сферу, є достатнім, щоб охарактеризувати життя, але його природа не розвивається далі на цій основі; ко­ло цього визначення складається з таких моментів. Сутність — це безкінечність як скасування всіх від­мінностей, чистий рух навколо своєї осі, спокій цьо­го руху як абсолютно неспокійної безкінечності; сама незалежність, у якій розчиняються всі відмінності, породжені рухом; проста сутність часу, що в цій са-

в*

Дата добавления: 2015-07-10