Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. ле, а якщо ці частини розглядати без поняття внут­рішньої відмінності

Л. Свідомість 125

ле, а якщо ці частини розглядати без поняття внут­рішньої відмінності, тоді час і простір, або відстань і швидкість, що постають як моменти тяжіння, не менш байдужі одне до одного (й не мають відносин необхідності одне з одним), як і до самого тяжіння, так само як це просте тяжіння байдуже до них, а про­ста електрика байдужа до позитивного і негативного; у) проте завдяки поняттю внутрішньої відмінності це нетотожне й байдуже, час і простір і т. ін. становить відмінність, що не є відмінністю, або є тільки відмін­ністю однойменного, тож її сутність — єдність; і те, і те спонукає одне одного, мов позитивне і негативне, і їхнє буття полягає радше в тому, що вони утверджу­ються як небуття і скасовуються в єдності. Існують два відмінні елементи, і вони існують у собі, існують у собі як протилежні, тобто як протилежності самим собі, мають своє інше в собі і є тільки однією єдністю. Цю просту безкінечність, або абсолютне поняття, можна було б назвати простою сутністю життя, ду­шею світу, загальною кров'ю, що циркулює скрізь, і ніде ніяка відмінність не стає на заваді її плинові й не уриває його, бо радше вона сама становить усяку від­мінність, але водночас і її скасування; отже, вона пульсує не ворушачись, і здригається вся, не будучи неспокійною. Вона самототожна, бо відмінності та­втологічні, бо це відмінності, що не є відмінностями. Ця самототожна сутність має відносини тільки з со­бою; з собою: це означає, що є інше, на яке спрямова­ні відносини, а відносини з собою — це радше роз­двоєння; іншими словами, та сама самототожність є внутрішньою відмінністю. Отже, кожна з цих частин роздвоєного існує в собі і для себе, кожна є протилеж­ністю якогось іншого; таким чином, із кожною водно­час дано й інше. Або ж кожна частина — це не про­тилежність якогось іншого, а тільки чиста протилеж­ність, тож кожна в собі є своєю протилежністю. Або вона — взагалі не протилежність, а існує просто для себе, є чистою самототожною сутністю, що не має в собі жодної відмінності, і в такому разі нам немає по­треби запитувати (а ще менше — вважати, ніби таке запитання завдасть філософії клопоту або вона взага-

лі не зможе відповісти на нього), як із цієї чистої сут­ності може виринути відмінність або іншість: адже роздвоєння вже сталося, з самототожного викинуто відмінність і поставлено її збоку; таким чином, те, що мало бути самототожним, — це вже радше один з елементів роздвоєного, а не абсолютна сутність. То­му, коли самототожне роздвоюється, це означає ще й те, що воно скасовує себе як уже роздвоєне, скасо­вує себе як іншість. Єдність, яку звичайно мають на увазі люди, кажучи, що з неї не може походити від­мінність, і сама, фактично, — лише момент роздвоєн­ня; вона є абстракцією простоти, що протиставлена відмінності. Та оскільки ця єдність — абстракція, лиш один із двох протиставлених елементів, ми кажемо, що вона вже є роздвоєнням, бо якщо єдність — це щось неґативне, щось протилежне, то вона вже утверджена як те, що містить у собі протилежність. Із цієї причини відмінності між роздвоєнням і самоото-тожненням — це тільки процес самоскасування. адже оскільки самототожне, що спершу має роздвої­тись або стати своєю протилежністю, є абстракцією, тобто й саме вже роздвоєне, роздвоєння внаслідок цього є скасуванням того, чим воно є, а отже, скасу­ванням своєї роздвоєності. Самоототожнення — теж роздвоєння, і, таким чином, те, що стає самото-тожним, стає супроти роздвоєння, тобто й саме стає на один бік, чи, радше, стає чимсь роздвоєним.

Безкінечність, цей абсолютний неспокій чистого саморуху — такого, коли щось визначене певним способом, скажімо, як буття, радше є протилежністю цьому визначенню, — є, безперечно, душею всього, з чим ми стикалися досі, але саме у внутрішньому во­на вперше постає вільно. Феномен, або взаємодія сил, уже виявляє себе, але передусім лише як пояснення він вільно виходить наперед; оскільки він нарешті став об'єктом для свідомості, як те, чим він є, свідо­мість стає самоусвідомленням. Пояснення, яке пропо­нує тяма, попервах лиш описує, що таке самоусвідом­лення. Тяма скасовує наявні в законі відмінності, які вже стали чистими, але ще байдужі, і ставить їх у лоно єдиної єдності, -- єдності сили. Але це самоототож-

Дата добавления: 2015-07-10