Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. але в ньому водночас є відмінне-, ця відмінність є, та­ким чином

Л. Свідомість 119

але в ньому водночас є відмінне-, ця відмінність є, та­ким чином, внутрішньою відмінністю, і це видно з того, що закон — це проста сила, або поняття цієї відмінності, а отже, відмінність поняття. Але ця вну­трішня відмінність припадає тільки на тяму, а не утверджена в самому предметі [Sache]. Отже, тяма виражає лише свою власну необхідність — відмін­ність, яку вона робить такою, щоб водночас вирази­ти, що ця відмінність — аж ніяк не відмінність, хара­ктерна для самого?гредмета. Ця необхідність, що по­лягає тільки в слові, є, таким чином, тільки повторен­ням моментів, що становлять коло необхідності; мо­менти, щоправда, відрізняються, але водночас ствер­джено, що відмінність між ними — це не відмінність самого предмета, і звідси випливає, що ця відмінність одразу знову стає скасована. Цей процес називають поясненням. Отже, сформульовано закон; від нього відрізняється як сила його загальне в собі, або причи­на, але про цю відмінність сказано, що вона аж ніяк не відмінність, а радше причина має таку саму кон­ституцію, як і закон. Скажімо, конкретний випадок спалаху блискавки осягають як загальне, а це загаль­не виражають як закон електрики, і тоді пояснення поєднує закон із силою як сутністю закону. Тоді ця сила конституйована так, що, коли вона виявляєть­ся, виникають протилежні електричні заряди, які зно­ву зникають один в одному, тобто ця сила сконсти-туйована так само, як закон; стверджено, що вони обоє не різняться між собою. Відмінності — це чис­тий загальний вияв, або закон, і чиста сила; і закон, і сила мають той самий зміст, ту саму властивість; та­ким чином, відмінність між ними як відмінність зміс­ту, тобто предмета, знов усунена.

У цьому тавтологічному процесі тяма, як видається, твердо дотримується незмінної єдності свого об'єкта, і процес відбувається лиш у ній, а не в об'єкті. Це по­яснення, яке не тільки нічого не пояснює, а таке ясне, що, вдаючи, ніби висловлює щось відмінне від уже сказаного, радше нічого не висловлює, а тільки по­вторює те саме. В самому предметі внаслідок цього процесу не виникає нічого нового; цей процес бе-

руть до уваги лише як процес тями. Проте завдяки йому ми тепер з'ясували те, чого бракувало законові, а саме: дізналися про абсолютну зміну, бо цей процес, коли придивитися до нього ближче, є безпосеред­ньою протилежністю самому собі. Тобто він утвер­джує певну відмінність, яка не тільки для нас не є від­мінністю, 2. й сама себе касує як відмінність. Це та са­ма зміна, що виявлялась як взаємодія сил; там ми ба­чили відмінність між спонукальною і спонуканою си­лами, або між силою, що виявляється, і притлумле­ною силою, але то були відмінності, що насправді не були відмінностями, а отже, миттю знову касували се­бе. Ми маємо тут не просто голу єдність, де годі було б утвердити будь-яку відмінність, а саме цей процес, що, хай там як, становив відмінність, але, оскільки він не є відмінністю, вона знову скасована. Отже, ра­зом із поясненням ми бачимо: зміни та зрушення, що раніше перебували за межами внутрішнього, лише у світі з'явищ, проникли в надчуттєве. Але наша свідо­мість перейшла від внутрішнього як об'єкта на інший бік, до тями, і виявила там зміну.

Ця зміна — це ще не зміна самого предмета, бо во­на постає перед нами радше як чиста зміна, тож зміст моментів зміни лишається той самий. Але оскільки поняття як поняття тями — це те саме, що і внутрішнє речей, ця зміна стає для тями законом внутрішнього. Отже, тяма дізнається, що в самому світі з'явищ є закон про появу відмінностей, які не є відмінностями; іншими словами, дізнається, що одно­йменні [тотожні] речі взаємно відштовхуються, а також, що є тільки такі відмінності, яких насправді немає і які касують самі себе; або ж- неоднойменні [нетотожні] речі притягуються. Тут ми маємо дру­гий закон, зміст якого протиставлений тому, що ра­ніше було назване законом, а саме: протиставлений постійній самототожній відмінності, бо цей новий закон виражає те, що тотожне стає нетотожним, а нетотожне — тотожним. Поняття вимагає від бездумності звести обидва закони докупи та усвідо­мити їхню протилежність. Звичайно, другий закон — теж закон, або ж внутрішнє самототожне буття, але

Дата добавления: 2015-07-10