Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. їі Самоусвідомлення 133

їі Самоусвідомлення 133

мототожності має солідну постать простору. Проте відмінності в цьому простому загальному середови­щі існують як відмінності, бо негативна природа цієї загальної плинності полягає в тому, що вона є скасу­ванням тих відмінностей; проте ця плинність не мо­же скасувати відмінності, якщо вони не мають існу­вання. Саме ця плинність як самототожна незалеж­ність є існуванням, або субстанцією, тих відміннос­тей, і вони в цій субстанції — різні члени і для-себе-сутні частини. Буття вже не має значення абстрак­ції буття, а 'їхня чиста сутність не має значення аб­стракції загальності; їхнє буття — це саме та проста плинна субстанція чистого руху в самому собі. Проте відмінність цих членів між собою полягає як відмін­ність загалом не в якій іншій визначеності, як у ви­значеності моментів безкінечності або самого чисто­го руху.

Незалежні члени існують для себе, але це буття-для-себе — не меншою мірою 'їхнє безпосереднє відо­браження в єдності, бо ця єдність є роздвоєнням на самостійні форми. Єдність роздвоєна, бо є абсолют­но негативною, або безкінечною єдністю, а оскільки вона є існуванням, то й відмінність має незалежність тільки в ній. Ця незалежність форми виявляється як щось визначене, як щось для іншого, бо форма роз­двоєна, і саме цією мірою скасування роздвоєності відбувається через іншого. Але це скасування полягає і у формі, бо саме ця плинність є субстанцією незалеж­них форм; проте ця субстанція безкінечна, і тому фо­рма в самому своєму існуванні є роздвоєнням, або скасуванням свого буття-для-себе.

Коли розрізняти наявні тут моменти докладніше, ми побачимо, що як перший момент ми маємо існу­вання незалежних форм, або пригнічення того, чим є в собі диференціація, тобто форми не мають буття в собі і не мають існування. Але другий момент — це підпорядкування цього існування безкінечності від­мінності. Б першому моменті є форма, що існує, три­ває; як для-себе-сутня, або безкінечна у своїй визна­ченості субстанція вона протиставлена загальній суб­станції, спростовує плинність і неперервність, яку во-

па має з нею, і утверджується не як розчинена в цьо­му загальному, а радше як така, що зберігається за-ндяки відокремленню від цієї своєї неорганічної при­роди та споживанню її. Саме внаслідок цього життя в игальному плинному середовищі, спокійний розпад форм стає рухом цих форм, або життям як процесом. Проста загальна плинність — це в-собі, а відмінність форм — інше. Але через цю відмінність і сама плин­ність стає іншим, бо тепер вона існує для цієї відмін­ності, що є в собі й для себе, а отже, безкінечним ру­хом, що поглинув те загальне середовище, — стає життям як жива. Через те ця інверсія знову стає пере-«ірнутістю в собі самій; те, що було поглинуте, — це сутність; індивідуальність, що зберігається коштом за­гальності й дає собі почуття своєї єдності з собою, саме цим і скасовує свою протилежність з іншим, завдяки якій вона існує для себе; єдність із собою, якої вона надає собі, якраз і є плинністю відміннос­тей, або загальним розпадом. І навпаки, скасування індивідуального існування — це водночас і його ви­робництво. Адже, оскільки сутність індивідуальної форми (тобто загальне життя) і для-себе-сутнє в со­бі — проста субстанція, ця сутність, утверджуючи в собі своє інше, скасовує ту свою простоту, або свою сутність, тобто роздвоюється, і саме це роздвоєння недиференційованої плинності є утвердженням інди-відуальності. Отже, проста субстанція життя — це роздвоєння її самої на форми і водночас розпад тих наявних відмінностей, а розпад самого роздвоєння — це ще й саме роздвоєння, або членування. Таким чи­ном, обидва аспекти всього руху, що були диферен­ційовані, — утвердження індивідуальних форм, які не сшажають одна одній, в загальному середовищі неза­лежності і процес життя — збігаються між собою; процес життя — це не тільки скасування форм, а й формування; формування — це не тільки членування форм, а й скасування "їх. Сам плинний елемент — це тільки абстракція сутності, або ж є реальним тільки нк форма, а те, що він членується, — це знову-таки роздвоєння членованого, або розпад його. Цей увесь кругообіг і становить життя; це ані те, що спершу бу-

Дата добавления: 2015-07-10