Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. В. Самоусвідомлення 147

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. Самоусвідомлення 147


 


Б. Свобода самоусвідомлення; стоїцизм, скептицизм і нещаслива свідомість

Незалежне самоусвідомлення, з одного боку, вба­чає свою сутність лиш у чистій абстракції Я, а з дру­гого боку, коли це Я розвивається й формує відмін­ності, ця диференціація не стає для нього об'єктив­ною сутністю, що існує в собі, і тому це самоусвідом­лення не стає Я, що справді диференціюється у своїй простоті, або лишається самототожним у цій абсолю­тній диференціації. Натомість притлумлена свідо­мість у формуванні сама стає об'єктом як форма, яку створюють, а водночас у панові вона вважає буття-для-себе за свідомість. Але для підпорядкованої свідо­мості як такої ці обидва моменти — момент себе як незалежного об'єкта і момент цього об'єкта як свідо­мості, а отже, своєї власної сутності — розпадаються. Та оскільки для нас, або в собі, і форма, і буття-для-себе — це те саме й оскільки в понятті незалеж­ної свідомості буггя-в-собі — це свідомість, то аспект бугтя-в-собі, або речовості, який набуває форми в процесі роботи, — не яка інша субстанція, як свідо­мість, і, таким чином, перед нами постає новий тип самоусвідомлення: свідомість, що є сутністю як без­кінечність, або як чистий рух свідомості; свідомість, що мислить, або є вільним самоусвідомленням. Адже мислити означає бути не просто абстрактним Я, а Я, яке водночас має значення буггя-в-собі, є об'єктом для себе або має такі відносини з об'єктивною сутніс­тю, що набуває значення буття-для-себе свідомості, для якої він є об'єктом. Перед мисленням об'єкт по­стає у вигляді не уявлень чи форм, а понять, тобто якогось відмінного буття-для-себе, що безпосередньо для свідомості нічим не відрізняється від неї. Уявлене, сформоване, сутнє мають як такі форму буття трохи іншу, ніж свідомість; проте поняття — це водночас і щось сутнє, і ця відмінність, тією мірою, якою вона стається у самій свідомості, становить її визначений зміст, але тому, що цей зміст водночас є збагнутим, свідомість і далі безпосередньо усвідомлює свою єд­ність із цим визначеним і відмінним сутнім, а не так,


як в уявленні, де вона передусім спершу має нагадува­ти собі, що це її уявлення; натомість поняття — це безпосередньо моє поняття. В мисленні Я вільний, бо я не в іншому, а просто лишаюся з собою, і об'єкт, що Є для мене сутністю, становить у нерозривній єдності моє буття-для-мене; мої процедури з поняттями — це рух, що відбувається в мені самому. Проте при такому позначенні цієї форми самоусвідомлення важливо пам'ятати, що мисляча свідомість загалом, або її об'­єкт — це безпосередня єдність буття-в-собі і бут-тя-для-себе. Самототожна свідомість, що відштовху­ється від себе, стає елементом, що існує-в-собі, але є цим елементом тільки як універсальна сутність узага­лі, а не як та або та об'єктивна сутність у розвитку та рухові свого розмаїтого буття.

Ця свобода самоусвідомлення, коли в історії людсь­кого духу вона постала як феномен, що сам себе ус-иідомлює, була, як добре відомо, названа стоїцизмом. І Іринцип стоїцизму полягає в тому, що свідомість — мисляча сутність, і тільки те буде для неї суттєвим, або добрим та істинним, до чого вона поставиться як мисляча сутність.

Розмаїтий, диференційований у собі обшир життя а усією властивою йому індивідуалізацією та склад­ністю — це об'єкт, на який діють бажання і праця. Ця розмаїта діяльність тепер скоротилася до простого диференціювання, властивого чистому рухові мис­лення. Те, що й далі має сутність, — це не відмінність як певна визначена річ, або як усвідомлення певного визначеного природного існування, як чуття чи як ба­жання та мета цього бажання, визначена чи то свідомістю, що бажає, чи якоюсь чужою свідомістю, а нідмінність, яка є помисленою, або яка безпосередньо не відрізняється від мене. Отже, ця свідомість неґати-нно ставиться до відносин панування і служіння; її діяльність у випадку панування полягає не в тому, щоб мати свою істину в рабові, а у випадку раба — мати свою істину у волі пана та в служінні йому, а в тому, щоб бути вільною як на троні, так і в кайданах, незважаючи на всю залежність свого одиничного 1 с -


10*


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 131 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)