Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. Б. Самоусвідомлення 149

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

Б. Самоусвідомлення 149


 


нування, і підтримувати в собі безживність, що з руху існування, з активних дій і пасивності відступає в просту суттєвість мислення. Впертість — це свобо­да, що зміцнюється в одиничності і зберігається в ме­жах рабства, а стоїцизм — це свобода, що завжди безпосередньо походить із рабства й повертається в чисту універсальність мислення, свобода, що може постати як універсальна форма світового духу лише за часів загального страху і рабства, часів, які водно­час є й періодом загального культурного формуван­ня, коли культура піднеслася до рівня мислення.

Хоча сутність цього самоусвідомлення полягає не в чомусь іншому, ніж воно само, і не в чистій абстрак­ції Я, а в Я, що має в собі іншість, проте іншість як помислену відмінність, тож це Я у своїй іншості без­посередньо повертається в себе, ця сутність самоус­відомлення — водночас тільки абстрактна сутність. Свобода самоусвідомлення байдужа до природного існування і тому лишає його вільним, тож відобра­ження тут подвійне. Свобода мислення має за свою істину лише чисте мислення, і ця істина не наповне­на життям, отже, свобода — це тільки поняття свобо­ди, а не сама жива свобода, бо тільки мислення зага­лом є для неї сутністю, формою як такою, що відвер­нулася від незалежності речей і повернулася в себе. Та оскільки індивідуальність, діючи, має репрезенту­ватися живою або, мислячи, має розуміти живий світ як систему мислення, в самому мисленні повинен по­лягати зміст, який наповнює обшир діяльності тим, що добре, а обшир мислення тим, що істинне, щоб таким чином у тому, що існує для свідомості, зовсім не було якогось іншого складника, крім поняття, що є сутністю. Але поняття, що відокремлюється отак як абстракція від розмаїття речей, не має в самому собі жодного змісту, а має тільки даний йому зміст. Звіс­но, свідомість, обдумуючи зміст, скасовує його як якесь чуже буття, але поняття — це визначене поняття, і ця визначеність — це те чуже, що його містить у собі поняття. Стоїцизм через те збентежив­ся, коли його запитали, як казали тоді, про критерій істини взагалі, тобто, власне, про зміст самого мис-


лення. На питання, що добро і що істина, він як відпо­відь знову видав лише позбавлене змісту мислення: істина та добро мають полягати в розумності. А л е ця самототожність мислення — це знову-таки чиста фор­ма, в якій немає нічого визначеного; ось чому такі за­гальні слова, як істина і добро, мудрість і чеснота, на яких був змушений зупинитися стоїцизм, загалом, звичайно, підносять, але оскільки, фактично, ці слова не можуть розширити зміст, вони скоро стали нуд-ними.

Отже, мисляча свідомість, визначена як абстрактна свобода, — це лише незавершене заперечення іншос-ті; відступивши від існування тільки в себе, вона не здійснила себе як абсолютне заперечення цього існу­вання. Щоправда, зміст для неї — лише мислення, але при цьому ще й визначене мислення, а водночас і ви­значеність як така.

Скептицизм — це реалізація того, про що стої­цизм є тільки уявленням, а також реальний досвід про те, що таке свобода мислення: в собі вона негати­вна, тож і повинна так репрезентуватися. Разом із відображенням самоусвідомлення у його простому мисленні про себе незалежне існування, або тривала визначеність, на відміну від цього відображення, справді виходить із безкінечності. Тепер у скептициз­мі вся несуттєвість та несамостійність цього іншого стають реальністю для свідомості; мислення стає по­вним мисленням, що знищує буття світу з його роз­маїтими визначеностями, а негативність вільного самоусвідомлення стає в цьому розмаїтому форму­ванні життя реальною негативністю. Стає очевидним, що так само як стоїцизм відповідає поняттю незале­жної свідомості, яка постає як відносини панування і рабства, скептицизм відповідає його реалізації як не­гативному ставленню до іншості, до бажання і до праці. Але якщо бажання і праця не можуть здійснити заперечення для самоусвідомлення, це полемічне ста­влення до розмаїтої незалежності речей натомість має успіх, бо спрямовується проти них як уже попе­редньо завершене в собі. вільне самоусвідомлення;


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 132 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)