Читайте также: |
|
Б. Самоусвідомлення 149
нування, і підтримувати в собі безживність, що з руху існування, з активних дій і пасивності відступає в просту суттєвість мислення. Впертість — це свобода, що зміцнюється в одиничності і зберігається в межах рабства, а стоїцизм — це свобода, що завжди безпосередньо походить із рабства й повертається в чисту універсальність мислення, свобода, що може постати як універсальна форма світового духу лише за часів загального страху і рабства, часів, які водночас є й періодом загального культурного формування, коли культура піднеслася до рівня мислення.
Хоча сутність цього самоусвідомлення полягає не в чомусь іншому, ніж воно само, і не в чистій абстракції Я, а в Я, що має в собі іншість, проте іншість як помислену відмінність, тож це Я у своїй іншості безпосередньо повертається в себе, ця сутність самоусвідомлення — водночас тільки абстрактна сутність. Свобода самоусвідомлення байдужа до природного існування і тому лишає його вільним, тож відображення тут подвійне. Свобода мислення має за свою істину лише чисте мислення, і ця істина не наповнена життям, отже, свобода — це тільки поняття свободи, а не сама жива свобода, бо тільки мислення загалом є для неї сутністю, формою як такою, що відвернулася від незалежності речей і повернулася в себе. Та оскільки індивідуальність, діючи, має репрезентуватися живою або, мислячи, має розуміти живий світ як систему мислення, в самому мисленні повинен полягати зміст, який наповнює обшир діяльності тим, що добре, а обшир мислення тим, що істинне, щоб таким чином у тому, що існує для свідомості, зовсім не було якогось іншого складника, крім поняття, що є сутністю. Але поняття, що відокремлюється отак як абстракція від розмаїття речей, не має в самому собі жодного змісту, а має тільки даний йому зміст. Звісно, свідомість, обдумуючи зміст, скасовує його як якесь чуже буття, але поняття — це визначене поняття, і ця визначеність — це те чуже, що його містить у собі поняття. Стоїцизм через те збентежився, коли його запитали, як казали тоді, про критерій істини взагалі, тобто, власне, про зміст самого мис-
лення. На питання, що добро і що істина, він як відповідь знову видав лише позбавлене змісту мислення: істина та добро мають полягати в розумності. А л е ця самототожність мислення — це знову-таки чиста форма, в якій немає нічого визначеного; ось чому такі загальні слова, як істина і добро, мудрість і чеснота, на яких був змушений зупинитися стоїцизм, загалом, звичайно, підносять, але оскільки, фактично, ці слова не можуть розширити зміст, вони скоро стали нуд-ними.
Отже, мисляча свідомість, визначена як абстрактна свобода, — це лише незавершене заперечення іншос-ті; відступивши від існування тільки в себе, вона не здійснила себе як абсолютне заперечення цього існування. Щоправда, зміст для неї — лише мислення, але при цьому ще й визначене мислення, а водночас і визначеність як така.
Скептицизм — це реалізація того, про що стоїцизм є тільки уявленням, а також реальний досвід про те, що таке свобода мислення: в собі вона негативна, тож і повинна так репрезентуватися. Разом із відображенням самоусвідомлення у його простому мисленні про себе незалежне існування, або тривала визначеність, на відміну від цього відображення, справді виходить із безкінечності. Тепер у скептицизмі вся несуттєвість та несамостійність цього іншого стають реальністю для свідомості; мислення стає повним мисленням, що знищує буття світу з його розмаїтими визначеностями, а негативність вільного самоусвідомлення стає в цьому розмаїтому формуванні життя реальною негативністю. Стає очевидним, що так само як стоїцизм відповідає поняттю незалежної свідомості, яка постає як відносини панування і рабства, скептицизм відповідає його реалізації як негативному ставленню до іншості, до бажання і до праці. Але якщо бажання і праця не можуть здійснити заперечення для самоусвідомлення, це полемічне ставлення до розмаїтої незалежності речей натомість має успіх, бо спрямовується проти них як уже попередньо завершене в собі. вільне самоусвідомлення;
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 132 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | | | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |