Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. Б. Самоусвідомлення 155

Б. Самоусвідомлення 155

тобто не може бути її власною байдужістю супроти незмінної свідомості; вона безпосередньо є обома свідомостями, і відносини їх обох стають для неї від­носинами сутності й несуттєвого, тож це несуттєве має бути скасованим, та оскільки обидві свідомості для неї однаково суттєві та суперечливі, вона є тільки суперечливим рухом, у якому протилежність не зна­ходить спокою у своїй протилежності, а знову ство­рює себе в ній тільки як протилежність.

Таким чином, тут наявна боротьба з ворогом, пере­мога над яким — радше поразка, бо досягнення чо­гось означає його втрату в його протилежності. Ус­відомлення життя, свого існування і своєї діяльнос­ті — це тільки страждання з приводу цього існування та діяльності, бо усвідомлення тут — це тільки усвідо­млення (як своєї сутності) своєї протилежності, а та­кож своєї нікчемності. Підносячись над цим, свідо­мість переходить до незмінного. Але це піднесення й саме є свідомістю, отже, безпосередньо становить ус­відомлення протилежності, тобто себе самої як оди­ничності. Саме внаслідок цього незмінне, що вступає у свідомість, водночас вражене одиничністю і прису­тнє лиш у ній; одиничність, замість бути знищеною в усвідомленні незмінного, й далі постає в цьому ус­відомленні.

Але в цьому рухові свідомість якраз і дізнається про появу одиничності в незмінному і незмінного в одиничності. Свідомість починає усвідомлювати оди­ничність узагалі в незмінній сутності й водночас зна­ходить там свою одиничність. Адже істина цього руху — якраз єдиність цієї подвійної свідомості. Ця єдиність постає перед нею передусім як така, в якій різнищ між обома гце посідає панівне становище. За­вдяки цьому свідомість має перед собою потрійний спосіб, яким одиничність пов'язана з незмінністю. По-перше, вона постає перед собою як протиставле­на незмінній сутності і тому відкинута назад до почат­ку боротьби, що з початку до кінця є елементом усіх відносин. По-друге, свідомість виявляє, що саме не­змінне в ній є для неї одиничністю, тож одиничність є втіленням незмінності, в яку, таким чином, перехо-

дить уся модальність існування. По-третє, вона з'я­совує, що сама є цим одиничним у незмінному. Пер­те незмінне є для свідомості тільки чужою сутністю, що засуджує одиничність, тоді як друге незмінне — це така сама форма одиничності, як і вона сама, а третього разу вона стає духом, радіє, знайшовши се­бе в ньому, і починає усвідомлювати, що її одинич­ність примирена з загальним.

Те, що тут репрезентується як модальність і відно­сини незмінного, постає як досвід, який переживає роздвоєна свідомість у своєму нещасті. Щоправда, цей досвід — не її однобічний рух, бо й сам є незмін­ною свідомістю, а ця свідомість — це водночас і оди­нична свідомість, а рух — це ще й рух незмінної свідомості, що постає в цьому рухові так само, як і ін­ша свідомість, бо цей рух полягає в таких моментах: спершу незмінне протиставлене одиничному взагалі, потім, і саме ставши одиничним, протиставлене ін­шому одиничному, і, нарешті, стає поєднане з ним. Але це міркування, тією мірою, якою воно стосується нас, тут недоречне, бо поки що ми лише бачили, як постає незмінне як незмінне свідомості, яке через те не є справжньою незмінністю, бо й досі уражене сво­єю протилежністю, не постало як незмінне в собі і для самого себе, і тому ми не знаємо, як воно поводи­тиметься. Отже, з'ясовується тільки те, що свідомості, яка є тут нашим об'єктом, ці названі вище визначен­ня постають у незмінному.

Тож із цієї причини незмінна свідомість у самій своїй формі зберігає характер і основу роздвоєності й буття-для-себе супроти одиничної свідомості. Для цієї свідомості те, що незмінне набирає форми одинично­сті, — загалом просто випадкова подія, так само як одинична свідомість просто випадково виявляє себе протиставленою незмінній, а отже{ має ці відносини через природу; те, що одинична свідомість зрештою виявляє себе в незмінному, видається їй почасти ре­зультатом, звичайно, її власних зусиль або ж наслід­ком того, що вона сама одинична, проте почасти ця єдність видається їй належною до незмінного — як нідповідно до її походження, так і тією мірою, якою

Дата добавления: 2015-07-10