Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. В . Самоусвідомлення 157

В. Самоусвідомлення 157

вона існує, а протилежність лишається в самій цій єд­ності. Насправді через формування незмінного мо­мент потоибічності не тільки лишається, а радше ще міцніше утверджується, бо, хоча, з одного боку, він ви­дається справді ближчим до одиничності завдяки кон­кретній формі реалізації, з другого боку, має відтепер супроти себе непроникне одиничне чуттєве одне з властивим йому опором чогось реального; надія стати єдиним з ним, має лишитися надією, тобто не мати здійснення і реалізації, бо між надією і реалізацією як­раз і стоїть абсолютна випадковість, або нерухлива байдужість, що полягає в самому формуванні, в обґру­нтуванні надії. Завдяки природі цього сутнього одно­го, завдяки реальності, якої воно набуває, постає необ­хідність, щоб воно зникло в часі і в просторі, стало чимсь далеким і лишилося цілком далеким.

Якщо спершу саме поняття роздвоєної свідомості було визначене так, що вона була спрямована на ска­сування себе як одиничної й перетворення в незмін­ну свідомість, відтепер її зусилля спрямовані радше на скасування своїх відносин з чистим реформова­ним незмінним і утвердження відносин зі сформова­ним незмінним. Бо единість одиничного з незмінним є відтепер її сутністю і об'єктом, так само як в понятті суттєвий об'єкт був лише безформним, абст­рактним незмінним; відносини абсолютної роздво­єності, характерні для поняття, є тепер такими, від яких треба відвернутися. Проте зовнішні відносини зі сформованим незмінним, мов із якоюсь чужою реа­льністю, слід передусім піднести до рівня абсолютно­го утвердження єдиності.

Рух, у якому несуттєва свідомість намагається дося­гнути цієї єдиності, й сам є потрійним, згідно з по­трійним характером відносин, що їх ця свідомість має зі своїм потойбічним, що набуло певної форми: по-перше, як чиста свідомість, по-друге, як конкре­тний індивід, чиє ставлення до реальності характе­ризують бажання і праця, по-третє, як усвідомлення свого буття-для-себе. Тепер нам слід подивитись, як ці три модальності її буття наявні й визначені в тих загальних відносинах.

Отже, передусім, коли розглядати свідомість як чи­сту свідомість, то сформоване незмінне, існуючи для чистої свідомості, видається утвердженим у тій фор­мі, яким воно є в собі і для самого себе. Але, як ми пже згадували, це незмінне, яким воно є в собі і для себе, ще не постало. Щоб незмінне постало у свідо­мості таким, яким воно є в собі і для себе, це, звичай-і ю, має походити радше від нього, ніж від свідомості, пле в такому разі його присутність тут лиш однобіч­на, спричинена тільки свідомістю, і саме тому недо-вершена і несправжня, а завжди обтяжена недоскона­лістю або якоюсь протилежністю.

Та хоча нещаслива свідомість не має такої присут­ності, вона водночас трансцендує чисте мислення, тією мірою, якою це мислення є абстрактним мис­ленням стоїцизму, що відвертається від будь-якої одиничності взагалі, й тією мірою, якою воно є лише неспокійним мисленням скептицизму, — а фактично тією, якою воно є лиш одиничністю як неусвідомле-пою суперечністю й невпинним рухом цієї супереч­ності; вона трансцендує і стоїцизм, і скептицизм, зво­дить та утримує вкупі чисте мислення і одиничність, проте ще не піднеслася до того мислення, для якого одиничність свідомості примирена з самим чистим мисленням. Вона стоїть посередині, там, де абстракт­не мислення контактує з одиничністю свідомості як одиничністю. Вона сама є цим контактом, єдністю чистого мислення та одиничності; крім того, для неї ця мисляча одиничність, або чисте мислення, і не­змінне є, по суті, й самі одиничністю. Проте цей її об'єкт — незмінне, що, по суті, прибирає в її очах фо­рму одиничності, — є не для неї, а є нею самою, нею самою, що є одиничністю свідомості.

Ось чому в цій першій модальності, в якій ми вва­жали свідомість за чисту свідомість, вона має відно­сини зі своїм об'єктом не через мислення, а радше сама, — справді будучи в собі чистою мислячою оди­ничністю й маючи за свій об'єкт саме це чисте мис­лення, хоча це чисте мислення не становить їхніх взаємовідносин як таких, — так би мовити, просто віддається мисленню і стає побожністю. її мислення

Дата добавления: 2015-07-10