Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. понятті усвідомлює, що як вірогідність, як Я він ще не є реальністю насправді

В. (А А) Розум 175

понятті усвідомлює, що як вірогідність, як Я він ще не є реальністю насправді, і тому має спонуку піднес­тися до істини й виповнити порожнє моє.

А. Спостережний розум

Ми бачимо, як свідомість, для якої буття має зна­чення її власного [належного їй], тепер знову перехо­дить у гадку і сприйняття, але не як у вірогідність, що є просто інше, а з вірогідністю, що цим іншим є вона сама. Раніше свідомості лише траплялося сприймати в речі різні елементи і мати про них певний досвід, а тут вона сама організовує свої спостереження і до­свід. Гадка і сприйняття, що раніше були скасовані для нас, тепер скасовані свідомістю для неї самої; ро­зум націлюється на знання істини, тобто прагне знайти як поняття те, що для гадки і сприйняття було річчю; іншими словами, прагне знайти в речовості лише своє самоусвідомлення. Через те розум тепер має загальну цікавість до світу, бо він упевнений у своїй присутності в світі, або ж у тому, що теперіш­ність розумна. Він шукає свого іншого, знаючи, що при цьому володіє не чим іншим, як собою; він шукає лише власної безкінечності.

Спершу тільки здогадуючись, що він у реальності, або знаючи її загалом лише як свою, розум прогресує в цьому значенні й доходить до універсального опа­нування власності, в якій його запевнили, і на всіх висотах та в усіх глибинах реальності розставляє знаки свого суверенітету. А л е це поверхове "моє" не є його остаточним інтересом; радість цього універса­льного привласнення знаходить у своїй власності ще й чуже інше, те, чого не містить у собі абстрактний розум. Розум здогадується, що він є глибшою сутніс­тю, бо чисте Я мусить вимагати, щоб відмінність, роз­маїте буття, стала для нього його власною, щоб Я дивилося на себе як на реальність і виявляло свою присутність у формі речі. Та навіть коли розум прой­де крізь усі нутрощі речей і відкриє їм усі жили, щоб мати змогу вискочити з них собі назустріч, він не до­сягне такого щастя, а повинен спершу досягнути за-

вершеності в самому собі, щоб потім мати змогу діз­натися про свою завершеність.

Свідомість спостерігає, тобто розум хоче знайти і мати себе як об'єкт, що існує, бути в реальній, чут­тєво присутній модальності. Свідомість, отак спосте­рігаючи, гадає і, звісно, стверджує, що хоче дізнатися не про себе, а навпаки, про сутність речей як речей. Гадки і твердження цієї свідомості полягають у тому, що вона — це розум, але розум як такий ще не став для неї об'єктом. Якби вона знала, що розум — це та сама сутність як речей, так і самого себе, і що розум може бути присутній у своїй властивій формі лиш у свідомості, вона б радше опустилась у свої глибини й шукала розуму там, а не в речах. Знайшовши його там, вона б знову повернулася звідти до реальності, щоб споглядати в ній свій чуттєвий вияв, але водно­час вважала б його, по суті, за поняття. Розум, безпо­середньо постаючи як властива свідомості вірогід­ність, що вона є всією реальністю, приймає цю реа­льність у значенні безпосередності буття, а також приймає єдність Я з цією об'єктивною сутністю в значенні безпосередньої єдності, в якій розум ще не відокремив моменти буття та Я і ще не поєднав їх по­тім знову, — іншими словами, єдності, якої він ще не пізнав. Через те — у формі спостережної свідомос­ті — розум обертається до речей, гадаючи, ніби він і справді сприймає "їх як чуттєві речі, протиставлені Я, проте його реальна діяльність суперечить цій гадці, бо розум^ізнає речі, перетворює їхню чуттєвість на поняття, тобто саме на те буття, яке водночас є Я, отже, перетворює мислення на мислення, що існує, або на буття в помисленому бутті, й заявляє, фактич­но, що речі мають реальність лише як поняття. Для спостережної свідомості це становитиме тільки те, чим є речі, а для нас — те, чим є сама свідомість. Ре­зультатом цього руху свідомості буде те, що вона для себе самої стане тим, чим вона є в собі.

Діяльність спостережного розуму слід розглядати в моменти його руху, коли він осягає природу, дух і, нарешті, відносини їх обох як чуттєве буття і прагне знайти себе як реальність, що існує.

Дата добавления: 2015-07-10