Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. мою і у відносинах з яким слід розглядати це внут­рішнє.

В. (А А) Розум 197

мою і у відносинах з яким слід розглядати це внут­рішнє.

Та коли протилежність моментів осягати такою, якою вона є в існуванні, то чутливість, подразливість та відтворення опускаються до рівня звичайних влас­тивостей, які є не менш байдужими одна до одної загальностями, ніж специфічна вага, колір, твердість і т. ін. В цьому значенні можна, звичайно, спостерегти, що одне органічне чутливіше, подразливіше або має більшу репродуктивну силу, ніж інше, так само як чу­тливість і т. д. одного відрізняється, відповідно до ви­ду, від чутливості іншого; що одне реагує на певні по­дразники інакше, ніж інше, що кінь, наприклад, інак­ше ставиться до вівса, ніж до сіна, а собака знову-та­ки по-іншому ставиться і до вівса, і до сіна; ці відмін­ності так само легко спостерегти, як те, що одне тіло твердіше за інше і т. д.

Але ці чуттєві властивості — твердість, колір і т. д., так само як явища подразливості на овес, подразли­вості до навантажень, а також кількість потомства і способи його появи на світ, — якщо їх пов'язати одна з одною й порівняти між собою, суттєво суперечать намаганням знайти якусь закономірність. Адже ви­значеність "їхнього чуттєвого буття полягає саме в тому, щоб існувати в цілковитій байдужості одна до одної і репрезентувати радше свободу природи, звільненої від поняття, ніж єдність відносий, радше нерозумну гру природи, що полягає в переходах ту­ди-сюди по щаблях випадкових величин між момен­тами поняття, ніж самі ці моменти.

Тільки другий аспект, згідно з яким прості момен­ти органічного поняття були порівняні з моментами формування, дав би власне закон, що виражав би справжнє зовнішнє як копію внутрішнього. Якщо те­пер ці прості моменти — плинні властивості, що пронизують усе, вони не мають в органічній речі та­кого відокремленого реального вираження, яким є те, що ми називаємо одиничною системою форми. Або знову: якщо абстрактна ідея організму тільки тому по-справжньому виражена в цих трьох моментах, що вони не стабільні, а просто є моментами поняття та

руху, то організм натомість — як утворена форма — не обмежується тими трьома визначеними система­ми, на які розкладає його анатомія. Тією мірою, якою ці системи мають бути знайдені в їхній реальності й легітимовані завдяки цій знахідці, слід також пам'ята­ти, що анатомія подає нам не тільки три такі систе­ми, а й багато інших. У такому разі чутлива система, незважаючи на це все, має означати щось цілковито інше, ніж те, що називають нервовою системою, так само як подразлива система — щось інше, ніж м'язо­ву систему, репродуктивна система — щось інше, ніж внутрішні органи розмноження. В системах, що становлять утворену форму як таку, організм тлума­чать на основі абстрактного аспекту мертвого існу­вання; його моменти, отак узяті, належать до анатомії і до трупа, а не до пізнання й живого організму. Як такі частини вони радше припиняють бути, бо при­пиняють бути процесами. Оскільки буття організ­му — це, по суті, загальність, або відображення в собі, буття цілого цього організму, так само як і буття йо­го моментів, не може полягати в якійсь анатомічній системі, бо реальне вираження і цілого, і цих момен­тів, їхня зовнішність радше наявні тільки як рух, що проходить крізь різні частини утвореної форми; в цьому русі те, що було виділене й зафіксоване як єди­на система, репрезентується, по суті, як плинний мо­мент, тож за його реальність слід вважати не ту дійс­ність, яку знаходить анатомія, а тільки дійсність як процес, у якому навіть анатомічні частини мають пе­вне значення.

Отже, звідси випливає, що моменти органічного внутрішнього, взяті для себе, нездатні дати аспекти закону буття, бо в такому законі вони висловлені на основі якогось існування й відрізняються один від од­ного, тож кожен із цих аспектів не можна було б з не меншим успіхом назвати замість іншого; крім того, ці моменти, поставлені на бік якогось одного аспекту, нездатні мати в іншому аспекті свою реалізацію у ви­гляді стабільної системи, бо ця система не більшою мірою є тим, що взагалі могло б бути істиною орга­нічного, ніж є виявом цих моментів внутрішнього.

Дата добавления: 2015-07-10