Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. ність, здатна незалежно від решти мати вільні відно­сини з іншою річчю

В. (А А) Розум

ність, здатна незалежно від решти мати вільні відно­сини з іншою річчю, і тому органічне зберігає себе в самих своїх відносинах.

Аспекти закону, до спостереження яких перехо­дить тепер інстинкт розуму, є, як випливає з наведе­ного вище визначення, передусім органічною приро­дою, а у своїх відносинах один з одним — неорганіч­ною. Для органічної природи ця неорганічна приро­да є якраз протиставленою простому поняттю ор­ганічної природи свободою вільно пов'язаних визна-ченостей, у яких індивідуальна природа водночас розпадається і з неперервності яких вона водночас виокремлюється та існує для себе. Повітря, вода, зем­ля, зони і клімат — це ті загальні елементи [стихії], які становлять невизначену просту сутність природних індивідуальностей і в яких ці індивідуальності водно­час відображені в собі. Ні індивідуальність, ні природ­ні елементи не існують цілковито в собі і для себе, бо ж існують у незалежній свободі, в якій вони постають супроти одне одного для спостереження, а водночас мають між собою суттєві відносини, але такі, що їх­ня незалежність та байдужість відносно одне одного посідають визначальне місце і тільки почасти пере­ходять в абстракцію. Отже, закон тут репрезентова­ний як відносини якогось елемента [стихії] з форму­ванням органічного, яке то має це стихійне буття над собою й супроти себе, то репрезентує його у своєму органічному відображенні. А л е такі закони, як-от тва­рини, належні до повітря, мають будову птахів, твари­ни, належні до води, мають будову риб, а тварини північних регіонів мають густе хутро і т. д., засвідчу­ють таку вбогість, яка аж ніяк не відповідає органіч­ному розмаїттю. Окрім того, що свобода, властива органічній природі, може дуже легко позбавити при­родні форми цих визначеностей і всюди неминуче зберігає винятки з таких, хоч як їх можна назвати, за­конів чи правил, характеристика саме тих тварин, до яких застосовують ці визначеності, така неглибока, що навіть слова про необхідність тих законів можуть бути тільки неглибокими й не ведуть нас далі того, що називають великим впливом середовища на орга-

нізм, і при цьому й не знають до ладу, що, власне, спричинене цим впливом, а що ні. Отже, такі відно­сини органічного та елементарного [природних сти­хій], фактично, не можна назвати законами: адже, з одного боку, такі відносини з огляду на свій зміст аж ніяк не вичерпують, як ми бачили, всього діапазону органічних істот, а з другого боку, навіть моменти цих відносин байдужі один до одного й не виража­ють ніякої необхідності. В понятті кислоти є понят­тя лугу, так само як поняття позитивної електрики зумовлює поняття негативної електрики, але навіть якщо ми бачимо, що густе хутро пов'язане з північ­чю, будова риб — із водою, а будова птахів — із повіт­рям, то в понятті півночі немає поняття густого хут­ра, а в понятті моря — поняття будови риб, а в по­нятті повітря — будови птахів. Унаслідок цієї взаєм­ної свободи обох понять є й наземні тварини, що ма­ють суттєві характеристики птахів, риб і т. д. Необхід­ність, оскільки її не можна розуміти як внутрішню необхідність сутності, теж припиняє мати чуттєве іс­нування, і її вже не можна спостерігати в реальності, бо вона вийшла з реальності. Таким чином, не знай­шовши собі місця в реальній сутності, вона стає тим, що називають телеологічними відносинами, — відно­синами зовнішніми щодо взаємно пов'язаного, — а отже, протилежністю закону. Вона стає думкою, ціл­ком визволеною від природної необхідності, думкою, що полишає цю природну необхідність і ширяє по­над нею.

(Якщо описані вище відносини органічного зі сти­хійною природою не виражають сутності цієї приро­ди, ця сутність натомість міститься в понятті мети. Щоправда, для спостережної свідомості поняття мети не є власною сутністю органічного, бо це поняття, на її думку, виходить за межі тієї сутності і є, як ми вже казали, тільки зовнішніми, телеологічними відно­синами. Але органічне, з огляду на те, як воно охарак­теризоване вище, — це, фактично, сама реальна мета: адже, зберігаючи себе у відносинах з іншим, воно є саме тією природною сутністю, в якій природа відо­бражується в понятті і в якій відокремлені моменти

Дата добавления: 2015-07-10