Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. ся до принципу і способу суто перцептивної тями, оскільки осягнене трактують як

В. (А А) Розум 201

ся до принципу і способу суто перцептивної тями, оскільки осягнене трактують як моменти- закону, бо таким чином осягнене набуває характеру твердої ви­значеності, форми безпосередньої властивості, або па­сивного феномену, потім стає підпорядкованим кіль­кісному визначенню, і природа поняття пригнічена. Тому заміна суто сприйнятого об'єкта об'єктом, відо­браженим у собі, заміна суто чуттєвої визначеності органічною визначеністю також втрачає свою вар­тість, і то через те, що тяма ще не скасувала законо­творення.

При порівнянні, на основі кількох прикладів, того, що пов'язане з цією заміною, може виявитися таке: те, що для сприйняття є твариною з сильними м'яза­ми, буде визначене як тваринний організм з високою подразливістю; те, що для сприйняття буде станом великої слабкості, — як стан високої чутливості, або, якщо віддати перевагу іншому формулюванню, як не­нормальна афективність, а то й піднесення слабкості до великої сили (все це вислови, що перекладають чуттєве не поняттям, а латиною, і то дуже кепською латиною). Те, що тварина має сильні м'язи, тяма мо­же виразити й так, що тварина володіє великою м'я­зовою силою, так само<як велику слабкість можна ви­разити як малу склу. Визначення через подразливість має ту перевагу над визначенням через силу, що сила виражає невизначене відображення-в-собі, а подраз­ливість — визначене, бо властива сила м'язів — це якраз подразливість, і подразливість має над визна­ченням через сильні м'язи ту перевагу, що, як і у ви­падку сили, в ній уже є водночас і відображення-в-со-бі. Так само й слабкість, або мала сила, органічна па­сивність, виражена визначеним способом через чут­ливість. Але коли ця чутливість, узята отак для себе й зафіксована, а до того ж пов'язана з кількісною визна­ченістю і протиставлена як більша або менша чутли­вість більшій або меншій подразливості, то і чутли­вість, і подразливість цілковито зводяться до рівня чуттєвого елемента та до звичайної форми якоїсь властивості, а основа їхніх відносин — це вже не поняття, а навпаки, кількість, на яку тепер припадає

протилежність, стаючи відмінністю, не конституйова­ною мисленням. Хоча при цьому, щоправда, ми по­збавляємося невизначеності, характерної для таких виразів, як могутність, сила і слабкість, тепер по­стає не менш пуста й невизначена практика розгляду протилежностей високої і малої чутливості та подра­зливості, їхнього збільшення та зменшення відносно одна одної. Більша чи менша чутливість або подраз­ливість — це не меншою мірою чуттєвий феномен, сприйнятий і виражений не вдаючись до мислення, ніж сила і слабкість — цілком чуттєві, не конституйо­вані мисленням визначеності. Поняття не заступає цих позбавлених поняття формулювань, бо сила і слабкість виповнюються визначеністю, яка, взята са­ма по собі, спирається на поняття і має його за свій зміст, проте цілковито втрачає таке своє походження і характер. Отже, завдяки формі простоти та безпосе­редності, у якій цей зміст став аспектом закону, і кіль­кості, що становить елемент відмінності таких визна­чень, сутність, що спершу є поняттям і утверджена як поняття, зберігає характер чуттєвого сприйняття і лишається такою далекою від пізнання, як і у визна­ченні через могутність і слабкість сили, або через безпосередні чуттєві властивості.

Тепер треба тільки розглянути, чим є для себе са­мого зовнішнє органічного і як у ньому визначається протилежність його внутрішнього і зовнішнього, так само як раніше ми розглядали внутрішнє цілого у відносинах із його власним зовнішнім.

Зовнішнє, розглянуте для себе, — це утворена фор­ма взагалі, система життя, почленованого на елемен­ти буття і, по суті, водночас буття для іншого орга­нічної сутності: об'єктивна сутність у її бутті-для-себе. Інше постає передусім як її зовнішня неорганічна природа. Коли органічну сутність та неорганічну природу розглядати у відносинах із законом, неорга­нічна природа не може, як ми бачили вище, станови­ти аспект закону перед лицем органічної сутності, бо ця органічна сутність водночас існує цілковито для себе і має загальні та вільні відносини з неорганіч­ною природою.

Дата добавления: 2015-07-10