Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. основі фізіономічної, якщо хочете, науки

В. (А А) Розум 225

основі фізіономічної, якщо хочете, науки. Протилеж­ність, на яку натрапляє таке спостереження, є за сво­єю формою протилежністю між практичним і теоре­тичним, хоч і те, і те утверджене, власне, в практич­ному, — протилежністю між індивідуальністю, що ре­алізує себе в діяльності (взятій у найзагальнішому ро­зумінні), та індивідуальністю, що є в цій діяльності відображеною з неї в собі і водночас вважає ту діяль­ність за свій об'єкт. Спостереження сприймає цю протилежність відповідно до тих самих переверну­тих відносин, якими вона визначена у з'явищі. За не­суттєве зовнішнє для спостереження править сама дія і витвір — чи то мови, чи то якоїсь іншої, набага­то соліднішої реальності, а за суттєве внутрішнє — буття-в-самій-собі індивідуальності. Серед двох ас­пектів, які містить у собі практична свідомість, — на­міру та дії {гадкою про дію і самою дією), — спосте­реження обирає перший аспект за своє справжнє внутрішнє, і цей аспект повинен мати більш або менш несуттєвий зовнішній вияв у дії, тоді як справ­жній зовнішній вияв має бути у формі індивіда. Цей останній вияв — безпосередня чуттєва присутність індивідуального духу; внутрішнє єство, яке має бути справжнім, — це властивість наміру й одиничність буття-для-себе; і те, і те — це дух, про який гадають. Отже, те, що спостереження має за свій об'єкт, — це гадане, припущене існування, і саме тут воно шукає законів.

Безпосередня гадка про припущену присутність духу — це природна фізіономіка, поквапне судження про внутрішню природу й характер його форми при першому погляді на нього. Об'єкт цієї гадки такий, що в самій його сутності полягає те, що насправді він має бути чимсь іншим, ніж тільки чуттєвим безпосе­реднім буттям. Щоправда, присутнім якраз і є це бут­тя в чуттєвому у своїй самовідображеності з нього, видиме як видимість невидимого, що є об'єктом спо­стереження. Але саме ця чуттєва безпосередня прису­тність — це реальність духу, і то в тій формі, в якій він є тільки для гадки, і спостереження в цьому аспе­кті зосереджується на його припущеному існуванні,

вдаючись до фізіономіки, аналізу почерку, тону голо­су й т. ін. Спостереження якраз і пов'язує таке існу­вання з теж припущеним внутрішнім. Можна роз­пізнати не злодія чи вбивцю, а тільки спроможність стати ними, і тому несхитна абстрактна визначе­ність утрачається в конкретній безкінечній визначе­ності одиничного індивіда, який вимагає тепер куди витонченіших зображень, ніж ті, що їх давали колиш­ні кваліфікації. Такі витончені зображення сповіща­ють безперечно більше, ніж такі кваліфікації, як убив­ця, злодій, або зичлива, нерозбещена людина й т. ін., але вони аж ніяк не достатні для своєї мети — вира­жати припущене буття або одиничну індивідуаль­ність, так само як недостатні й для зображення фор­ми, яке виходить за межі таких рис, як "пласке чоло", "довгий ніс" і т. ін. Бо одиничну форму, як і одиничне самоусвідомлення, оскільки вони є припущеним бут­тям, годі виразити. Отже, наука пізнання людини, яка переймається припущеною людиною, так само як і фізіономіка, що спрямована на припущену реаль­ність людини і прагне піднести до рівня науки не­критичні судження природної фізіономіки, — це щось позбавлене як основи, так і мети, наука, яка ніколи не може сказати, що вона має на увазі, бо во­на тільки гадає, а її зміст — тільки припущення.

Закони, що "їх намагається знайти така наука, — це відносини цих обох припущених аспектів, і тому во­ни не можуть бути чимсь іншим, як тільки пустою гадкою. Та оскільки це припущене знання, взявши на себе клопіт перейматися реальністю духу, якраз і має за свій об'єкт те, що дух зі свого чуттєвого існування відображується в собі, а визначене існування є для нього байдужою випадковістю, воно повинно безпо­середньо усвідомлювати, що нічого не сповіщає свої­ми відкритими законами, бо це, фактично, самі бала­чки, або лише його власні гадки, висловлювання, іс­тина якого полягає лиш у тому, що таке знання якраз і виражає тільки свою гадку, та аж ніяк не сам пред­мет, — гадку, що йде тільки від себе. А своїм змістом такі спостереження не можуть відрізнятися від ось яких тверджень: "Коли я їду на ярмарок, завжди йде

15 — 4-288

Дата добавления: 2015-07-10