Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. як реальний. Поняття, пов'язане з цим уявленням, по­лягає в тому

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (А А) Розум 245


 


як реальний. Поняття, пов'язане з цим уявленням, по­лягає в тому, що сам розум претендує на те, щоб бути всією речовістю, навіть суто об'єктивною речовістю, проте він є цією речовістю тільки в понятті, або ж тільки поняття — його істина, і що чистіше саме поняття, то безглуздіше уявлення, до якого воно опус­кається, коли його зміст є не поняттям, а уявлен­ням, — якщо судження, що само себе касує, брати не з усвідомленням властивої йому безкінечності, а як стабільне твердження, суб'єкт і предикат якого мають свою окрему для кожного чинність, Я зафіксоване як Я, річ — як річ, а проте одне з них має бути іншим. Розум, тобто, по суті, поняття, безпосередньо поділя­ється на себе і на свою протилежність, і це протиста­влення, яке саме з цієї причини одразу стає скасова­ним. Але, якщо він репрезентує як себе, так і свою протилежність, і дотримується цілком одиничного моменту цього розпаду, то розум осягають нераціо­нальним способом; а що чистіші моменти цього про­тиставлення, то кричущіше з'явище цього змісту, що або є тільки для свідомості, або висловлений нею без усякого збентеження. Глибина, що її дух виводить на­зовні, але тільки до рівня своєї уявлювальної свідомо­сті, на якому він і лишає її, та необізнаність цієї свідомості з тим, що вона насправді сповіщає, — це таке саме поєднання високого і низького, як і те, що в живому наївно виражає природа, поєднуючи орга­ни своєї найвищої довершеності — органи розмно­ження — з органами сечовипускання. Безкінечне су­дження як безкінечне було б довершеністю життя, що само себе осягає, проте усвідомлення життя, -— ус­відомлення, що лишається у виображенні, — відпо­відає сечовипусканню.

Б. Реалізація раціонального самоусвідомлення завдяки самому собі

Самоусвідомлення виявляє річ як себе, а себе як річ, тобто усвідомлює, що в собі воно є об'єктивною реаль-


ністю. Самоусвідомлення — вже не безпосередня віро­гідність, ніби воно становить усю реальність, а тільки вірогідність, для якої безпосереднє загалом має форму скасованого, тож об'єктивність цього безпосередньо­го править лише за поверхню, чиїм внутрішнім і сут­ністю є саме самоусвідомлення. Отже, об'єкт, з яким самоусвідомлення пов'язане позитивно,— це самоус­відомлення; цей об'єкт має форму речовості, тобто він незалежний, але самоусвідомлення має впевненість, що цей незалежний об'єкт аж ніяк не чужий для ньо­го, отже, знає водночас, що воно в собі визнане тим об'єктом; самоусвідомлення — це дух, який має впев­неність, що в подвоєнні його самоусвідомлення і в не­залежності цих обох компонентів полягає його єд­ність із собою. Тепер цю впевненість треба піднести в очах духу до істини; те, що самоусвідомлення вважає за слушне, тобто що воно існує в собі і у своїй внут­рішній вірогідності, має тепер увійти в його свідомість і стати для нього.

Якими мають бути загальні стадії цієї реалізації, ми загалом уже визначили, покликаючись на пройдений досі шлях. Якщо спостережний розум і справді повто­рює в елементі категорії рух свідомості, а саме: чут­тєвої вірогідності, сприйняття і тями, то й тут він теж проходить крізь подвійний рух самоусвідомлення і з незалежності переходить у свою свободу. Попервах цей діяльний розум усвідомлює себе просто як інди­від і повинен, як індивід, вимагати своєї реальності (й породжувати її) в іншому, але тоді, коли його свідо­мість піднеслася до універсальності, він стає універса­льним розумом і усвідомлює себе як розум, як щось, уже визнане в собі і для себе, що у своїй чистій свідо­мості поєднує все самоусвідомлення; це найпростіша духовна сутність, що, доходячи водночас до свідомос­ті, є реальною субстанцією, до якої як до своєї осно­ви повертаються попередні форми, будучи перед ли­цем цієї основи тільки одиничними елементами її становлення, які, щоправда, відриваються й постають як власні форми, але мають, фактично, існування й реальність тільки завдяки їй, а свою істину мають тільки тією мірою, якою є і лишаються в цій основі.


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 129 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель.Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)