Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. усвідомленою субстанцією індивідів і в якій вони те­пер

(ББ). Д у х 331

усвідомленою субстанцією індивідів і в якій вони те­пер, кожен відповідно до свого окремого буття-ддя-себе, мають статус незалежних сутностей та субстан­цій. Загальне, подрібнене на атоми абсолютної мно­жини індивідів, цей тепер мертвий дух, — це рів­ність, у якій усі, як і кожен, мають значення як особи. Те, що у світі моралі було назване прихованим боже­ственним законом, вийшло, фактично, зі свого внут­рішнього в реальність; у внутрішньому індивід був (і його вважали за такого) реальним лише як спільна для всіх кров родини. Індивід як цей конкретний ін­дивід був позбавленим Я духом, що відійшов, а тепер він уже вийшов зі своєї нереальності. Оскільки мора­льна субстанція — це тільки істинний дух, індивід че­рез те повертається до впевненості в собі; він є мора­льною субстанцією як позитивне універсальне, але його реальність полягає в тому, щоб бути негатив­ним універсальним Я. Ми бачили, що сили і форми морального світу занурені в просту необхідність пус­тої долі. Сила морального світу — це субстанція, що відображується у своїй простоті, натомість абсолютна сутність, що відображується в собі, саме оця необхід­ність пустої долі — це не що інше, як Я самоусвідом­лення.

Це Я править відтепер за сутність, що існує в собі і для себе, і отака його визнаність — це його субстан-ційність, але ця субстанційність — абстрактна універсальність, бо її зміст — оце непоступливе Я, а не Я, що розчинилось у субстанції.

Отже, особистість тут вийшла з життя моральної субстанції і є незалежністю свідомості, яка справді визнана як незалежна. Нереальне мислення такої не­залежності, яке стає собою, зрікаючись реальності, раніше вже було репрезентоване нам як стоїчне са­моусвідомлення; це самоусвідомлення було результа­том панування і рабства, безпосереднім існуванням самоусвідомлення, і так само і особистість походить від безпосереднього духу, що є загальною панівною волею всіх, а також їхньою покорою. Те, що для стої­цизму було в-собі лише в абстракції, тепер є реаль­ним світом. Стоїцизм — це не що інше, як свідомість,

що доводить до абстрактної форми принцип правно-го стану, позбавлену духу незалежність; завдяки цій утечі з реальності вона досягає тільки думки про не­залежність; свідомість тут існує абсолютно для себе через те, що не пов'язує свою сутність ні з яким існу­ванням, а ладна відмовитися від будь-якого існування і утверджує свою сутність тільки в єдності чистого мислення. Таким самим чином і право особи не по­в'язане ані з якимсь багатшим чи могутнішим існу­ванням індивіда як такого, ані з якимсь універсаль­ним живим духом, а пов'язане радше з чистим одним своєї абстрактної реальності, або з цим одним як зі самоусвідомленням узагалі.

Абстрактна незалежність стоїцизму репрезентує свою реалізацію, і так само й ця незалежність повто­рює тепер рух тієї першої незалежності. Перша неза­лежність перейшла в скептичне збурення свідомості, в оті незв'язні балачки негативного, що, безформне, блукає від однієї випадковості буття та мислення до другої, щоправда, і розчиняє їх в абсолютній незале­жності, але водночас і знову створює " ї х, будучи, фак­тично, тільки суперечністю між незалежністю й зале­жністю свідомості. Та й особиста незалежність, харак­терна для сфери права, — це радше таке саме загаль­не збурення і взаєморозчинення. А д ж е те, що колись правило за абсолютну сутність, — це самоусвідомлен­ня як чисте пусте одне особи. Супроти цієї пустої універсальності субстанція має форму наповнення і змісту, і зміст тепер цілком вільний та непідпорядко-ваний: адже дух, що підпорядковував його і утримував у єдності, вже відсутній. Тому це пусте одне особи є у своїй реальності випадковим існуванням, позбавле­ною сутності сукупністю рухів і дій, що не має ніякої стабільності. Отже, як і скептицизм, формалізм права внаслідок самого свого уявлення не має питомого змісту; він виявляє існування розмаїтих випадків во­лодіння й накидає йому ту саму абстрактну універса­льність, унаслідок якої його називають власністю. Але якщо отак визначену реальність у скептицизмі загалом називають ілюзією і вона має тільки негатив­ну вартість, у праві вона має позитивну вартість. Та

Дата добавления: 2015-07-10