Читайте также: |
|
(ББ).Дух 323
змісту моральна дія містить у собі ще й момент злочину, бо не скасовує природного розподілу обох законів між двома статями, а радше лишається нерозд-воєним спрямуванням на закон у межах природної безпосередності і, як діяльність, перетворює цю однобічність на провину, бо сприймає тільки один аспект сутності й негативно ставиться до другого, тобто заподіює йому кривду. До чого саме в загальному моральному житті належать провина і злочин, дії та вчинки, ми згодом розглянемо набагато докладніше, а тим часом з'ясовується, що діє і є винним не цей конкретний індивід: адже цей індивід, як це конкретне Я, — тільки нереальна тінь, або ж існує тільки як універсальне Я, а індивідуальність — це суто формальний момент діяльності взагалі, тоді як її зміст — це закони і звичаї, а коли йдеться про індивіда, закони і звичаї його стану; індивід — це субстанція як рід, що, звичайно, внаслідок своєї визначеності стає видом, але вид водночас лишається загальним роду. Самоусвідомлення в лоні народу опускається лише від загального до окремого, а не до одиничної індивідуальності, що утверджує у своїй діяльності ексклюзивне Я, негативну в своїх очах реальність; натомість діяльність цього самоусвідомлення спирається на впевнену довіру до цілого, до якої не домішано нічого чужого, ніякого страху та ворожості.
Моральне самоусвідомлення дізнається тепер у своєму вчинку про розвинену природу реальної діяльності, а також про те, коли воно кориться божественному законові, а коли дотримується людського. Для нього очевидний закон пов'язаний, у сутності, з протилежним йому законом; сутність — це єдність обох законів, проте вчинок — це виконання тільки одного закону, спрямоване супроти другого закону. Але, пов'язане в сутності з цим другим законом, виконання одного закону породжує другий закон, і той стає таким, яким його зробив учинок, тобто покривдженою й відтепер ворожою сутністю, що вимагає помсти. В діяльності загалом очевидний тільки один аспект постанови, але постанова в собі — це щось негативне, яке протиставить їй інше, постанові, що є
знанням, — інше, те, що чуже їй. Через те реальність приховує в собі інший, чужий знанню аспект і не показується свідомості такою, якою вона є в собі і для себе,- не показує синові батька в постаті кривдника, якого він убиває, й не показує матері в постаті цариці, яку він бере собі за дружину. Таким чином, на моральне самоусвідомлення влаштовує засідку темна сила, яка показується тільки тоді, коли відбулася дія, і хапає його в мить самої дії: адже виконана дія — це скасована протилежність між Я, що знає, і протиставленою йому реальністю. Виконавець дії не може заперечити злочин і свою провину; дія полягає в тому, щоб привести в рух нерухливе й породити те, що було тільки замкненим у можливості, а отже, пов'язати неусвідомлене з усвідомленим, те, що не існувало, з буттям. У цій істині й виявляється дія — як те, в чому усвідомлене поєднане з неусвідомленим, своє — з чимсь чужим, як роздвоєна сутність, що її інший аспект сприймає в досвіді свідомість, і то як свій аспект, проте як силу, яку вона скривдила і спровокувала на ворожість.
Цілком може бути, що право, яке перебувало в засідці, наявне для діяльної свідомості не у своїй питомій формі, а тільки в собі, у внутрішній провині постанови й діяльності. Проте моральна свідомість повніша, її провина чистіша, якщо вона наперед знає закон і силу, яка йому протиставлена, вважає її за насильство й несправедливість, за моральну випадковість і свідомо, немов Антігона, коїть злочин. Виконана дія перекручує її погляд, оскільки саме виконання проголошує: те, що моральне, має бути реальним, бо мета діяльності — це реальність мети. Діяльність виражає якраз єдність реальності й субстанції, виражає те, що реальність не випадкова для сутності, а, пов'язана з нею, не дана жодному праву, яке не було б істинним правом. Через цю реальність і свою діяльність моральне самоусвідомлення повинно визнати свою протилежність як свою реальність і повинно визнати свою провину.
.'І *
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 131 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Б. Моральна поведінка. Людське і божественне знання. Провина і доля | | | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |