Читайте также: |
|
(ВВ). Релігія 507
В. Релігія одкровення
Завдяки релігії як мистецтву дух із форми субстанції перейшов у форму суб'єкта, бо мистецтво породжує свою форму і вкладає в неї діяльність, або самоусвідомлення, яке просто зникає у страхітливій субстанції й не розуміє само себе в довірі. Ця інкарнація в людську форму божественної сутності починається зі статуї, що має в собі тільки зовнішню форму Я, тоді як внутрішнє, діяльність Я, випадає з неї; проте в культі обидва аспекти поєднуються, а завдяки релігії як мистецтву ця єдність у своїй завершеності перейшла в крайність Я; в духові, що цілком упевнений у собі в одиничності свідомості, вся суттєвість поглинається. Твердження, яке відповідає цій безтурботності, звучить так: Я — абсолютна сутність; сутність, яка була субстанцією і в якій Я було акциденцією, опустилася до рівня предиката, і в цьому самоусвідомленні, проти якого ніщо не постає у формі сутності, дух утратив свою свідомість.
Твердження, що "Я — абсолютна сутність" належить, як стає очевидним, нерелігійному, реальному духові, і тут слід пригадати, якою є форма духу, що висловлює його. Ця форма міститиме водночас рух цього твердження і його інверсію, внаслідок якої Я опускається до предиката, а субстанція підноситься до суб'єкта. І то так, що зворотне твердження не перетворює в собі або для нас субстанцію в суб'єкт, або, що означає те саме, не відновлює субстанцію так, щоб свідомість духу повернулася до свого початку, до природної релігії, бо ця інверсія відбувається для самого самоусвідомлення й через самоусвідомлення. Оскільки самоусвідомлення усвідомлено зрікається себе, воно зберігається у своєму відчуженні й лишається суб'єктом субстанції, але, будучи самовідчу-женим, водночас усвідомлює цю субстанцію; іншими словами, оскільки самоусвідомлення, пожертвувавши собою, створює субстанцію як суб'єкт, цей суб'єкт лишається своїм власним Я. Якщо взяти обидва твердження — перше, де суб'єкт просто зникає в субстан-ційності, і друге, де субстанція є тільки предикатом,
тож обидва аспекти, таким чином, присутні в кожному з них із протилежною нерівністю вартостей, — унаслідок цього відбувається об'єднання та взаємопроникнення обох природ [суб'єкта і субстанції], і в цьому обєднанні обидві мають однакову вартість, обидві є однаково суттєвими і є тільки моментами; таким чином, цей дух однаковою мірою усвідомлює себе як свою об'єктивну субстанцію і як просте самоусвідомлення, що перебуває в собі.
Релігія як мистецтво належить моральному духові, що, як ми бачили раніше, гине в правному стані, тобто у твердженні: "Я як таке, абстрактний персонаж — це абсолютна сутність". У моральному житті Я занурене в дух свого народу, є наповненою загальністю. Але проста індивідуальність підноситься з цього змісту, і її безтурботність очищає її, аж поки вона стане особою, досягне абстрактної загальності права. В цій особі втрачається реальність морального духу, позбавлені змісту духи народів-індивідів збираються в один пантеон, і то не уявний пантеон, безсила форма якого дає змогу кожному робити, що йому заманеться, а в пантеон абстрактної загальності, чистого мислення, який позбавляє "їх плоті й дає позбавленому духу Я, окремій особі, буття-в-собі-й-для-себе.
Але це Я через свою порожнечу випускає свій зміст; свідомість тільки в собі є сутністю; її власне існування, юридичне визнання особи — це нездійснена абстракція; таким чином, вона має тільки думку про себе; іншими словами, ця свідомість, така, якою вона існує і знає себе як об'єкт, нереальна. Отже, є тільки стоїчна незалежність мислення, і це мислення, пішовши за рухом скептичної свідомості, знаходить свою істину в тій формі, яка була названа нещасливим самоусвідомленням.
Це самоусвідомлення знає, яка насправді ситуація з реальною чинністю абстрактної особи, а також із чинністю цієї особи в чистому мисленні. Воно знає таку чинність радше як цілковиту втрату; воно саме є цією втратою, що усвідомлює себе, й відчуженням свого знання від себе. Ми бачимо, що нещаслива свідомість становить протилежність і доповнення
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | | | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |