Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. твенного і людського загалом

(В В). Релігія 495

твенного і людського загалом. Зміст — це дія сутнос­ті, що усвідомлює себе. Діяльність порушує спокій субстанції і пробуджує сутність, поділяючи, таким чи­ном, її простоту й розкриваючи її в розмаїтий світ природних і моральних сил. Дія — це кривда, запо­діяна мирній землі, яма, що, оживлена кров'ю, викли­кає духів небіжчиків, які, спраглі життя, отримують його в діяльності самоусвідомлення. Справа, якою пе­реймаються геть усі, має два аспекти: аспект Я, тобто сукупності реальних народів та індивідуальностей, що стоять на чолі їх, та загальний аспект, утворений їх­німи субстанційними силами. Відносини обох аспек­тів досі були визначені як синтетичне поєднання за­гального та одиничного, тобто як уявлення. Від тієї визначеності залежить судження про цей світ. Отже, відносини обох аспектів — це суміш, яка нелогічно поділяє єдність діяльності й без потреби відкидає дію від одного аспекта до іншого. Загальні сили мають форму індивідуальності, а отже, містять у собі прин­цип діяльності, і тому їхня дія видається не менш віль­ною й цілком спричиненою ними, ніж діяльність лю­дей. Тому і боги, і люди зробили те саме. Серйозність божественних сил — сміховинна надмірність, бо ці сили, фактично, — сили індивідуальностей, що діють, а зусилля і праця індивідуальностей — теж непотріб­ні намагання, бо керують усім радше божественні си­ли. Надміру діяльні смертні, будучи ніщо, є водночас потужними Д що підпорядковують собі універсальні сутності, кривдять богів і забезпечують їм просто ре­альність та інтерес до дії; так само й навпаки, ці без­силі універсальності, що народжуються з дарів людей і тільки через людей починають щось робити, — це природна сутність і матеріал усіх подій, а також мо­ральна матерія і пафос діяльності. Оскільки 'їхні еле­ментарні натури тільки завдяки вільному Я індивідуа­льності отримують реальність і опиняються у відно­синах діяльності, вони теж є загальним, що цурається цього зв'язку, лишається необмеженим у своїй визна­ченості і завдяки нездоланній еластичності своєї єд­ності стирає атомізм виконавця дії та його окремі

риси, а себе зберігає у чистоті й розчиняє у своїй плинності все індивідуальне.

Боги опиняються в суперечливих відносинах із природою, протиставленою їм у формі Я, так само і їхня універсальність вступає в конфлікт зі своєю вла­сною визначеністю та її відносинами з іншими. Боги — це вічні прегарні індивіди, що спочивають у своєму існуванні і уникнули минущості та впливу чужих сил. А водночас це визначені елементи, окремі боги, які, отже, мають відносини з іншими. А л е відносини з ін­шими, що, відповідно до свого протиставного харак­теру, становлять конфлікт із ними, — це комічне са­мозабуття своєї вічної природи. їхня визначеність походить із божественного існування, а в своїй обме­женості має незалежність усієї індивідуальності; вна­слідок цієї індивідуальності їхні характери миттю втрачають гостру виразність своєрідності і змішують­ся у своїй багатозначності. Одна мета "їхньої діяльнос­ті й сама їхня діяльність, спрямована проти іншого, а отже, проти непереможної божественної сили, — це випадкова і марна чванькуватість, що миттю розпада­ється й перетворює нібито серйозність дії в безпечну, самовпевнену гру без результату та успіху. Та якщо в природі їхньої божественності негативне, або визна­ченість, цієї природи видається лише непослідовніс­тю їхньої діяльності й суперечністю між метою та ре­зультатом і якщо та незалежна впевненість переважає визначеність, саме завдяки цьому чиста сила нега­тивного постає супроти їхньої природи, і то як сила, яка зрештою скорить їх і яку вони ніколи не зможуть здолати. Боги — це універсальне та позитивне, про­тиставлене одиничному Я смертних, які не можуть вистояти перед їхньою могуттю, і тому загальне Я ви­тає над ними і всім цим світом уяви, якому належить увесь зміст, — витає, немов незбагненна порожнеча необхідності, — і це подія, до якої вони ставляться як позбавлені Я і з жалобою, бо ці визначені природи не знаходять себе в тій чистоті.

Але ця необхідність — це єдність поняття, якій підпорядкована суперечлива субстанційність окре­мих моментів, у якій упорядковується непослідов-

Дата добавления: 2015-07-10