Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. го в межах свого питомого принципу, а пізнання бу­ло глибиною

(ВВ). Релігія 467

го в межах свого питомого принципу, а пізнання бу­ло глибиною, чи духом, у якому моменти, що не ма­ють для себе ніякого існування, мали свою субстан­цію. Але ця субстанція відтепер вийшла наперед, це глибінь духу, впевненого в собі, вона не дозволяє одиничному принципові ізолюватися і в самому собі стати цілим, а збирає й підтримує в собі всі ці момен­ти і йде далі в цьому глобальному багатстві свого ре­ального духу, і всі її окремі моменти спільно вбира­ють і отримують однакову визначеність цілого. Цей дух, упевнений у собі, і його рух — це "їхня справжня реальність і буття-в-собі-й-для-себе, що належить кожному в його одиничності. Отже, якщо послідов­ність, яку ми розглядали досі, у своєму поступі вузла­ми позначала відступи назад, але з тих вузлів знов йшла по одній лінії, то тепер вона немов зламалася в цих вузлах, тобто загальних моментах, і розпалася на багато ліній, які, зв'язані в один пучок, водночас си­метрично поєднані, тож однакові відмінності, в яких кожна окрема лінія формується всередині самої себе, збігаються. А втім, з цього викладу стає очевидним, як тут слід розуміти цю щойно згадану координацію за­гальних напрямів, тож тепер уже немає потреби за­уважувати, що ці відмінності, по суті, слід сприймати тільки як моменти становлення, а не як частини; в реальному духові вони є атрибутами його субстанції, а в релігії — радше тільки предикатами суб'єкта. Так само, звичайно, й усі форми загалом, у собі або для нас, містяться в дусі й у кожному моменті, але в ре­альності духу найбільше загалом важить те, яка ви­значеність є для нього в його свідомості, в якій ви­значеності він виразив своє Я або в якій формі він знає свою сутність.

Відмінність, утворена між реальним духом і цим са­мим духом, що знає себе як дух, або між духом як свідомістю і духом як самоусвідомленням, скасована в дусі, що знає себе відповідно до своєї істини; його свідомість і його самоусвідомлення урівноважені. Та оскільки релігія тут є тільки безпосередньо, ця відмін­ність ще не повернулася в дух. Утверджене лиш поняття релігії, і сутність у ньому — самоусвідом-

лення, що є в своїх очах усією істиною і містить у цій істині всю реальність. Це самоусвідомлення, будучи свідомістю, має за свій об'єкт себе; отже, дух, що спе­ршу знав себе безпосередньо, стає в своїх очах духом у формі безпосередності, а визначеність форми, в якій він постає перед собою, — це визначеність бут­тя. Це буття втювнене, щоправда, не відчуттями чи розмаїтою матерією і не іншими однобічними моме­нтами, цілями й визначеностями, а духом і знає себе як усю істину та реальність. Таким чином, це напов­нення не відповідне своїй формі, дух як сутність не тотожний зі своєю свідомістю. Він реальний тільки як абсолютний дух, бо він у своїй істині є у своїх очах таким, як і в своїй самовірогідності, або тому, що крайності, на які розпадається дух як свідомість, існують одна для одної в духовній формі. Конфігура­ція, якої набуває дух як об'єкт своєї свідомості, ли­шається виповненою самовірогідністю духу як його субстанцією; завдяки такому змістові зникає те, що зводило об'єкт до чистої об'єктивності, до форми за­перечення самоусвідомлення. Безпосередня єдність духу з собою — це основа, або чиста свідомість, усе­редині якої свідомість розпадається. Таким чином, дух, замкнений у своєму чистому самоусвідомленні, існує в релігії не як творець природи взагалі, бо те, що він створив у цьому процесі, — це його форми як духи, що разом становлять повноту його з'явища, і сам цей процес — це становлення його довершеної реальності через її одиничні аспекти, або через влас­ну недовершену реальність.

Перша реальність духу — це поняття про саму ре­лігію, тобто релігію як безпосередню, а отже, природ­ну релігію; в ній дух знає себе як свій об'єкт у приро­дній, або безпосередній, формі. А л е друга реальність — це неминуче та реальність, що знає себе у формі ска­сованої природності, або ж у формі Я. Отже, це худо­жня релігія, релігія як мистецтво, бо постать духу під­носиться до форми Я через виробничий процес свідо­мості, завдяки якому свідомість споглядає в своєму об'єкті свою діяльність, або Я. І, нарешті, третя ре­альність скасовує однобічність перших двох; Я не мен-

30*

Дата добавления: 2015-07-10