Зміна моделей споживання та виробництва

Аналіз основних макроекономічних показників України за період 1998-2006 рр. свідчить про те, що незважаючи на певні позитивні зрушення в останні роки, в цілому економіка України дотепер залишається екологічно збиткоємною, характеризуючись високими рівнями ресурсомісткості процесів виробництва і споживання продукції. Це підтверджується динамікою збиткоємності та ресурсомісткості виробництва ВВП, а також окремих показників, що характеризують певні складові процесів виробництва і споживання.

Починаючи з 1997 р., намітилася тенденція до зниження енерго- і ресурсо- ємності виробництва, обумовлена пожвавленням економічної діяльності, проте в 2001 р. рівень енергоємності був на 8% вище ніж у 1991 р., а в 2004 р. – на 14,5%, що пояснюється збільшенням впливу фактору зношення основних фондів базових галузей. Таким чином, сьогодні енергоємність ВВП України у декілька разів все ще перевищує аналогічні показники розвинених країн і надалі може бути суттєво знижена лише за рахунок завершення структурної перебудови економіки у напрямку зниження питомої частки галузей важкої промисловості, розвитку високотехнологічних виробництв, покращення структури експорту, активізації інноваційної діяльності.

Вітчизняний сектор екологічних товарів і послуг нині становить зростаючу сферу прикладання капіталу з високою нормою нагромадження та швидкістю обороту, утворюючи стабільне та високорентабельне джерело нарощення ВВП, зміцнення конкурентоспроможності національної економіки та активізації міжнародних економічних відносин. Будучи чинником прискорення процесу ресурсозберігаючої технологічної модернізації, сприяє досягненню збалансованості інтересів господарюючих суб’єктів і забезпечення належної якості навколишнього природного середовища. Насправді, лише започатковано розвиток спеціалізованого виробництва товарів і послуг екологічного та ресурсозберігаючого призначення. Основними слабкими сторонами розвитку вітчизняного сектору екологічних товарів і послуг є:

 недостатність належної законодавчої бази в частині стимулювання розвитку екологічного підприємництва, відсутність державної статистичної бази обліку та системного стратегічного планування;

 фактична відсутність механізму економічної мотивації суб’єктів господарювання як до створення екологобезпечної та ресурсоощадливої техніко-технологічної бази виробництва, так і до виробництва ЕТП; адекватної гнучкої стимулюючої цінової політики

 недостатній рівень державної підтримки спеціалізованих компаній, низький рівень поінформованості споживачів про переваги та можливості ЕТП і як наслідо низький попит і пропозиція на ЕТП

 нестача кваліфікованого кадрового персоналу на всіх рівнях управління.

Стратегічною метою зміни моделей споживання та виробництва в контексті реалізації екологічної політики є зменшення інтегральної негативної дії на людину і довкілля процесів виробництва і споживання у розрахунку на сукупність продукції, необхідної для забезпечення життєдіяльності однієї пересічної людини.

Стратегічною метою розвитку екологічного сектору товарів і послуг в Україні є забезпечення того, щоб створити економічні умови для мотивації суб’єктів господарювання до створення екологічних товарів і послуг в Україні, так і до попиту щодо споживання цієї продукції на основі адекватної гнучкої стимулюючої цінової політики:

Основні завдання екологічно спрямованої зміни моделей споживання та виробництва (далі – екологізація споживання та виробництва) передбачають:

у середньостроковому періоді – до 2012 р. – перейти до використання у виробництві маловідходних ресурсозберігаючих технологій, зменшити питому вагу ресурсомістких виробництв в межах існуючої моделі споживання шляхом:

· перебудови систем життєзабезпечення людини з метою зменшення їх ресурсомісткості та підвищення ефективності функціонування; збільшення рівня рециркуляції ресурсів, створення замкнених циклів виробництва;

· удосконалення конструкцій продукції у напряму зменшення її ресурсомісткості, екологізації якісного складу ресурсів, застосування нешкідливих процесів виготовлення, споживання та утилізації відходів;

· зменшення в структурі ресурсів, які застосовуються, частки невідновних та невідтворювальних ресурсів, на користь відновних і відтворювальних ресурсів, а також вторинної сировини; збільшення питомої ваги матеріалів, органічно притаманних процесам, що відбуваються у природі.

Реалізацію зазначених завдань планується здійснити через такі заходи:

ü поступове зменшення лімітів забруднення довкілля та зростання плати за забруднення в межах та понад ліміту за видами забруднення протягом 7-10 років з урахуванням екологічного стану території та економічного становища підприємств, установ та організацій, які на ній розташовані;

ü запровадження податків на екологічно небезпечну продукцію з поступовим підвищенням ставок податку для екологічно небезпечних товарів та послуг протягом наступних 7-10 років;

ü впровадження системи екологічної сертифікації продукції, робіт та послуг, що виробляються та споживаються;

ü проведення екологічного ліцензування та акредитації підприємств;

ü підтримка та стимулювання створення страхових екологічних фондів за рахунок коштів страхових компаній та банківських установ.

у довгостроковому періоді – до 2020 р. – здійснити перехід до нової моделі споживання, сформувати новий стиль життя, заснований на використанні інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) шляхом:

ü конвергенції компонентів та систем виробництва і споживання продукції у напрямку створення та експлуатації багатофункціональних комплексів; перехід від орієнтації на продукт/ресурс до орієнтації на функції; мініатюризація засобів виробництва і споживання;

ü переходу від виробництва та споживання окремих товарів та послуг до формування територіальних життєблагодатних комплексів, що поєднують забезпечення фізіологічних, соціальних та трудових функцій людини;

ü підвищення у структурі засобів виробництва питомої ваги ІКТ;

ü екологічно спрямованої реструктуризації економіки країни, регіонів, галузей, підприємств.

Для реалізації зазначених завдань з екологізації споживання і виробництва необхідно забезпечити:

­ впровадження механізмів економічного стимулювання реалізації ресурсозберігаючих заходів у споживачів та виробників;

­ додаткове оподаткування прибутку підприємств та організацій, що не відповідають сучасним вимогам екології та ресурсозбереження;

­ формування чіткого правового поля для функціонування підприємств та організацій, що надають послуги з ресурсозбереження;

­ державне сприяння розширенню спектру джерел фінансування ресурсозберігаючих заходів.

Основними завданнями розвитку екологічного сектору товарів і послуг є:

· Екологізація базових галузей національної економіки, зміна моделі ресурсоємного виробництва;

· Перехід на переважне споживання екологічно прийнятних груп товарів;

· Збільшення попиту на ЕТП.

· Підвищення ефективності державної політики щодо підприємств сектору ЕТП.

· Впровадження екологічного менеджменту на всіх рівнях господарювання.

Основними заходами розвитку СЕТП на 2008-2012 рр. є

ü Розроблення Державної програми розвитку сектору екологічних товарів і послуг.

ü Розробка комплексу заходів для стимулювання розвитку сектору ЕТП.

ü Формування спеціального нормативно-правового та інституційного поля для забезпечення сталого розвитку сектору ЕТП.

ü Активізація та розвиток системи регуляторів, спрямованих на стимулювання суб’єктів господарювання до виробництва екологічно безпечних видів продукції та надання послуг у цій сфері.

ü Налагодження державної статистичної бази обліку екологічних товарів і послуг.

ü Створення державних та громадських організацій, бізнес-партнерств з питань розвитку сектору ЕТП.

ü Підвищення культури населення, якості екологічної освіти, поінформованості про стан навколишнього середовища та переваги екологічних товарів.

Завдання розвитку СЕТП на 2013-2020 рр.

ü Технічне переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів.

ü Включення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки

ü Прийняття обов’язкових державних стандартів щодо екологічної якості основних груп споживчих товарів.

ü Розроблення нових заходів підвищення ефективності екологізації виробничого потенціалу.

Дата добавления: 2015-10-30