Підвищення якості поверхневих і підземних вод

Головними чинниками забруднення поверхневих і підземних вод на більшій частині території України є негативний вплив діяльності потужних промислових і сільськогосподарських комплексів. Практично всі поверхневі джерела водопостачання України інтенсивно забруднюються через низьку якість очищення стічних вод. У 2006 році в поверхневі водні об’єкти скинуто 8484 млн. м³ води, у тому числі 3891 – забрудненої, 1304 – нормативно-очищеної.

Основними причинами скидання забруднених стоків без очищення залишається нестача у більшості населених пунктів країни централізованого водовідведення, зниження ефективності роботи очисних споруд, що зумовлено їх зношеністю, низьким технологічним рівнем, енергомісткістю.

Значного техногенного навантаження у 2006 році зазнали поверхневі водні об’єкти Донецької, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської областей (частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні становила більше 70%). Найбільше забруднених вод скинуто водокористувачами Дніпропетровської – 659 млн.м³, Донецької – 1374 млн.м³, Луганської – 222 млн.м³, Запорізької – 457 млн.м³, Львівської – 180 млн.м³, Одеської – 183 млн.м³ областей та м. Києва – 420 млн.м³.

Основні проблеми екологічного стану поверхневих і підземних водних ресурсів:

 перевищення об’єму використання води над екологічно допустимими межами;

 деградація водних екосистем, порушення біологічного і ландшафтного різноманіття вододжерел;

 зростання частки скиду забруднених січних вод у загальному об’ємі стічних вод;

 накопичення токсичних речовин у стічних водах;

 зростання негативного впливу вод (повені, підтоплення, засолення тощо).

У цьому звязку необхідно забезпечити досягнення балансу екологічних та економічних інтересів використанням водних ресурсів, а також підтримка економічно вигідного і екологічно безпечного рівня водокористування. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

· державне регулювання дотримання режиму невиснажливого водокористування всіма господарськими суб'єктами до 2012 р.;

· відновлення порушених і змінених водних об’єктів та їх екосистем, біологічного і ландшафтного різноманіття вододжерел;

· забезпечення еколого-безпечного функціонування водогосподарських систем та іншої інфраструктури, гарантування безпечної експлуатації гідротехнічних споруд (дамб, гребель тощо), ліквідації особливо небезпечних виробничих та інших об'єктів, у тому числі накопичувачів токсичних стічних вод і рідких відходів, що є потенційними джерелами надзвичайних ситуацій на водних об'єктах;

· попередження шкідливого впливу вод (повеней, підтоплень господарських об'єктів і сільськогосподарських земель та ін.).

На шляху до поставлених цілей необхідно вирішити низку проблем, які включають забруднення водних об’єктів точковими і дифузними (із водозбірного басейну) джерелами, значні втрати води в господарській діяльності, високу водоємність продукції, неадекватність використання технологій підготовки питної води стану водних джерел, значну зношеність водогосподарських об’єктів тощо.

З метою збереження водних джерел від забруднення та виснаження виникає потреба формування принципів нової державної політики збалансованого водокористування, які дають основу для визначення механізмів досягнення поставлених цілей і розробки комплексної програми заходів:

ü управління водними ресурсами по басейнах річок або їх ділянках;

ü басейнове планування водокористування;

ü екосистемний підхід до планування водокористування і здійснення водоохоронної та водогосподарської діяльності;

ü мінімізація антропогенного впливу на водні об'єкти та їх водозбірні території;

ü баланс між екологічними та економічними пріоритетами при управлінні водними ресурсами (екологічними пріоритетами при визначенні загальних меж використання водоресурсного потенціалу і встановленні загальносистемних екологічних вимог, з одного боку, та пріоритетом економічних інтересів при використанні водних ресурсів зарегульованих річок – з іншого);

ü відкритість і гласність планування водокористування й управління водними ресурсами, узгодження інтересів водокористувачів;

ü збереження стійкості природних водних екологічних систем і стабільного стану природних комплексів;

ü водозбереження;

ü попередження і зниження небезпек, запобігання надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок нераціонального використання водних ресурсів або шкідливого впливу вод;

ü розмежування сфер і меж відповідальності держави, місцевого самоврядування, господарюючих суб'єктів і громадян за стан водних об'єктів, водогосподарських систем і споруд, запобігання небезпечного впливу вод і забезпечення компенсації за нанесений збиток майну і шкоду здоров'ю в результаті нераціонального використання води та інших ресурсів водних об'єктів або шкідливого впливу вод;

ü платність за використання водних та інших ресурсів (біологічних, гідроенергетичних тощо) водних об'єктів і повне відшкодування збитків нанесених навколишньому середовищу;

ü поетапний перехід до самофінансування водного сектору економіки.

Враховуючи вищезазначене доцільно виділити наступні напрямиреалізації водної політики, яких потребує нинішня ситуація у водному господарстві держави:

- забезпечення населення водою відповідної якості та в необхідних об’ємах;

- регулювання господарської діяльності з метою досягнення балансу між потребами економічного розвитку і можливостями відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів;

- захист населення і господарського комплексу від наслідків водогосподарської діяльності (шкідливих впливів паводків, водної ерозії, посухи і т.п.);

- поетапне відновлення порушених екосистем, пов’язаних із водними об’єктами.

Дата добавления: 2015-10-30