Становлення системи інтегрованого екологічного управління

Інтеграція екологічної складової в усі напрями економічної діяльності повинна стати обовязковою умовою переходу до екологічно збалансованого розвитку держави. Відповідно секторальна політика повинна базуватися на принципах сталого розвитку, що передбачає гармонійне поєднання економічної, соціальної та екологічної складових, та зорієнтована на повноцінне врахування екологічного фактору та ресурсних можливостей навколишнього природного середовища для розвитку країни.

Екологічна складова ще не стала обовязковою складовою розроблених в державі стратегій, національних, державних та регіональних цільових програм. В результаті соціально-економічний розвиток країни відбувається без врахування її екологічної складової. Продовження соціально-економічних реформ у країні без достатнього врахування екологічного чинника і надалі буде призводити до послаблення екологічної політики та інституцій.

За рівнем розвитку екологічної політики, Україна знаходиться на етапі інституціоналізації. У цьому, звязку оптимальним шляхом розвитку екологічної політики вбачається у забезпеченні інтеграції екологічної політики до всіх аспектів урядової політики, діяльності бізнесу та позиції суспільства. Цей підхід передбачає організацію структура екологічного управління таким чином, щоб комплексно впливати на джерела забруднення чи тиску на довкілля, дотримуючись ланцюгу „джерело-ефект”, в якому відповідальність розподілена між різними суб’єктами державного управління, суспільства та приватного сектора. Наголос має бути перенесений з ліквідації наслідків шкідливого впливу на попередження цього впливу з джерела.

Перехід до стадії інтегрованого управління потребує усвідомлення від усіх підрозділів уряду, за координуючої ролі Мінприроди, що вирішення проблеми покращення та стабілізації стану довкілля не може бути забезпечене одним відомством, але тільки спільними зусиллями як різних підрозділів уряду, так і різних секторів суспільства.

Досвід країн ЄС доводить, що колективне екологічне управління (cooperative environmental responsibilities) – єдиний шлях до поліпшення екологічної ситуації. Воно складається з п’яти основних елементів:

1. Інтеграція екологічної відповідальності в усе суспільство.

2. Представлення чіткої інформації, зрозумілої та придатної до вжитку всіма зацікавленими сторонами.

3. Усвідомлення політики як суспільного процесу, в якому багато учасників грають важливу роль.

4. Встановлення прийнятних для всіх учасників часових рамок для обговорення політики.

5. Постійна робота для довгострокового продовження.

Зважаючи на необхідність розвитку екологічного управління, інтеграція екологічної політики цен довгостроковий процес, який вимагає змін в методах адміністрування та культурі державного управління, адаптації інституціональної структури, а також конкретних інструментів реалізації. Всі політичні рішення впливають на навколишнє середовище, тому всі вони повинні сприяти підвищенню рівнів його захисту. Таким чином, будь-які стратегії розвитку країни та економічних секторів повинні включати в себе вимоги охорони довкілля.

Серед першочергових напрямів інтеграції екологічної складової у всі галузі економіки та сфери діяльності мають стати:

1. Екологізація сеткоральної політики на основі інтеграція пріоритетів та цілей Стратегії у секторальні політики, та обов'язкове включення у державні, регіональні цільові програми соціально-економічного розвитку у програми розвитку підприємств екологічних розділів, природоохоронних заходів з відповідним забезпеченням їх економічної обгрунтованності та витратоефективності;

2. Становлення ефективної системи інтегрованого екологічного управління на основі перетворення державної екологічної політики в національну з розширенням сфери екологічної відповідальності на все суспільство, включаючи урядові органи секторів економіки, виробників та споживачів, законодавчого закріплення обов’язковості інтеграції екологічної політики як важливого механізму переходу до сталого, або екологічно збалансованого розвитку, організація екологічної політики як інтегрованого безперервного процесу за участі всіх зацікавлених сторін, забезпечення стабільної, не залежної від зміни загальнополітичної кон’юнктури структури Мінприроди та його територіальних органів як основи системи інтегрованого екологічного управління.

3. Реформування та вдосконалення діючих економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності на основі обгрунтованого підвищення зборів за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища, розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

4. Розвиток джерел фінансування природоохоронної діяльності шляхом залучення коштів підприємств-забруднювачів до фондів охорони навколишнього природного середовища з впровадженням нових ринкових механізмів використання коштів, створення фінансових механізмів із залучення приватного капіталу в природоохоронну діяльність, створення відповідних інвестиційних, податкових, кредитних умов для її реалізації.

Дата добавления: 2015-10-30