Житлово-комунальне господарство

Житлово-комунальне господарство України характеризується наступними показниками:

­ міста обладнані на 100% централізованим водопостачанням, і на 94% каналізацією;

­ понад 90% селищ (821), а також п’ята частина сільських населених пунктів (5760) забезпечені централізованим водопостачанням (всього понад 70 відсотків населення України), і лише 5% сільських населених пунктів охоплені каналізацією;

­ системами водовідведення забезпечено 432 міста, 497 селищ міського типу і 813 сільських населених пунктів.

Питне водопостачання країни майже на 80% забезпечується за рахунок поверхневих вод. Проте, стан водопостачання в Україні, особливо у маловодних регіонах є незадовільним. Тільки 26% сільського населення (4.1 млн. чол) користуються послугами централізованих систем водопостачання. Санітарний та екологічний стан джерел і об'єктів водопостачання та систем каналізації є критичним. Четверта частина водогінних очисних споруд і кожна п’ята насосна станція відпрацювали нормативний термін амортизації, 30 % водогінних і 27 % каналізаційних мереж перебуває в аварійному стані. Приблизно 75% стічних вод в комунальному господарстві скидається неочищеними. Інфрастурктура поводження з відходами в ЖКГ через неналежне фінансування є застарілою. Приблизно половина всіх сміттєзвалищ вичерпали свій ресурс і не відповідають нормативним вимогам, а майже 90 % не відповідають нормам екологічної безпеки.

Серед основних екологічних проблем ЖКГ є: високий рівень забруднення довкілля в населених пунктах (загазованість великих міст, забруднення водойм, засмічення території населених пунктів руйнування природного середовища великих міст тощо); другорядність екологічної складової порівняно з економічними пріоритетами містобудування (скорочення зелених зон, незадовільний стан водопроводів і каналізаційної мережі, технічний стан яких безпосередньо впливає на екологічний стан міст і якість питної води тощо); висока забрудненість довкілля промисловими викидами і відходами, в тому числі й побутовими через обмеженість та неефективність послуг зі збирання відходів; незадовільний стан життєзабезпечувальних систем, в тому числі відсутність належної переробки та утилізації відходів, несанкціоновані звалища сміття, що призводить до негативного впливу на здоров’я людей.

Довгостроковими завданнями національної екологічної політики, що спрямовані на екологічно-збалансоване функціонування сфери ЖКГ є наступні:

· цілі по розвитку та реконструкції систем водопостачання та водовідведення: забезпечення підприємств питного водопостачання та водовідведення ресурсо- та енергозберігаючими технологіями підготовки питної води та очищення стічних вод і відповідним обладнанням та приладами контролю (ціль – міста забезпечити каналізаційними мережами до 2012 р. на 96%, до 2020 р. на 100%; селищ а забезпечити централізованим водопостачанням до 2012 р. на 92%, до 2020 р. на 97%; сільські населені пункти забезпечити каналізацією до 2012 р. на 7%, до 2020 р. на 10%);

· цілі по поводженню з побутовими відходами: модернізація та покращення систем та об’єктів збирання, переробки, утилізації і захоронення відходів (ціль – будівництво нових сміттєпереробних заводів);

· інституційні цілі: формування ефективної системи для регулювання діяльності підприємств водо-комунального господарства; нормативно-правове та науково-технічне забезпечення з урахуванням стандартів, технологій, засобів і методів, прийнятих у Європейському союзі.

Основні заходи Стратегії передбачають:

ü формування ефективної системи для регулювання діяльності підприємств комунального господарства;

ü очищення поверхневого стоку з селитебних територій, будівництво систем водовідведення в містах та у сільських населених пунктах, відновлення систем питного водопостачання, які знаходяться у критичному стані;

ü покращення стану зон санітарної охорони джерел водопостачання, захист джерел питного водопостачання від шкідливого впливу тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу забруднення вод;

ü проведення обстеження стану першого поясу зон санітарної охорони, їх відновлення; здійснення робіт з попередження міграції забруднюючих речовин у другому і третьому поясах зон санітарної охорони; винесення за межі другої зони санітарної охорони особливо небезпечних забруднювачів - звалищ, полігонів твердих побутових відходів, скотомогильників;

ü розроблення та затвердження нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у сфері гарантованого забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я питною водою, розроблення екологічних нормативів якості води у джерелах питного водопостачання, їх гармонізації із стандартами Європейського союзу;

ü створення ефективної системи сертифікації у сфері питної води та питного водопостачання, яка б забезпечувала державний контроль за виконанням вимог до якості питної води.

ü розроблення технологій щодо раціонального використання та економії питної води, вдосконалення водозаборів з поверхневих і підземних джерел питного водопостачання та технологій підготовки питної води;

ü вдосконалення методів і засобів фізико-хімічного та біологічного очищення води шляхом використання процесів ультрафільтрації, інтенсифікації реагентної обробки з використанням сучасних високоефективних коагулянтів, флокулянтів, флотореагентів, дозволених до використання органами виконавчої влади з питань охорони здоров’я;

ü забезпечення відповідних заходів при аваріях на обєктах водної інфраструктури, розробка планів забезпечення водної безпеки і програм щодо забезпечення доступу до послуг питного водоспоживання і водовідведення у відповідності с Цілями розвитку тисячоліття;

ü створення автоматизованих баз даних систем централізованого водопостачання,

ü реконструкція та будівництво систем водопостачання житлових будинків, водоочисних станцій, водопровідних споруд, та споруд з очищення стічних вод;

ü будівництво нових систем питного водопостачання в районах, де використовується питна вода некондиційної якості, встановлення контейнерних установок водопідготовки для забезпечення населення питною водою нормативної якості за тимчасовою схемою;

ü забезпечення питною водою нормативної якості населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ü покращення збирання відходів, мінімізація утворення відходів, переробка та утилізація відходів, вдосконалення системи видалення відходів;

­ модернізація сміттєзбиральних транспортних засобів запровадження перевантажувальних станцій, забезпечення новими та сучасними контейнерами для збирання відходів, оптимізації маршруту збирання відходів;

­ підвищення рівня переробки та утилізації відходів шляхом запровадження нових систем збирання та переробки вторсировини та відходів, що біологічно розкладаються;

­ закриття та реконструкція місцевих звалищ і розробка нових регіональних полігонів з належною протифільтраційною системою днища, системою збирання фільтрату та вилучення і утилізації полігонного газу, а також належною експлуатаційною діяльністю.

Дата добавления: 2015-10-30