Екологічна освіта, інформація, підвищення кваліфікації

Система освіти в Україні в інтересах еколого-збалансованого розвитку переживає глибокі процеси реформування. Основною проблемою щодо екологічної освіти є практично повна відсутність постійної систематичної роботи у цьому напрямі просвітницької діяльності.

Водночас в Україні спостерігається значний прогрес у покращенні доступу громадськості до екологічної інформації. Для поліпшення координації спостережень за станом довкілля прийнято ряд нормативно-правових актів, що регламентують повноваження численних установ, які задіяні у зборі даних про стан навколишнього природного середовища, формування міжвідомчого механізму для сприяння діалогу та обміну інформацією для прийняття відповідного екологічного рішення. Проте визначаються певні проблеми:

 слабкість систем обліку лісів, земель і біологічних ресурсів і ведення кадастрів;

 недостатня розвиненість систем моніторингу навколишнього середовища, збору даних про викиди. Недостатній рівень розвитку баз даних;

 необхідність удосконалення методологій встановлення норм, що регламентують граничні рівні забруднення й промислове навантаження на ресурси, а також методологій оцінки екологічного ризику господарської діяльності;

 недостатня розвиненість методологій вартісної оцінки природних ресурсів, природоохоронних норм; оптимізація ресурсної ренти та механізмів її вилучення;

 нерегулярність опублікування доповідей про стан навколишнього середовища і їх доступність для широкого кола.

Стратегічною двоєдиною ціллю є розвиток суспільного знання, спрямованого на перебудову змісту освіти відповідно до екологічних викликів сьогодення, а також формування екологічної культури як складової системи національного і громадського виховання усіх верств населення.

Основні завдання національної екологічної політики, направленої на вирішення проблем в сфері екологічної освіти, управління інформацією та підвищення кваліфікації, полягають у наступному:

● вдосконалення системи екологічної освіти з пріоритетним урахуванням принципів сталого еколого-збалансованого розвитку;

● створення національних систем екологічного інформування та освіти населення, включаючи використання соціальної реклами;

● підвищення еколого-орієнтованого кваліфікаційного рівня посадових осіб органів державного управління, працівників директивних органів і інших адресних груп;

● вдосконалення системи управління інформацією щодо еколого-збалансованого розвитку.

Основні заходи щодо вирішення завдань у цій частині Стратегії передбачають:

Ö гармонізація програм екологічних дисциплін вищих наукових закладів України з програмами провідних європейських вищих наукових закладів, що приєднались до Болонського процесу;

Ö розроблення Національної стратегії освіти в інтересах еколого-збалансованого розвитку та відповідне удосконалення Концепції екологічної освіти;

Ö введення до шкільних програм, програм ПТУ, ліцеїв коледжів і технікумів як одну з базових дисциплін курс «Основи екологічних знань», а також до вступних екзаменів на природничі факультети вищих наукових закладів України;

Ö створення інформаційно-методичних центрів екологічної освіти для обміну інформацією та досвідом;

Ö забезпечення систематичного введення в ЗМІ еколого-виховних та освітянських програм, а також постійного висвітлення проблем держави щодо еколого-економічної безпеки;

Ö розроблення організаційних механізмів локального, регіонального та національного рівнів для активного залучення громадянського суспільства в процес екологічної освіти;

Ö посилення міжвідомчої координації між органами державної влади та відповідними структурами в сфері екологічної освіти;

Ö посилення співпраці між провідними громадськими природоохоронними організаціями України з МОНУ та Мінприроди України;

Ö створення систем екологічного навчання посадових осіб органів державного керування, працівників директивних органів і інших адресних груп;

Ö підтримка постійного зв’язку з європейськими структурами та структурами ООН, залученими до процесу Декади Організації Об’єднаних Націй з освіти в інтересах еколого-залансованого розвитку;

Ö приведення визначень, класифікацій та процедур моніторингу навколишнього середовища у відповідність до міжнародних стандартів;

Ö сприяння вдосконаленню методологій, що стосуються лімітування впливу господарської діяльності на природні ресурси, ресурсної ренти, регулювання процедур екологічного планування;

Ö вдосконалення системи інвентаризації природних ресурсів;

Ö поліпшення якості інформації з приділенням уваги розробці основних екологічних питань з використанням міжнародного досвіду.

Дата добавления: 2015-10-30