Читайте также:
|
|
Система освіти в Україні в інтересах еколого-збалансованого розвитку переживає глибокі процеси реформування. Основною проблемою щодо екологічної освіти є практично повна відсутність постійної систематичної роботи у цьому напрямі просвітницької діяльності.
Водночас в Україні спостерігається значний прогрес у покращенні доступу громадськості до екологічної інформації. Для поліпшення координації спостережень за станом довкілля прийнято ряд нормативно-правових актів, що регламентують повноваження численних установ, які задіяні у зборі даних про стан навколишнього природного середовища, формування міжвідомчого механізму для сприяння діалогу та обміну інформацією для прийняття відповідного екологічного рішення. Проте визначаються певні проблеми:
слабкість систем обліку лісів, земель і біологічних ресурсів і ведення кадастрів;
недостатня розвиненість систем моніторингу навколишнього середовища, збору даних про викиди. Недостатній рівень розвитку баз даних;
необхідність удосконалення методологій встановлення норм, що регламентують граничні рівні забруднення й промислове навантаження на ресурси, а також методологій оцінки екологічного ризику господарської діяльності;
недостатня розвиненість методологій вартісної оцінки природних ресурсів, природоохоронних норм; оптимізація ресурсної ренти та механізмів її вилучення;
нерегулярність опублікування доповідей про стан навколишнього середовища і їх доступність для широкого кола.
Стратегічною двоєдиною ціллю є розвиток суспільного знання, спрямованого на перебудову змісту освіти відповідно до екологічних викликів сьогодення, а також формування екологічної культури як складової системи національного і громадського виховання усіх верств населення.
Основні завдання національної екологічної політики, направленої на вирішення проблем в сфері екологічної освіти, управління інформацією та підвищення кваліфікації, полягають у наступному:
● вдосконалення системи екологічної освіти з пріоритетним урахуванням принципів сталого еколого-збалансованого розвитку;
● створення національних систем екологічного інформування та освіти населення, включаючи використання соціальної реклами;
● підвищення еколого-орієнтованого кваліфікаційного рівня посадових осіб органів державного управління, працівників директивних органів і інших адресних груп;
● вдосконалення системи управління інформацією щодо еколого-збалансованого розвитку.
Основні заходи щодо вирішення завдань у цій частині Стратегії передбачають:
Ö гармонізація програм екологічних дисциплін вищих наукових закладів України з програмами провідних європейських вищих наукових закладів, що приєднались до Болонського процесу;
Ö розроблення Національної стратегії освіти в інтересах еколого-збалансованого розвитку та відповідне удосконалення Концепції екологічної освіти;
Ö введення до шкільних програм, програм ПТУ, ліцеїв коледжів і технікумів як одну з базових дисциплін курс «Основи екологічних знань», а також до вступних екзаменів на природничі факультети вищих наукових закладів України;
Ö створення інформаційно-методичних центрів екологічної освіти для обміну інформацією та досвідом;
Ö забезпечення систематичного введення в ЗМІ еколого-виховних та освітянських програм, а також постійного висвітлення проблем держави щодо еколого-економічної безпеки;
Ö розроблення організаційних механізмів локального, регіонального та національного рівнів для активного залучення громадянського суспільства в процес екологічної освіти;
Ö посилення міжвідомчої координації між органами державної влади та відповідними структурами в сфері екологічної освіти;
Ö посилення співпраці між провідними громадськими природоохоронними організаціями України з МОНУ та Мінприроди України;
Ö створення систем екологічного навчання посадових осіб органів державного керування, працівників директивних органів і інших адресних груп;
Ö підтримка постійного зв’язку з європейськими структурами та структурами ООН, залученими до процесу Декади Організації Об’єднаних Націй з освіти в інтересах еколого-залансованого розвитку;
Ö приведення визначень, класифікацій та процедур моніторингу навколишнього середовища у відповідність до міжнародних стандартів;
Ö сприяння вдосконаленню методологій, що стосуються лімітування впливу господарської діяльності на природні ресурси, ресурсної ренти, регулювання процедур екологічного планування;
Ö вдосконалення системи інвентаризації природних ресурсів;
Ö поліпшення якості інформації з приділенням уваги розробці основних екологічних питань з використанням міжнародного досвіду.
Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Економічні інструменти реалізації національної екологічної політики та джерела фінансування природоохоронних заходів | | | Наукове забезпечення національної екологічної політики |