Наукове забезпечення національної екологічної політики

Наукове забезпечення національної екологічної політики у 1998-2007 рокахвизначалося загальним станом науково-технічної сфери країни, якій, у свою чергу, був обумовлений станом економіки та суспільно-політичною нестабільністю в Україні. У результаті економічної кризи у країні різко звузився фронт НДДКР, зокрема, з природоохоронної проблематики. Залишились нереалізованими раніш намічені наукові задуми, програми та наукоємні природоохоронні проекти загальнонаціонального і регіонального значення. Певним стимулом НДДКР у екологічної сфері стало віднесення до національних науково-технічних пріоритетів напряму "Збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток" (Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки", ст. 7). Значною подією для актуалізації екологічної проблематики і активізації її досліджень було проведення у Києві у 2003 р. 5-ї Всеєвропейської конференції "Довкілля для Європи". Відбулося значне просування у розробці геоінформаційних систем, що застосовуються для вирішення широкого кола господарських і природоохоронних завдань, контролю стану довкілля. Поряд з цим було проведено наукові обґрунтування великомасштабних проектів загальнодержавного значення, зокрема, створення національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. Останніми роками набутий певний досвід прогнозно-аналітичних досліджень за тематичним напрямом «Охорона навколишнього середовища і стійкий розвиток» в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного і інноваційного розвитку України. Таким чином було розпочато комплексне міждисциплінарне дослідження проблем еколого-економічного розвитку України із залученням вітчизняних експертів з різних областей наукового знання.

Суттєвими недоліками наукового забезпечення практики вирішення екологічних проблем, що склалася в індустріальному суспільстві, є його запізнілий характер, фрагментарність і несистемність.Основні проблеми наукового та інноваційного забезпечення національної екологічної політики полягають у наступному:

 недостатньо висока наукоємність екологічної сфери, неповне наукове забезпечення ряду напрямів природокористування і охорони довкілля, зокрема, сфери екологічної і техногенної безпеки;

 недостане фінансування з боку держави і бізнесу, а також несвоєчасна організаційно-правова підтримка науки та інноватики у екологічної сфері, що неадекватно багатоманіттю і гостроті наявних екологічних проблем країни та тих, що насуваються;

 незавершеність НДДКР по створенню системного моніторингу навколишнього природного середовища країни, єдиної (національної) системи кадастрів природних ресурсів України (а також регіональних систем кадастрів;

 незавершеність робіт по еколого-економічному районуванню території України як підоснови для вдосконалення територіальної організації господарського комплексу країни, визначення напрямів структурної та технологічної модернізації економік регіонів;

 незавершеність робіт по створенню системи регулярного науково-технічного прогнозування розвитку екологічної ситуації у країні та відповідних науково-технічних розробок щодо превентивних заходів щодо виникнення нових екологічних загроз та ризиків;

 відсутність стратегічного планування фундаментальних і прикладних досліджень і розробок на основі моніторингу та аналізу ефективності НДДКР, що виконуються з метою вирішення екологічних проблем національного, регіонального і місцевого значення;

 незавершеність робіт по розробці нових моделей природокористування, сталого виробництва та споживання, які відповідають принципам і критеріям сталого розвитку, насамперед енерго- та ресурсозбереження, спричинення мінімальної шкоди довкіллю;

 запізнення створення науково-технічного потенціалу для новітніх напрямів дослідження екологічних загроз та їх наслідків (нанотоксикологія, вивчення наслідків розповсюдження геномодифікованих організмів та споживчої продукції з їх використанням);

 нерозвиненість інноваційного бізнесу екологічного спрямування.

Дата добавления: 2015-10-30