Розвиток екологічного законодавства

В Україні за роки незалежності сформовано потужну систему національного екологічного законодавства, яка в принципі спроможна забезпечити досить високий рівень ефективності державного управління та регулювання правовідносин з питань охорони навколишнього природного середовища. Проблеми, які мають місце, спричинені не стільки недосконалістю законодавства, скільки неналежним виконанням вимог законів, недостатнім знанням норм законодавства тими, хто має забезпечувати їх виконання, слабкістю контролю за додержанням встановлених законодавством вимог, зокрема й у процесі підготовки підзаконних нормативно-правових актів, які часто спотворюють зміст та безпідставно ускладнюють реалізацію приписів законів.

Основні напрямки дальшого розвитку екологічного законодавства України визначаються стратегічними цілями розвитку держави, національної екологічної політики, економічною, соціальною, екологічною ситуацією, що склалися в державі, станом та перспективами трансформації міжнародної екологічної політики, загальної ситуації у світі, особливо на Європейському континенті.

За цих обставин доцільно визначити такі пріоритетні завдання у сфері удосконалення законодавчого забезпечення формування та реалізації ефективної державної політики з охорони навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки:

· досягнення системності екологічного законодавства в Україні;

· "екологізація" усіх галузей законодавства, насамперед податкового, бюджетного, господарського, а також з питань ліцензування, сертифікації, інноваційного розвитку, наукової та науково-технічної діяльності, територіального планування та містобудування, адміністративного та кримінального законодавства;

· належна адаптація положень національного екологічного законодавства до ринкових умов господарювання;

· суттєве удосконалення механізмів державного та громадського контролю за виконанням вимог екологічного законодавства;

· адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу, забезпечення всебічної реалізації у національному законодавстві положень міжнародних договорів, стороною яких є Україна;

· підвищення активності України у сфері розвитку міжнародного екологічного законодавства з метою повнішого урахування інтересів та досвіду України під час підготовки міжнародних нормативно-правових актів;

· удосконалення інституційного забезпечення діяльності з питань розвитку екологічного законодавства шляхом активізації та поліпшення координації діяльності відповідних державних та недержавних дослідницьких та аналітичних центрів, активізації співробітництва є Європейським агентством навколишнього середовища, відповідними урядовими та неурядовими центрами.

Основні заходи щодо вирішення завдань у цій частині Стратегії передбачають:

Ö збалансоване та взаємоузгоджене врегулювання законами усіх питань з охорони навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки з урахуванням положень концепції сталого розвитку;

Ö реалізація законами конституційного припису щодо віднесення землі, її надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, які знаходяться в межах території України, природних ресурсів її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони до об'єктів права власності Українського народу; реалізації кожним громадянином України права користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону;

Ö врегулювання питань екологічного страхування; організації управління природоохоронної діяльності на підприємствах;

Ö ліквідація неузгодженості норм законів, поступова мінімізація нормативно-правового регулювання на рівні актів Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з стратегічною перспективою розроблення та прийняття для цього Екологічного кодексу України;

Ö чітке законодавче визначення сфери відання та відповідальності органів місцевого самоврядування з питань охорони навколишнього природного середовища; забезпечення розвитку механізмів співробітництва між такими органами та органами виконавчої влади, а також безпосередньо між заінтересованими органами виконавчої влади;

Ö посилення відповідальності юридичних та фізичних осіб за порушення природоохоронного законодавства, удосконалення процесуальних норм, правового захисту; підвищення рівняь матеріального і технічного забезпечення працівників природоохоронних контролюючих органів до рівня працівників правоохоронних органів;

Ö суттєве удосконалення правових механізмів розроблення та реалізації довгострокових екологічних програм, мінімізацію їх кількості тощо. Основною загальнодержавної програмою з екологічних питань міг би стати План дій з реалізації державної екологічної політики до 2020 року.

Ö законодавче врегулювання питаннь охорони та використання природних ресурсів континентального шельфу України з урахуванням вимог міжнародних конвенцій;

Ö прийняття в перспективі Екологічної Конституції Землі, визначення на міжнародному рівні адекватних механізмів її реалізації.

Дата добавления: 2015-10-30