Розділ 4. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування

4.1. Екологічно збалансоване використання земель	3.3.6.

Переважна частина території країни (понад 95%) є рівниною, з яких понад 2/3 використовується в сільському господарстві. Біля 17% земель вкриті лісами, 12% є забудованими, 3% - відкриті землі, 4% - води, інші - 3%.

Важливою характеристикою сільгоспземель є наявність родючих грунтів. 60% площі ріллі займають грунти чорноземного типу. У поєднанні з природно-кліматичними умовами це створює можливості для розвитку крупнотоварного сільгоспвиробництва переважно зернових культур. Разом з тим, ці грунти піддаються інтенсивній деградації (ерозії, забрудненню, переущільненню тощо). Так, за останніми наявними якісними оцінками грунтів близько 40% ріллі (13,6 млн. га) піданні ерозії, в т.ч. 5 млн. га належать до середньо і сильноеродованих земель. Спостерігається втрата продуктивності грунтів через незбалансоване використання і виснаження земель, зокрема вміст в грунтах зменшився з 3.2% до 3.1% за останні 10 років.

Землі несільськогосподарського призначення країни в останні роки піддаються зростаючому антропогенному навантаженню через техногенне забруднення земель, в тому числі засмічення земель побутовими відходами (збільшення несанкціонованих сміттєзвалищ), наростаючого вилучення земель для несільськогосподарських потреб в приміських територіях (на 20% у порівнянні з 1998 роком), зменшення площі лісосмуг (відповідно на 16%), зростання самовільного будівництва в природооохоронних смугах, знищення природних екосистем (будівництво каналів, забруднення від надзвичайних ситуацій) тощо.

Серед інших проблем деградації земель є незбалансоване використання і виснаження земель, все зростаюче техногенне забруднення грунтів в промислових регіонах, знищення природних екосистем та погіршення стану агроекосистем, ненормоване відведення земель для господарських потреб, інтенсивна урбанізація приміської території крупних міст.

Стратегічним довгостроковим завданням екологічно збалансованого землекористування має стати перехід до інтегрованого управління земельними ресурсами на основі розвитку ефективних якісних систем комплексного планування землекористування з урахуванням екологічних чинників і впровадження конкретних, сфокусованих і реалістичних цільових програм з охорони земель, формування національної екологічної мережі тощо.

Довгостроковими завданнями національної екологічної політики, спрямованої на екологічно-збалансоване використання земель та їх відтворення мають стати:

· захист і охорона сільськогосподарських земель від ерозії та опустелювання;

· збереження рівня родючості грунтів та поліпшення їх якості;

· оптимізація ландшафтів і сруктури землекористування шляхом поетапного встановлення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь в зональних системах землекористування;

· збереження природооохороних земель, розширення екологічної мережі;

· попередження вилучення продуктивних земель для господарських потреб та використання екологічно-вразливих угідь.

Основні заходи на середньо та довгострокову перспективи щодо вирішення завдань стратегії передбачають:

ü консервацію сильно деградованих і техногенно забруднених земель, їх виведення з інтенсивного сільськогосподарського використання;

ü стимулювання введення ґрунтозахисних технологій обробітку грунтів та вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов конкретних регіонів;

ü виконання агролісомеліоративних заходів, в тому числі створення протиерозійних споруд, збільшення полезахисних лісосмуг, захисних насаджень;

ü формування збалансованого співвідношення між окремими видами угідь, в тому числі шляхом збільшення частки сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ), розширення площі лісів з урахуванням регіональних та місцевих особливостей;

ü забезпечення відведення земель під розміщення об’єктів промислового виробництва, будівництва, транспорту у відповідності до Європейських стандартів;

ü рекультивацію порушених земель та реабілітація грунтів на землях найбільш забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

ü резервування цінних для заповідання природних територій та об’єктів та подальше розширення площ екомережі.

Для успішного виконання основних завдань та заходів стратегії необхідно забезпечити:

- розроблення та реалізацію державних та регіональних програм охорони земель на період до 2020 років;

- запровадження інтегрованого підходу до управління земель на всіх рівнях, підвищення його координованності та ефективності щодо комплексного вирішення проблем деградації земель та інших природних ресурсів;

- удосконалення державної системи моніторингу земель, ведення земельного кадастру та землеустрою, створення електронної карти ґрунтів України на основі даних дистанційного зондування, фізико-хімічних та агро-хімічних обстежень грунтів та з використанням гео-інформаційних технологій;

- розроблення керівних принципів щодо ефективних процедур комплексного планування землекористування з урахуванням інтересів основних власників землі і землекористувачів та зонування урбанізований територій з урахуванням екологічних чинників;

- виконання науково-дослідних робіт та технологій щодо охорони земель, в тому числі технологій відновлення деградованих угідь, нормативів відведення земель для виробничих потреб.

Дата добавления: 2015-10-30