Групи об'єктів екологічного моніторингу

Екологічний моніторинг і система екологічної інформації.

1. Екологічна безпека як складова національної.

2. Об’єкти екологічного моніторингу.

3. Система екологічної інформації.

1. Екологічна безпека як складова національної.

Екологічна безпека є однією з найважливіших складових національної безпеки. Національна безпека, як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, передбачає гарантоване забезпечення їх існування і можливостей для прогресу та розвитку.

Об’єктами національної безпеки є:

· права і свободи особи,

· матеріальні і духовні цінності суспільства,

· державний конституційний лад,

· суверенітет,

· територіальна цілісність,

· недоторканість кордонів.

Екологічна безпека як складова національної – це стан захищеності кожної окремої особи й суспільства взагалі та навколишнього середовища від небезпеки, зумовленої різними видами внутрішніх і зовнішніх загроз та впливів, у першу чергу техногенного та антропогенного походження.

Це значить, що екологічні умови мають значний вплив на збереження здоров’я населення і забезпечення сталого розвитку суспільства. Звідси випливає, що поняття „екологічна безпека”, її рівень визначаються показниками стану здоров’я людини та добробуту суспільства, а також якісним станом природного середовища за існуючих умов господарської діяльності.

2. Об’єкти екологічного моніторингу.

Екологічний моніторинг — безперервне спостереження за станом параметрів атмосферного повітря, водних, земельних, біологічних ресурсів та відходів виробництва, яке має на меті здійснення контролю і утримання їх у межах збалансованої рівноваги у процесі продуктивного й ефективного відтворення виробництва без шкоди здоров'ю людей.

Групи об'єктів екологічного моніторингу

· територія та об'єкти, що підлягають особливій охороні;

· атмосферне повітря, водні, земельні і біологічні ресурси;

· населені пункти і прилеглі до них території;

· виробничі об'єкти і концентрація відходів, викидів, стоків у процесі технологічної переробки сировини, води і матеріалів.

Території та об'єкти особливої охорони. Одним із найважливі­ших пріоритетів довгострокової державної політики України виз­нано розвиток природно-заповідної справи на основі системного управління природоохоронних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також її міжнародних зобов'язань. Кожен регіон України характеризується широким спектром природних зон з відмінними ландшафтами, зокрема геолого-геоморфологічною будовою, ґрунтово-кліматичними умовами, флористичними і геоботанічними особливостями, фауною та іншими природними формаціями. Такі території набувають заповідного статусу і за­носяться у реєстр до об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ).

Категорії територій та об'єктів ПЗФ мають як місцеве, так і ре­гіональне значення:

· природні заповідники;

· національні природні парки;

· регіональні ландшафтні парки;

· заказники загальнодер­жавного і місцевого значення;

· пам'ятки природи загальнодер­жавного і місцевого значення;

· ботанічні сади загальнодержав­ного і місцевого значення;

· дендропарки загальнодержавного і місцевого значення;

· зоологічні парки місцевого значення;

· парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення;

· заповідні урочища.

3. Система екологічної інформації.

Сучасна система екологічного моніторингу повинна форму­вати інформаційну базу за такими групами показників:

· територія і розселення: площа окремого реґіону, країни, ландшафтів, лісів, водойм, орних земель та інших угідь; міські й сільські поселення, густота населення — осіб на 1 кв. км площі землекористувачів, виведення земель із господарського використання, ерозії тощо;

· водні ресурси: загальний водостік у країні й регіоні — км³, обсяги іригації і меліорації — гектарів, забір води із природних об'єктів — м³, загальне відведення стічних вод — м³, у тому числі забруднених — м³, з них без очищення — м³, частка забруднених вод у загальному водовідведенні — %, нормативно очищених вод -м³, потужність очисних споруд — м³;

· атмосферне повітря: шкідливі викиди в атмосферне по­вітря – тонн, у тому числі стаціонарними джерелами — тонн, автотранспортом — тонн, в Україні загалом — тонн, за регіона­ми – тонн, промислових містах у регіонах — тонн;

· поводження з відходами І – ІІІкласів небезпеки: заготівля деревини в Україні і в регіонах — м³, у тому числі від рубок голов­ного користування — м³, відтворення лісів та земель лісового фонду – гектарів;

· використання та охорони лісу, тваринних ресурсів та за­повідних територій:

ð заготівля деревини, у тому числі рубок головного користування — м³, площі обезліснення, потенційних зсувів, лавин, селевих по­токів, повеней — гектарів, відтворення лісів на землях лісового фонду та в місцях потенційної ерозії і руйнування поверхні землі — гектарів;

ð площа мисливських угідь — гектарів, загальна чисельність голів — копитних тварин, хутрових звірів, пернатих в Україні і регіонах;

ð заповідники, національні природні парки — кількість, площа в гектарах.

· концентровані стоки хімічних підприємств — площа — гек­тарів і об'єм — м³, площа сміттєзвалищ — гектарів, складуван­ня хімічних продуктів, боєприпасів — м³, гектарів.

Моніторинг екологічного стану території і виробництва в Україні та її регіонах дає можливість розвивати екологічне підприємництво, зокрема, розширення сфери діяльності та ство­рення нових спеціалізованих підприємницьких структур для пе­реробки та утилізації промислових відходів, альтернативної енер­гетики, розвиток зеленого туризму та інші види діяльності.

---

Дата добавления: 2015-10-29