Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Наукові засади раціонального природокористування.

Читайте также:
  1. Базові засади розвитку органів місцевого самоврядування територіальної громади міста Рівного
  2. ВІЙСЬКОВА ОСВІТА: ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ
  3. Інститути (навчально-наукові центри) Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара
  4. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
  5. Місцеві партійні організації. Загальні засади
  6. Монографії, наукові статті
  7. Монографії, наукові статті

1. Еволюція економічних принципів природокористування.

2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування.

3. Перспективні напрями раціонального природокористування.

 

1. Еволюція економічних принципів природокористування.

В основу господарювання вже з самого початку розвитку первіс­ного людського суспільства закладався економічний принцип: досяг­нення ефективного результату господарювання за мінімальних вит­рат енергії у вигляді ручної праці. І цей принцип не змінювався впро­довж тисячоліть. Невпинно вдосконалювались технології, на зміну ручній праці прийшли машини, електрична і атомна енергія, автома­тизовані технології. А економічний принцип господарювання діє й нині і залишиться у майбутньому. У протилежному разі система «суспільство-природа» давно припинила б своє існування. І цей прин­цип останнім часом постійно вдосконалюється.

 

· З другої половини XX ст. у багатьох індустріально розвинених країнах світу почали запроваджувати еколого-економічний принцип господарювання: одержання максимального економіч­ного ефекту за якнайменшої шкоди для природного середовища. Цей принцип покладений в основу раціонального природокористування, під яким розуміють мінімальні витрати природних ресурсів для задо­волення обґрунтованих життєвих потреб людського суспільства за мінімальної шкоди природному середовищу.

Необхідно, щоб суспільство змогло визначити граничні межі цих трьох умов, тоді буде можливість розрахувати обґрунтовані гранично допустимі екологічні наванта­ження (ГДЕН) на будь-яку екосистему, а це дасть можливість визна­чити чіткі завдання раціонального природокористування.

 

2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування.

Природокористування – система виробничих відносин людини і природи, яка має на меті використання речовини природи для задоволення потреб відтворення виробництва і життя.

Раціональне природокористування це високоефектив­не господарювання, яке не призводить до різких порушень природ­но-ресурсного потенціалу або змін у навколишньому середовищі, які можуть завдати значної шкоди здоров'ю людей і навіть загрожувати їх існуванню. Теоретично – це гранична кількість природних ресурсів, яка може бути використана людством для задоволення своїх потреб.

До основних напрямів ресурсозбереження зараховують:

· застосування безвідходних та маловідходних сучасних техно­логій з одночасною комплексною переробкою сировини;

· комплексну переробку газо-димових викидів у атмосферу та стічних вод з повторним використанням продуктів газо- і водоочи­щення;

· рекуперацію та утилізацію відходів виробництва;

· застосування замкнутих водооборотних циклів;

· раціональне використання енергоресурсів та енергозбереження.

Європейською економічною комісією дається таке визначення по­няття «безвідходна технологія»: це практичне застосування знань, методів і коштів з метою забезпечення в межах людських по­треб якнайраціональніше використання природних ресурсів і енергії та захист навколишнього середовища.

Маловідходна технологія – спосіб виробництва продукції, за якого частина сировини і матеріалів переходить у відходи, однак шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує до­пустимих санітарних норм.

Однак, абсолютно безвідходне виробництво неможливе.

 

3. Перспективні напрями раціонального природокористування.

Раціональне при­родокористування передбачає господарювання таким чином, щоб за­безпечити самовідтворення відновних природних ресурсів, тому їх використання має бути науково обґрунтованим і відповідним чином узгодженим з відповідними службами, які здійснюють моніторинг за їх використанням.

Концепція раціонального природокористування і національної еко­логічної доктрини як підґрунтя розвитку екологічного менеджменту має базуватися на таких принципах:

· пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті поєднання економічної і екологічної безпеки країни та її регіонів;

· системність і комплексність у здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управ­ління;

· послідовність та цілеспрямованість у процесі розробки зва­женої стратегії розвитку системи екологічного менеджменту і при впровадженні конкретного організаційно-економічного механізму на кожному етапі її становлення;

· наступність у розвитку екологічного менеджменту духовних екологічних цінностей, системи екологічного виховання й освіти, куль­турної спадщини.

 

Тільки таким чином Україна зможе інтегруватися в світовий еко­номічний простір, забезпечити гідний рівень економічної та екологіч­ної безпеки та добробуту її населення.

 

За останні роки в нашій державі сформовано основи екологічного законодавства, здійснено структурні реформи у сфері охорони навколишнього середовища та використан­ня природних ресурсів, закладений концептуальний базис нової еко­логічної політики та запропоновано конкретні механізми її діяльності.

 

При наявності значної кількості екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, до національних пріоритетів охорони навколишнього середовища і ра­ціонального використання природних ресурсів зараховують:

· формування збалансованої системи природокористування і адекватної структури перебудови виробничого потенціалу вітчиз­няної економіки;

· екологізацію технологій в промисловості, енергетиці, будів­ництві, сільському господарстві, на транспорті;

· забезпечення біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

 

Екологічна політика держави реалізується через цільові національні, державні та регіональні програми. Так, наприклад, у Національній енер­гетичній програмі України до 2030 р. прийнято стратегію екологізації паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), що передбачає:

· значне зменшення і, по можливості, часткова ліквідація викидів, стоків та інших негативних впливів підприємств ПЕК на при­родне середовище і населення за рахунок економії загального спожи­вання електричної та теплової енергії і істотного зменшення у зв'язку з ним обсягів споживання енергоносіїв (органічного та ядерного па­лива) й використання небезпечних для природного середовища тех­нологій їх видобутку і переробки.

 


Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 357 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: FINANCIAL INSTITUTIONS IN THE U. S. A. | Система ефектів і ефективності природоохоронних заходів. | Навколишнього середовища | Природного середовища |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
OPENING AN ACCOUNT| Групи об'єктів екологічного моніторингу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)