Для підготовки посадових осіб керівного складу підрозділів

FTP/ADPSU/Users/Urp/Profilaktika_suicid_ZRР

Інформаційно-методичний матеріал

З питань профілактики суїцидальних явищ серед військовослужбовців органів Державної прикордонної служби України

для підготовки посадових осіб керівного складу підрозділів

Державної прикордонної служби України)

Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, критерієм оцінки психологічного благополуччя громадян конкретної країни є показник кількості самогубств на 100 тис. населення. Межовим є показник 12 випадків самогубств на 100 тис. осіб.

За статистикою, Україна займає одне з провідних місць в Європі за кількістю самогубств. За даними Державного комітету статистики, на 100 тис. населення в Україні припадає 22 самогубства. Смерть від суїциду займає друге місце в Україні після природної смерті і смерті від зовнішніх причин. В Україні суїцидні спроби найчастіше здійснюють молоді люди у віці від 14 до 29 років.

Найвищий рівень самогубств (понад 25 самогубств на 100 000 населення) фіксується в усіх регіонах країни, окрім західного, з тенденцією зближення цих показників в останні роки. Серед областей України найвищі значення спостерігаються у Сумській, Чернігівській та Кіровоградській областях (за даними Державного комітету статистики відповідно 37,7, 35,6 та 31,5 самогубств на 100 000 населення).

Через зростання суїцидної активності населення в Україні протягом останніх років ця проблема набуває актуальності і для Державної прикордонної служби України. За таких умов своєчасна діагностика, профілактика, корекція суїцидної поведінки і надання психологічної допомоги потенціальним суїцидентам та їхнім близьким, постає важливим завданням для психологів, керівництва органів та підрозділів Державної прикордонної служби.

ЗАГАЛЬНІ РИСИ суїцидальноЇ ПОВЕДІНКИ:

1. Основна підстава розвитку суїцидальної поведінки – пошук рішення для розв’язання людиною нестерпної психологічної, особистісної кризи. Суїцид це не випадковість, а цілком усвідомлена дія, що розвивається протягом тривалого часу. У суїцидальної дії завжди є мотив, що пов’язаний з конкретною гостронегативною життєвою ситуацією. Найперше та найголовніше у попередженні самогубства - установити цей мотив.

2. Загальна, часто неусвідомлювана для суїцидента задача – припинити діяльність власної свідомості з метою позбутися від нестерпного ментального (психологічного, особистісного) страждання. Не існує однієї єдиної причини, що приводить до суїциду. До цього веде безліч факторів. Єдине, що варто пам’ятати, це те, що серед факторів, що призводять до суїциду, один носить характер "останньої краплі".

3. Загальний стимул для суїцидента – це його щиросердний психологічний біль. Він найчастіше носить короткочасний характер. При тривалому стані може відбутися фізична реакція - хвороба. Тому від людини, що переживає гостру психологічну кризу часто можливо почути такі висловлення як: "камінь на душі", "мій шлунок це не переварює", "у мене - ком в горлі" і т.д. Цей симптом називається – соматизація тривоги (від лат. soma -“тіло”), тобто перетворення проблеми із психологічної, ментальної у фізичну (фізіологічну). За таких умов необхідно провести роботу по зниженню рівня болю, страждання. Як? Найчастіше досить поговорити, установити емоційний контакт. Це часто сприяє зняттю емоційної напруги у людини, якій “на душі важко”.

4. Загальний “поштовх” до розвитку суїциду, стресор - те, що штовхає людину на позбавлення себе життя. Найчастіше цим стресором виступає тривале незадоволення, а точніше фрустрація (від лат. frustracio - “відчуття нездоланної першкоди”) певної потреби або декількох взаємопов’язаних життєвих потреб. Фрустрація це стан, що виникає між потребою і можливістю задовольнити цю потребу, коли реальної можливості задовольнити немає, але й відмовитись від неї людина не може. Усього нараховується близько 20 життєво важливих потреб, серед яких головними є наступні:

1. Потреба в приналежності (частина родини, колективу),

2. Потреба в любові до себе, а через себе до іншим,

3. Потреба в захисті,

4. Потреба в домінуванні.

5. Потреба в турботі,

6. Потреба в порядку,

7. Потреба в розумінні і т.і.

Якщо якась з цих потреб не реалізується - виникає емоційна напруга. Замикається коло. Звужується свідомість – у психології це називається “тунельна свідомість”, тобто людина бачить тільки одну проблему, нічого позитивного, що є довкола неї вона не помічає та не бачить іншого виходу з цієї проблеми, крім як покінчити із собою. Головним завданням керівника, психолога, рідної людини, близького товариша тут виступає допомога в реалізації цих потреб, хоча б частково, намагання розширити свідомість людини (“розкрити їй очі”). Не варто розуміти це буквально, тобто в людини немає грошей, тому я дам йому гроші, і питання буде знято. Задача полягає в тому, щоб допомогти людині знайти сили в собі для вирішення даної проблеми.

5. Загальний емоційний стан потенційного суїцидента - безпорадність, безнадійність. "Я нічого не можу зробити, і ніхто не може мені допомогти". Тотальна утрата надії - це найпоширеніша ознака суїцидальної поведінки.

6. Загальне внутрішнє відношення до суїциду людини, що несвідомо “готується” до самогубства – амбивалентність або подвійність, відсутність чітких, усталених переконань. В людині протистоять один одному як мінімум два "Я" – чи жити - чи не жити (50 на 50). Жоден суїцидент не хоче на 100% покінчити із собою. Приклад: відомий поет Сергій Єсенін. Після повішення в нього під нігтями було виявлене вапно, а на стіні відповідні сліди. До самого кінця в ньому боролося друге "Я" – щоб жити. Це друге "Я" найчастіше і подає сигнал іншим людям за посередництвом висловлювань, скарг на самопочуття, натяків, написання листів, записок. Важливим є своєчасно почути будь-які натяки на можливе попередження про суїцид, що готується.

7. Загальний стан психіки потенційного суїцидента – звуження сфери свідомості. Вище ця проблема вже розглядалась. Цей стан носить тимчасовий характер. Він ще характеризується тим, що свої емоційні і вольові здібності людина перестає використовувати (приклад: паніка). Два вибори рішення проблеми: або ти - герой, або ти - ніщо. Знову ж таки завдання допомоги – розширення свідомості, спільний пошук вибору (рішення).

8. Загальна дія суїцидента – повна або часткова втеча із зони нещастя, небезпеки. Часткова втеча – втеча з оселі, від родини, звільнення з роботи і т.д. Повна втеча – позбавлення себе життя.

9. Потенційний суїцидент завжди повідомляє про свій намір – це повідомлення носить вербальний характер (за допомогою висловлювань, натяків), що легко розпізнається (емоційний стан, поводження, малюнки, записки тощо). Керівнику, психологу, рідній людині, близькому товаришу необхідно навчитись побачити це.

Суїцидальні дії як правило здійснюються у три етапи:

1 етап – суїцидальні тенденції. Тривалість від декількох хвилин до декількох місяців. Цей етап характеризується наявністю в людини прямих чи непрямих ознак, що свідчать про зниження цінності власного чи життя втраті бажання жити.

Суїцидальні тенденції знаходять свій прояв:

- У суїцидальних думках,

- У суїцидальних намірах

- У суїцидальних почуттях (туга, страждання, тривога)

- У суїцидальних погрозах.

2 етап – суїцидальні дії. Настає після того, коли суїцидальні тенденції переходять у конкретні дії.

Цей етап підрозділяється на такі підвиди:

1. Суїцидальна спроба – суїцид зі свідомим прагненням позбавити себе життя, що по незалежним від суїцидента обставинам було попереджено і скоєний суїцид не мав летального результату.

2. Парасуїцид – самоушкодження (покалічення) – дія, що безпосередньо не спрямована на позбавлення себе життя. Ця дія спрямована на одержання вигоди і носить в основному демонстративно-шантажний характер. Зразком парасуїцида може бути, наприклад, випадок коли особа шляхом прийому медикаментозних засобів або стрибка з великої висоти тощо, шантажує когось (приклад: об'єкт любові щодо поділу почуттів). За таких умов причина дії - одержання вигоди. Але найчастіше такі дії закінчуються завершеним суїцидом.

3. Завершений суїцид –загибель людини.

3 етап – постсуїцидальна криза - характерний для людей, що робили суїцидальні дії і продовжують їх робити до остаточної загибелі або виходу з кризи.

НЕ КОЖНИЙ ОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ, ПРИЗВОДИТЬ ДО САМОГУБСТВА, АЛЕ КОЖНЕ САМОГУБСТВО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІД ВПЛИВОМ ОСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ

Конфлікти, які можуть стати рушійною силою для розвитку суїцидної поведінки

1. Конфлікти, пов’язані зі специфікою професійної діяльності і соціальної взаємодії: невдачі у виконанні конкретного завдання; конфлікти з товаришами по службі; службові і міжособистісні конфлікти з начальниками і підлеглими.

2. Особистісно-сімейні конфлікти: нерозділене кохання; зрада коханої дівчини; розлучення; тяжка хвороба або смерть близьких; статева неспроможність, тривалі та значні за силою сімейні конфлікти.

3. Конфлікти зумовлені станом здоров’я: психічні захворювання; тяжкі хронічні соматичні захворювання; фізичні недоліки (дефекти вимови; особливості зовнішності).

4. Конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою: страх кримінальної відповідальності; страх ганьби.

5. Конфлікти, зумовлені матеріально-побутовими труднощами.

БУДЬ-ЯКОМУ СУЇЦИДУ ПЕРЕДУЮТЬ ЕМОЦІЙНІ ПОРУШЕННЯ, ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ЕМОЦІЙНЕ НАПРУЖЕННЯ І ГЛИБОКУ ДЕПРЕСІЮ

Ознаки емоційного напруження:

раптові приступи гніву (часто через дрібниці);

уникнення контактів з оточуючими;

зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду;

відсутність апетиту;

постійні скарги на стан здоров’я (соматичні відхилення);

відсутність планів на майбутнє;

зниження уваги і погіршення якості виконання звичних завдань.

Ознаки депресії:

зниження уваги або здатності до ясного мислення, тобто нерішучість;

втрата інтересу або почуття задоволеності в ситуаціях, які звичайно викликають позитивні емоції;

в’ялість, хронічна стомленість, уповільнені рухи і мовлення;

зниження ефективності і продуктивності у навчанні, роботі, побуті;

почуття неповноцінності, марності своїх зусиль, втрата самоповаги;

зміни у звичному режимі сну, безсоння або підвищена сонливість;

песимістичне ставлення до майбутнього, негативне сприйняття минулого;

нездатність до адекватної реакції на похвалу або винагороду;

почуття гіркої печалі, яке переходить у плач;

зміни апетиту з подальшим збільшенням або втратою ваги;

думки про смерть або самогубство, які повторюються;

зниження статевого потягу.

Дата добавления: 2015-10-29