Екологобезпечне водокористування та запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами

Забір води та її використання в Україні скорочуються з 1990 року: в 2004 році - приблизно в 3 рази (з 30 до 10 куб км), а порівняно з 2000 роком – приблизно на 20%. Лише у 2006 році водозабір почав збільшуватися: з природних джерел було забрано 15,5 куб. км води, що на 0,4 куб. км більше ніж у 2005 році, з них 2.4 куб км – з підземних вод. З них забрано: для потреб промисловості – 6,7 куб. км.; сільського господарства – 5,6 куб. км.; комунального господарства – 3,3 куб. кілометра. Найбільшими водоспоживачами залишаються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим, на які припадає майже 70% сумарного обсягу водоспоживання.

Загалом сучасний водозабір складає 45% від аналогічних показників 1990 р. Разом з тим, суттєве зменшення водозабору протягом 1998-2006 років не привело до очікуваного покращання якості води. Однією з причин такого становища є руйнація систем очистки води - хоча скиди забруднених вод зменшилися, одночасно зросла частка неочищених вод (з 15-20% до 40%). Проте більш важливим є те, що це може свідчити про перевищення границь сталого водокористування та вичерпання здатності водних екосистем до самоочищення. Причому надалі, при зростанні водозабору та зменшенні стоку у промислово-розвинених регіонах, ситуація може лише експоненціально загостритися.

Серед інших важливих проблем використання водних ресурсів є такі: низька забезпеченість водними ресурсами регіонів з найбільшими потребами в воді, висока водомісткість продукції, значні втрати води при транспортуванні, застарілі основні фонди у сфері водного господарства.

Стратегічним довгостроковим завданням екологічно безпечного водокористування має стати перехід до інтегрованого управління водними ресурсам (ІУВР) на основі запровадження басейнового управління до 2020 року. Політика екологобезпечного водокористування повинна базуватися саме на басейновому управлінні водними ресурсами (по басейнах річок або їх ділянках) і здійснення водоохоронної та водогосподарської діяльності, узгодженні інтересів водокористувачів, попередженні і зниженні небезпек, запобіганні надзвичайних ситуацій, платності і повному відшкодуванні використання водних та інших взаємоповязаних природних ресурсів.

Необхідною умовою екологобезпечного водокористування є перехід від управління постачанням до управління попитом на водні ресурси, розділення функцій управління та сервісу у сфері водопостачання, а впровадження ІУВР і басейнового управління в Україні потребує створення та забезпечення функціонування такого фінансового механізму, який би гарантував безпосередній зв'язок (інтеграцію) між платою за водокористування та забруднення і фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах басейну. Система встановлення, збирання та подальшого використання плати за забір і безповоротне споживання води та за скидання нормованих речовин із зворотною водою повинна бути прозорою, справедливою і зрозумілою для всіх, і в першу чергу для водокористувачів. Надходження платежів за використання води та її забруднення повинні спрямовуватись у бюджет басейнової організації і використовуватися на поліпшення якості води й екологічного стану річок басейну, покращання водозабезпечення населення та збереження водних екосистем.

Перехід на басейновий принцип управління передбачає поступове утвердження управління виключно на основі розроблених басейновими управліннями Планів управління річковими басейнами (ПУРБ), забезпечення надійних фінансових джерел для їх функціонування та проведення заходів по водоохоронній діяльності, формування інтеграційної взаємодії між секторними відомствами, посилення інституціонального та людського потенціалу басейнових організацій. Необхідно забезпечити подальше формування і розвиток нових басейнових управлінь на принципах ІУВР.

Подальшими кроками має бути інтеграція всіх платежів за воду на басейновому рівні і їх використання виключно згідно з програмами заходів ПУРБів,підтримка створення „знизу” басейнових рад та асоціацій водокористувачів з відповідним формуванням постійного діалогу між заінтересованими відомствами та іншими учасниками; інтенсифікований перехід до управління попитом з поступовим запровадження повного відшкодування коштів постачання води, особливо у сільському господарстві, де має місце надмірне використання природних ресурсів та руйнація екосистем; чітке розподілення повноважень водного управління та розвитку водного господарства, перехід до сервісних функцій щодо всіх водокористувачів, включаючи населення, а також законодавче розподілення відповідальності та обов′язків галузевих міністерств щодо водних ресурсів.

Для досягнення вищезазначеного необхідно:

ü на законодавчому рівні розробити і затвердити організаційну структуру і функціональну схему впровадження басейнового принципу управління водокористуванням до 2012 р.;

ü розробити і затвердити відповідні нормативно-правові акти, що забезпечують реалізацію басейнового принципу управління водним господарством (ПУРБИ, Положення щодо функціонування БУВРів, програми проведення моніторингу для басейнів річок тощо) до 2012 р.;

ü створити комплексні басейнові геоінформаційні системи та гідрологічні моделі рчкових басейнів з банком кадастрової інформації про водний фонд, водні ресурси та засоби їх регулювання, якість води до 2012 р.;

ü завершити створення басейових управлінь та басейнових рад по всіх основних басейнах річок на основі прийнятих нормативно-правових актів, а також укладених басейнових угод та перехід на інтегрований принцип управління водними ресурсами до 2020 року.

Головним довгостроковим завданням є забезпечення того, щоби загальні водні цілі та оперативні цілі ПУРБів відповідали затвердженим на Йоханесбурзькому Саміті водним Цілям Розвитку Тисячоліття на рівні основних басейнів:

ü Цілі по кількості води: забезпечити досягнення завдання ЦРТ №9 «Включити принципи сталого розвитку в політику і програми держави та повернути в зворотньому напрямі процес виснаження природних ресурсів», з визначеннями оперативних цілей по кожному басейну (в тому числі для конкретних «гарячих місць») та відповідною ідентифікацією в ПУРБах до 2012 року;

ü Цілі по якості води: досягнення належного стану водних ресурсів (в сенсі Рамкової Водної Директиви ЄС, що потребуватиме переходу від нормування із застосуванням поняття граничних допустимих концентрацій до підходу визначення граничних реальних викидів) з визначенням цього стану по хімічних, біологічних та морфологічних показниках з відповідними їх визначенням в ПУРБах починаючи з 2008 року;.

ü Інституційні цілі та належне управління: перехід до управління БУВРами на основі ПУРБів, з інтеграцією всіх платежів за воду у БУВРах на основі ПУРБів та поступовий перехід до сплати «повної» плати за воду, включно з платою за екосистемний сервіс - до 2020 року

ü Цілі по водопостачанню та каналізації: Забезпечити в повному об′ємі досягнення завдання 10 ЦРТ: „ до 2015 року скоротити вдвічі частку населення, що не має постійного доступу до чистої питної води та основних санітарно-технічних засобів», що передбачає збільшення на 12% частки населення, що мають доступ до чистої питної води, в тому числі міського населення до 93%, а сільського – до 72%.

Дата добавления: 2015-10-30