Індикатори ефективності національної екологічної політики

Найважливішим механізмом виконання та контролю реалізації стратегії, оцінки рівня досягнення реалізації екологічної політики є система показників або індикаторів.

В Україні реалізація національних цілей і заходів з реалізації екологічної політики не спиралася на систему індикаторів з охорони навколишнього природного середовища, так і ефективності її виконання. Виконавчі органи влади в країні, також не приймали участі в розробці і апробації показників запропонованих ООН та іншими міжнародними організаціями, в тому числі індикаторів сталого розвитку, і їх складової екологічних індикаторів.

Фокусуючись на більш широких індикаторах сталого розвитку, та використовуючи підхід рушійні сили – навантаження – стан – вплив – реагування, розвинутий в ОЕСР, індикатори ефективності національної екологічної політики узагальнюються в наступних різновидах:

· Соціально-економічні індикатори;

· Екологічні індикатори;

· Індикатори реагування.

Індикатори ефективності національної екологічної політики розподілені за основними стратегічними напрямами і спрямовані не лише на визначення стану природного середовища, впливу секторів на довкілля, але і ефективність прийняття стратегічних рішень реалізації екологічної політики.

Індикатори ефективності національної екологічної політики:

а) соціально-економічні

покращення стану здоров'я населення за рахунок зменшення впливу негативних екологічних факторів;

скорочення витрат природних ресурсів та енергії на одиницю продукції;

зменшення енергоємності виробництва ВВП;

зміна споживаня енергитичних матеріалів;

збільшення споживання відновлювальних енергетичних ресурсів;

збільшення пасажирських перевезень екологічно безпечними видами транспорту;

зменшення рівня зносу основних засобів громадського та інших видів транспорту;

зміна площ категорій земель (сільгосземель, в т.ч. зрошуваних та осушених земель, лісових земель тощо);

збільшення обсягів внесення органічних добрив;

збільшення площ земель зайнятих в органічному сільському господарстві;

зниження водомісткості продукції;

збільшення частки населення, яке користується питною водою, що відповідає національним стандартам, в тому числі у сільській місцевості;

збільшення частки населення, яке має доступ до систем централізованого водопостачання та водовідведення;

збільшення частки ВВП сектору екологічних товарів і послуг;

б) екологічні

співвідношення між рівнями фактичного забруднення навколишнього природного середовища або виснаження природних ресурсів і гранично допустимого забруднення або виснаження, яке базується на науково обґрунтованих оцінках і характеризується як критичне навантаження на навколишнє природне середовище;

поліпшення якості повітря за рахунок зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, у тому числі стаціонарними джерелами,

поліпшення якості води за рахунок зменшення скидів забруднених вод у природні поверхневі водні обєкти, скорочення безповоротного водоспоживання, та удосконалення технології очистки стічних вод;

підвищення лісистості території за рахунок збільшення площі лісів, в тому числі лісів можливих для рекреації а також збільшення високопродуктивних та цінних насаджень;

припинення втрат біо та ландшафтного різноманіття за рахунок зміни стану популяцій видів, ценозів;

розширення ареалу для біорізноманніття за рахунок розвитку екомережі, збільшення площі природно-заповідного та іншого природооохоронного призначення а також відновлених (ренатуралізованих, оздоровлених) ландшафтів,

зменшення відходів та екологобезпечне поводження з ними за рахунок зменшення утворення промислових відходів, скорочення наявності небезпечних відходів, знищення побутових відходів;

зменшення площі земель, що потерпають від опустелювання, в тому числі захист та збереження сільськогосподарських земель від ерозії, збільшення будівництва протиерозійних споруд, залуження сильно-деградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі, створення захисних лісових насаджень (у т.ч. полезахисних лісових смуг);

рекультивація порушених земель за рахунок збільшення рекультивованих порушених і відпрацьованих земель,

зменшення обсягу надходження забруднюючих речовин у моря і прибережні води;

в) реагування

збільшення видатків на охорону навколишнього природного середовища за рахунок збільшення видатків державного бюджету на охорону довкілля (в т.ч. % до ВВП), надходжень коштів до фондів охорони навколишнього природного середовища, капітальнех вкладень в природоохоронні основні фонди;

співвідношення витрат на здійснення природоохоронних заходів до отриманого екологічного ефекту;

стан участі громадськості в прийнятті екологічно значущих рішень.

---

Дата добавления: 2015-10-30