Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Аналіз рівня спеціалізації, інтенсифікації та рівня виробництва.

Читайте также:
  1. I. Аналіз структури та динаміка податкових надходжень до Зведеного бюджету України
  2. SWOT-аналіз Запорізької області
  3. Аналіз беззбитковості
  4. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА МЕБЛІВ
  5. Аналіз відсоткового ризику
  6. Аналіз внутрішніх ризиків банку
  7. АНАЛІЗ ДИСКРЕТНОІ САК

Зміст і завдання економічного аналізу.

Зміст аналізу полягає в одержанні на основі даних плану, обліку, звітності та інших джерел даних аналітичної інформації про стан і результати діяльності підприємства та його підрозділів величини, характер і причини відхилень у діяльності об’єктів, що вивчаються, резерви виробництва.

З врахуванням всебічних завдань і мети, що стоять перед управлінням на різних його етапах можна сформулювати загальне основне завдання аналізу, яке полягає у виявленні резервів підвищення ефективності господарської діяльності у порівнянні з досягнутим рівнем, резервів збільшення продукції та підвищення її якості, покращення використання виробничих ресурсів і зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності і збільшення прибутку господарства.

При економ. аналізі вирішується ряд окремих завдань:

- проведеня всебічної оцінки досягнутого рівня і виконання планів госп. діяльності підприємством в цілому і його структурними підрозділами;

- визначення базових показників планування виробничо-фін. діяльності підрозділів і підприємства на наступний період;

- здійснення контролю за ходом виконання планів, а також виконання намічених заходів;

- виявлення і вимірювання впливу окремих факторів на показники госп. діяльності, що аналізується, вивчення причин відхилень;

- виявленя додаткових резервів господарської діяльності, не врахованих у плані та не використаних у процесі їх виконання;

- прогнозування очікуваних результатів госп. діяльності всіх структурних підрозділів і підприємства в цілому;

приготування аналітичних матеріалів для опрацювання і прийняття управл. рішень;

перевірка оптимальності та обгрунтованості управл. рішень на всіх стадіях управління;

контроль за здійсненням госп-го і внутрішньо-госп. розрахунку, покращенням всієї економічної роботи на підпр-ві;

узагальнення результатів аналізу, формування висновків і пропозицій по використанню виявлених результатів, закріплення досягнень і ліквідація недоліків у роботі, поширення передового дсвіду і досягнень НТП у виробництво.

 

Предмет і об’єкт економічного аналізу.

Предметом ек- го аналізу є господарська діяльність підприємства, відображена в показниках планів і звітності та направлена на ефективне використання всіх ресурсів з метою підвищення ефективності і виробництва його кінцевих результатів. Формулюванню означення предмета ек- го аналізу передує огляд підходів до цього питання, трансформація його на сучасний стан економіки та пристосування до вимог, які випливають із даного (ринкового) стану. Дані обставини підтверджують те, що головною складовою ек-ної системи э підприємство, а його діяльність з усіма взаємозв’язками – матеріальною частиною означення предмета ек- го аналізу.



Господарська діяльність при аналізі вивчається з різних сторін, кожна з яких відображається в сукупності показників. Окремі сторони господарської діяльності сільськогосподарського підприємства відображають показники за такими групами:

Виробництво валової і товарної продукції.

Витрати і собівартість продукції.

Забезпеченість підприємства виробничими ресурсами і рівень їх використання (трудові ресурси, предмети праці, основні засоби).

Прибуток і рентабельність підприємства або фінансові результати.

Фінансовий стан підприємства.

Капітальні вкладення.

Перші чотири групи показників відбивають основну виробничу діяльність підприємства.

Між показниками, які відображають кожну окрему сторону і господарську діяльність підприємства в цілому, існують складні взаємозв’язки.

Економічний показник, який вивчається при аналізі, розглядається як результат впливу на нього окремих факторів.

Об’єкти ек- го аналізу – це передусім окремі ек-ні явища, проблеми, питання, показники. Всі об’єкти ек- го аналізу у своїй сукупності складають предмет ек- го аналізу. Об’єктами аналізу можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність та використання ресурсів, ритмічність виробництва, якість продукції, прибуток, реалізація та збут продукції, фінансовий стан підприємства.

Загрузка...

Метод економічного аналізу та його особливості в економічних дослідженнях.

Під методом економічного аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення ефективності, економічного обгрунтування управлінських рішень.

Для методу економічного аналізу характерні такі особливості: використання системи взаємопов'язаних показників при вивченні госп-х явищ і процесів;установлення причинно-наслідковихзмін та залежності, які зумовлюють вплив основних факторів на досліджувані показники; встановлення й вимір взаємозв'язку та взаємозалежності показників, які визначаються об'єктивними умовами виробництва та обігу товарів. Виділяють 5 елеменів методу аналізу: виявлення і представлення взаємозв'язку вивчаємого явища; розчленування або деталізація; порівняння; визначення величини впливу факторів, або елімінування; узагальнення (синтез).

Вивчення починають з вивчення взаємозв'язку економічних показзників. Лише розкриваючи внутрішній зміст окремого явища, взаємозв'язок його з складовими частинами та іншими явищами, можна пізнати його суть і розвиток. При економічному аналізі вивчення взаємозв'язку госп-х явищ являє собою важливий і найбільш складний елемент методу.

У завдання аналізу економічних взаємозв'язківвходить необхідність характеристики кількісного розміру і конкретного виду залежності госп-го результату від окремих факторів, що на нього впливають. В економічних дослідженнях найпоширенішим і доцільнішим є зображення економічних взаємозв'язків у вигляді математичних формул, які ще називають аналітичними моделями. Аналітичне моделювання, по-перше, дає можливість методично правельно підійти до вивчення гос-х процесів;по-друге, без нього неможливе розв'язання аналітичних задач за допомогою сучасної обчислювальної техніки.

Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведені аналізу тією чи іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором.З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільшважливу, яка і піддається найбільш важливій деталізації.Насамкінеь слід зауважити, що детадізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичного методу.

Важливим засобом аналізу є порівняння показників, що вивчаються, а також їх складових частин з іншими аналогічними показниками, прийнятими за базові. В залежносі від мети вивчення того чи іншого показника способи порівняння відрізняються насамперед тим, які показники приймаються базовими для порівняння з ними показників, що аналізуються. За базові показники приймаються такі: планові по гос-ву вціломуі по внутрігосподарських підрозділах, або договірні по орендарях; показники за минулі роки і середні за ряд років; показники інших окремих гос-ств і середні дані по об'єднанню, району або групі однотипових за спеціалізацією підприємств; нормативні або розрахункові показники, визначені з урахуванням досягнень попереднього досвіду, науки і техніки тощо.

Показнаки, що аналізуються, частіше всього є фактично досягнуті, облікові або звітні.Способи порівняння розрізняють також за технікою їх проведення: абсолютні та відносні порівняння. Абсолютні - це порівняння показників з метою виявлення різниці по них, в результаті одержують абсолютні відхилення показників, що аналізуються, від базисних. Відносні порівняння виконуються шляхом відношення показників, що аналізуються, або абсолютних відхилень по них до базисних.У результаті таких порівнянь одержують коефіцієнти, проценти, середні величини тощо.

Елімінування дозволяє оцінити роль факторів у формуванні того чи іншого економічного показника, виявити важливіші фактори та знати основні причини збільшення або зменшення ефективності діяльності господарства. Вирізняють такі основні способи елімінування:

ланцюгових (послідовних) підстановок;абсолютних різниць;відносних чисел;балансовий або сальдовий.

Застосування прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що для визначення розміру впливу на результат окремих факторів беруть послідовно одні величини факторів та замінюють їх іншими величинами, вплив яких знаходять у процесі аналізу. Розмір впливу окремих факторів на відхилення, наприклад, фактичного результату У1 від плановог У0, знаходять послідовним порівнянням таких комбінацій факторів:

y1=f(C1’,C2°,C3°,…Cn°),Dy(x1)=y¹-y°або= y°- y¹,

y2=f(x1’,x2’,x3°, … xn°) ,Dy(x2)=y²-y¹або= y¹- y²,

y3=f(x1’,x2’,x3’, … xn°) ,Dy(x3)=y³-y²або= y²- y³,

y’=f(x1’,x2’,x3’, … xn°) ,Dy(xn)=y’-yn-1або= yn-1- y’,

Dy=Dy(X1)+Dy(X2)+Dy(x3),+…+,+Dy(xn)

При застосуванні цього способу усі показники умовно діляться на кількісні( чисельність працівників, кількість або вартість устаткування, кількість відпрацьованих людино або машино днів ін) та якісні(прод-сть праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, ціни, розцінки..). Для розрахунку

При аналізі взаємозв’язку у вигляді добутку доцільно використовувати спосіб аналізу а допомогою абсолютних різниць, при цьому враховуються наступні правила:

по кожному фактору, шляхом порівняння визначають позитивні або негативні відхилення; вплив першого фактору рівний відхиленню в ньому взятому у співвідношенні з абсолютними значеннями інших факторів впливу.вплив другого та всіх наступних факторів дорівнюють відхиленню у відповідному факторі взятому у співвідношенні з абсолютним фактором величинами факторів, що вже проаналізовані та абсолютними базисними значеннями наступних факторів впливу.

Вплив останнього фактору визначають у співвідношенні відхилення в даному факторі з абсолютними фактичними величинами попередніх факторів.

Спосіб відносних чисел і техніка використання його використання при аналізі.

Спосіб відносних чисел застосовується тоді, коли показник, що вивчається є результатом добутку кількох факторів і він відрізняється від попередніх способів елімінування тим, що розрахунок впливу факторів на економічний показник проводиться виходячи з відносних показників їх зміни, виражених в процентах або коефіцієнтами. При визначенні впливу фактору процент зміни величини цього фактору, поділений на сто множиться на базисну величину показника, що вивчається. Для визначення впливу другого і кожного наступного фактору спочатку визначають процент зміни показника, що вивчається за рахунок відповідного фактору з врахуванням впливу попередніх факторів, а потім множать на базисний показник, що вивчається. При визначенні впливу останнього фактору беруть відсоток виконання плану по показнику, що аналізується віднімають від нього сукупний процент впливу всіх попередніх факторів, одержаний результат множать на базисну величину, що аналізується і ділять на 100. Перевага способу полягає в тому, що розрахунок впливу факторів можна проводити по обмеженому колу вихідних даних, які відображаються у відсотках чи коефіцієнтах.

Балансовий спосіб і його використання при аналізі.

Балансовий або сальдовий спосіб застосовується тоді, коли відоме загальне відхилення показників, що аналізуються та розмір впливу всіх факторів, крім одного.У цьому випадку вплив невідомого фактора знаходиться віднімання розміру впливу відомих факторів.

 

Види і напрямки аналізу господарської діяльності підприємства.

Виділяють такі види аналізу: * наступний, * оперативний та * попередній. Найбільш важливим є наступний аналіз. До нього відносять такі види аналізу: фінансово-економічний, техніко-економічний, статистично-економічний, порівняльний чи міжгосподарський аналіз, функціонально-вартісний, системний. Крім того виділяють оперативний (поточний) аналіз, прогнозний аналіз. Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу чи року на підставі відповідного звіту п-ва. Увага приділяється вивченню показників прибктку, рентабельності, продажу продукції, фінансового стану та ін. Такий аналіз проводять звичайно фінансові та банківські установи, адміністративні та наукові організації. Техніко-економічний аналіз здійснюється на основі даних первинного БО. Приділяється увага вивченню економічних показників та даних про використання техніки і технологій. Має галузеву специфіку. Статистично-економічний аналіз вивчає дія-ть господарських комплексів, галузей н/г країни в цілому. Джерелом є статистична звітність госп 1-ць. Порівняльний аналіз використовується для кількох споріднених підприємств. Застосовують як засіб пошуку та обгрунтування внутрішньогосподарських резервів вир-ва. Функціонально-вартітсний аналіз пов’язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Концентрує увагу на показниках використання продукції, ефетивності її застосування у користувачів. Системний аналіз використовують для дослідження складних екон. проблем, важливих н/г проектів. Аналіз здійснює група фахівців з різних галузей знань. Оперативний аналіз здійснюють безпосередньо а процесі госпдія-ті. Основне джерело інформації – поточний облік. Завданнням цього виду аналізу є виявлення “-” явищ, сприяння їх своєчасному виправланню. Інформацію для аналізу отримують, як правило, по каналах АСУ і обробляють на ПЕОМ. Прогнозний аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів.

 

 

Інформаційна база та особливості методики оперативного економічного аналізу

Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та ін. символів. В економіці інф-ція відображає процеси та явища госп-кої дія-ті людей, закономірності ф-ціонування ринку і його складових тощо.Необхідно з`ясувати основні вимоги, які ставляться до інформації. Варто наголосити, що тільки завдяки комп`ютеризації вир-ва забезпечуються оперативність і доступність інф-ції. Комп`ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підп-ві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітичної інф-ції, плідно і своєчасно використовувати її в управлінні вир-вом. Далі слід визначити джерела інф-ції, що використ-ся під час аналізу. Основними джерелами є: 1) планово-нормативна інф-ція (матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо); 2) дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку й звітності; 3) внутрішня позаоблікова інф-ція (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки тощо); 4) зовнішня інф-ція (звітні дані споріднених підп-в і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкетних обстежень); 5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хроннометраж робочого дня, опитування працівників підп-ва). Більша частина інф-ції, що використовується в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обгрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Показники можуть давати кількісні та якісні характеристики різних аспектів госп-кої дія-ті підп-ва або окремих економічних явищ і процесів.

підпри­ємства більші за грошові надходження від реалізації, то воно за­знає збитків.

Класифікація факторів та резервів підвищення ефективності виробництва.

Фактор – це рушійна сила б-я процесу, яка визначає х-р явища і результат. Класифікація факторів являє собою розподіл їх по групам в залеж-сті від їх загальних ознак. Заборгованість точки зору впливу на результати госп д-сті вони поділяє-ться на: основні та другорядні, внутрішні і зовнішні, обєктивні і субєктивні , загальні і специфічні , постійні і змінні, екстенсивні і інтенсивні. До осн. факторів віднос-ся ті, які здійснюють вирішальний вплив на результативний показник. Другорядні ті, які не здійснюють вирішального впливу на результати госп д-сті в даних умовах. Внутрішні і зовнішні фактори, ті, фактори які залежать і не залежать від д-сті даного п-ва. Зовнішні фактори : зміна в галузі спеціалізації і виробничої кооперації.Для пра-вильної оцінки д-сті п-ва фактори необх-но розділити на обєктивні і субєктивні Обєктивні не залежать від волі і бажання людей, п-в. Фак-тори можуть поділятись на загальні і специфічні. До загальних віднос-ся фактори, які діють у всіх галузях ек-ки. Специфічні це, ті які діють в умовах окремої галузі п-ва. За терміном впливу на результати в-ва розрізняють сталі і змінні фактори. Сталі впливають на досліджуване явище безперервно на протязі всього часу. Вплив змінних факторів проявляється періодично. Екстен-сивні фактори ті, які повязані заборгованість к-ним, а не якісним приростом результативного показ-ника. Інтенсивні х-ть ступінь зусиль, складності праці в процесі в-ва . Якщо при аналізі ставиться мета виміряти вплив кожного фактору на результат госп д-сті, то їх розді-ляють на к-сні і якісні, складні і прості, прямі і опосередковані, вимірюваня і не вимірювані. Резерв –запас матер. ресурсів. Резерви класифік-ся за різними ознаками: 1) за просторовою ознакою виділяють: внутрішньогоспод-ські, галузеві, ре-гіоальні, загальнодержавні. а) до внутрігоспод. віднос-ся ті, які виявляються і м. б. Викор-ні лише на досліджуваному п-ві. До них віднос-ся втрата роб часу і матер. ресурси через низький рівень орг-ції і технології в-ва, б) галузеві-це, ті які м.б. виявлені на рівні галузі в) регіональні м.б. виявлені і викор-ні в межах географічного регіону г) до загальнодержавних можна віднести ліквідацію диспропорцій в роз-ку різних галузей в-ва, зміна форм власності, с-ми упр-я націон. ек-кою. 2. За ознакою часу резерви діляться на а) невикористані –це втрачені можливості підвищеня ефективності в-ва відносно плану або досягнень науки і попереднього досвіду за минулі проміжки часу, б) поточні резерви-можливості покра-щення результатів госп д-сті, які м. б. реал-ні на протязі найближчого часу, в) переспективні розраховані на довгий час. Іх викор-ння повяза не зі значними кап. вкладеннями, запровадженням досягнень НТП . Велике значення для орг-ції пошуку резервів має їх групування за стадіями життєвого циклу виробів. По цій ознаці резерви бувають на стадіях передвиробничої, виробни-чої, експлуатації і утилізації виробу. 3 за х-ром впливу на результати в-ва резерви діляться на а) екстенсивні , ті які повязані заборгованість використанням у в-ві додаткових ресурсів, б) інтенсивні, ті які повязані заборгованість найбільш повним і раціональним викор-ням наявного потенціалу, 4 за способом виявлення резерви діляться на наявні і приховані. До наявних віднос-ся резерви, які легко виявити по матеріалах Б.О. і звітності. До прихованих віднос-ся ті, які повязані заборгованість запровадженням досягнень НТП і які не були передбачені планом.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу. Вимоги, яким повинна відповідати система обліку і звітності.

Всю сукупність інформації, яка використовується в ек- му аналізі, можна згрупувати з урахуванням головних джерел надходження на планово- облікові та позаоблікові. До першої групи відносяться всі законодовчо- нормативні акти, які використовуються в процесі аналізу, планово- нормативна документація, дані обліку та все, що пов’язане з формуванням звітності. Планово- нормативна документація містить в собі дані норми витрат і нормативи, бізнес- плани, прейскуранти цін, тарифи, інструкції та технологічну документацію. До другої групи відносять матеріали цільових спостережень, перевірок, особистих спостережень працюючих та аналітиків, анкетування, експериментів, спеціальних вибірок, відомості радіо та телепередач. Також до цієї групи відносять таку позаоблікову документацію як виробниче листування, акти ревізій, перевірок, доповідні записки. Більша частина інформації, необхідна для аналізу, відображається в ек- них показника

 

 

Складові елементи організації аналітичної роботи на підприємстві. Порядок складання програми аналізу.

Результативність економічного аналізу діяльності суб'єкта гос-подарювання багато в чому залежить від правильної організації аналітичної роботи, яка має відповідати ряду вимог. Вона має бу-дуватися насамперед на плановій основі, базуватися на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність аналітичного процесу.

Організація аналітичної роботи на підприємстві включає розгляд таких основних питань:

• виділення суб'єктів і об'єктів аналізу;

• вибір організаційних форм його проведення залежно від орга-нізаційної структури управління на підприємстві та розподіл обов'язків між окремими працівниками;

• складання програми або плану проведення аналізу;

• інформаційне та методичне забезпечення аналізу;

• аналітична обробка даних;

• оформлення результатів аналізу;

• узагальнення результатів аналізу, подання висновків і пропо-зицій.

Фактично, організацію розглядають у двох аспектах. 3 одного боку — як організацію аналітичної служби та забезпечення прове-дення аналізу. 3 другого — як організацію аналітичних робіт, що безпосередньо виконуються при проведенні аналізу

Організація аналітичної служби полягає у виборі форми органі-зації аналізу та типу організаційної структури відділу (служби, під-розділу), що передбачає підпорядкованість працівників, побудову взаємозв’язків як між окремими працівниками, так і іншими відді-лами.

Питання організації аналізу на підприємстві належать до компе-тенції його власників (засновників) або уповноваженого органу чи посадової особи, відповідно до регламентуючих документів під-приємства.

При виборі організаційної форми аналізу слід враховувати ряд зовнішніх та внутрішніх факторів:

• розмір підприємства;

• структура управління підприємством;

• рівень конкурентоспроможності підприємства;

• характер функціональних зв’язків та автоматизації управ-ління;

• вид діяльності та обсяги виробництва;

• облікова система підприємства;

 

Основні етапи аналітичного дослідження та його зміст.

Аналіт. робота на п-ві починаєтться з планування. Планування є першим елементом орг-ції. Розрізняють план аналіт роботи та план конкретного аналізу. План аналіт. роботи склад-ся на рік з розбивкою по кварталах: вказуються розділи госп. д-сті та обєкти, які включені в план періо-дичного контролю, терміни прове-дення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інф-ції, які необх-ні для аналізу. В плані конкретного аналізу, який склад-ся відповідно до плану аналіт роботи, розділи та обєкти аналізу деталі-зують по конкретних виконавцях, визнач-ся мета та завдання, розробл-ся необх-ні методики розрах-ку впливу конкретних факторів, дослід-жується їх взаємозвязок, розробл-ся таблиці, схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та резельтатів аналізу. До аналіт. роботи залуч-ся працівники технічних, технолог-них та ін. служб, які працюють під керівництвом аналітиків.

Етапи аналіт роботи :

1.попередній етап: здійснюється вибір обєкта аналізу, вивчаються матеріали попередніх аналіт. Дослід-жень та ін. перевірок, визнач-ся мета й напрям використання результатів аналізу, розробл-ся програма, ка-лендарний план та роподіл-ся ф-ції серед виконавців, визнач-ся джерела інф-ції, розробл-ся макети аналіт. таблиць, графіків, схем і методичні вказівки до їх складання, до розрах-ків впливу окремих факторів.

2. основний етап передбачає збір, відбір, класифікацію джерел інф-ції перевірку їх доброякісності, ство-рення допоміжної інф-ції, попереднє ознайомлення з показниками, скла-дання аналіт таблиць та аналітичну їх обробку, розрах-к впливу факто-рів визнач-ня кола взаємодіючих факторів та встановлення причин , які зумовлюють вплив окремих факторів, їх взаємозвязку та взаємозалежності, встановлення та обрахування резервів підвищення ефективності в-ва

3.на заключному етапі дається узагальнююча оцінка д-сті, узагаль-нюються та оформл-ся результати аналізу, підрахов-ся зведені резерви в-ва. Розробл-ся пропозиції щодо їх використання, видаються розпорядчі акти по результатх аналізу, прово-диться обговорення їх у колективі та здійснюється контроль за вокона-нням вимог розпорядчих док-тів. Узагальнення результатів Е.А. є його кінцевим результатом і офомл-ся у вигляді аналіт. записки чи звіту.

 

Узагальнення і формування висновків з аналізу, оформлення і використання його результатів.

Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів з метою використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дає змогу синтезувати результати аналізу, розібратися в складному комплексі факторів економіки господарства, з’ясувати найважливіші з них. При цьому вирішують такі основні питання аналізу, як: всебічна і об’єктивна оцінка господарських результатів; визначення раціональнішого поєднання факторів, що впливають на них.

У процесі узагальнення аналіз поєднується із синтезом, коли окремі складові частини, вивчені при аналізі, зводять у єдине ціле. Це дає змогу визначити можливий рівень поліпшення того чи іншого господарського результату, спрямувати дію факторів у позитивному напрямі.

У процесі аналітичного узагальнення розробляють різні варіанти господарських процесів та обирають з них оптимальні.

При узагальненні аналітичну інформацію систематизують за окремими показниками роботи як підприємства в цілому, так і його підрозділів, з’ясовують причини зміни найважливіших факторів, підраховують резерви поліпшення роботи, формулюють висновки з оцінкою досягнутих результатів, розробляють заходи і пропозиції щодо ліквідації виявлених недолі ків і дальшого поліпшення всієї господарської діяльності підприємства.

Застосування прийомів узагальнення в аналізі носить творчий характер і залежить багато в чому від професійних знань фахівців, їх уміння осмислити і використати аналітичну інформацію у своїй практичній роботі. Узагальнення включає в себе багато технічних способів і прийомів. Розглянемо деякі з них.

Підсумковий спосіб використовується для підрахунку однорідних показників за відповідною сукупністю їх, яка відображає окремі сторони або об’єкт діяльності підприємства.

Факторний підрахунок резервів застосовується для визначення можливого рівня показника, який аналізується. Зміст цього способу полягає у тому, що, виходячи з факторних відхилень, визначають можливий рівень показника за умови закріплення позитивного і запобігання негативному впливу факторів. Для цього підсумовують негативні величини факторів і на цю суму коригують фактично досягнутий показник.

Конструктивно-варіантний спосіб використовують для розробки різних варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних. Він передбачає конструювання кращого варіанта результативного показника шляхом відбору позитивних факторів з кількох варіантів і поєднання їх в одне ціле.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделюваннягосподарської діяльності і виявлення такої структури зв’язків, при якій досягаються високі економічні показники.

До економіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинної кореляції. Розв’язання задач множинної кореляції, рівняння якої наведено вище, дає можливість, наприклад, програмувати урожайність сільськогосподарських культур, обґрунтовувати у планах інші показники з урахуванням намічених заходів щодо поліпшення діяльності підприємства.

Зміст і завдання аналізу виробництва валової і товарної сільськогосподарської продукції.

Під валовою с.г. продукцією розуміють вироблену у господарстві за рік основну та побічну продукцію рослинництва і тваринництва. Вона характеризується вартісними і натуральними показниками.

На сільськогосподарських підприємствах у складі валової продукції виділяють товарну частину і продукцію, що використовується на внутрішньогосподарські потреби.

Основними завданням у сільському господарстві є забезпечення більш повного задоволення зростаючих потреб населення у продуктах споживання. Досягнення цієї мети можливе лише за умови зміцнення матеріально-технічної бази, послідовної інтенсифікації виробництва, поліпшення його розміщення і спеціалізації, удосконалення орендованих відносин, підвищення рівня використання с.г. угідь та інших виробничих ресурсів.

Від обсягу валової продукції с.г. господарства залежить і інші економічні показники, що відображають рівень використання ресурсів виробництва, с/в і рентабельності продукції окремих галузей, прибуток та загальну рентабельність п-ва в цілому чи його підрозділи.

Значення аналізу виробництва продукції зростає в умовах функціонування п-ств на повному господарському розрахунку, розвитку орендованих і кооперативних відносин між окремами господарськими підрозділами.

Дані щодо валового виробництва продукції за її видами містяться у формах річного звіту №50 с.г. „Виробництво і реалізація с.г. продукції”, №29”Звіт про збір урожаю с.г. культур”.

Завдання аналізу полягає насамперед у вивченні виконання планів і договорів завдань з в-цтва с.г. продукції, продажу її державі та іншої реалізації, товарності продукції, динаміки зміни цих показників за кілька років, зясованні основних факторів, які впливають на обсяг в-цтва продукції, виявленні результатів збільшення продукції.

Важливим завданням аналізу є оцінювання досягнутого рівня в-цтва і виявлення причин його зміни порівняно з минулим періодом, іншими господарствами, середніми даними по обєднанню, району або інші групі однотипних господарств.

Аналіз рівня спеціалізації, інтенсифікації та рівня виробництва.

Аналіз рівня інтенсифікації виробицтва.

Великий вплив на рез-ти госп д-ті визначає рівень інтенс-ції вир-ва. На цей рівень впливають покращення якості обробітку грунту, додатке внесення коштів в одну і ту ж площу, що надає можл-ть підвищити урож-ть культур та продукт-ть тварин. Інтенс-ція досягається шляхом впровадж досягнень НТП та передового досвіду. Постійне зрост інвестицій на розвиток більш сучасних засобів вир-ва, підвищ кваліфікації персоналу в розрах на 1-цю зем площі, - повинні забезпечити приріст вир-ва с/г угідь. Розрізняють три групи пок-ків інтенс-ції: 1) пок-ки хар-ть рівень іентенс-ції – сума осн і оборот капіталу, затрат на 100 га с/г угідь, к-ть добрив внесених на 1 га; енергозабез-ть; 2) хар-ть рез-ти інтенс-ції – вихід валової і товарної прод-ції, чистого доходу на 100 га с/г угідь, урож-ть культур, продукт-ть тварин; 3) інтенсивність інтенс-ції на основі порівняння додаткових інвестицій з їх рез-ми – вихід валової прод-ції і прибутку на 1 грн сукупних інвестицій, рентаб-ть вир-ва і реаліз прод-ції, продукт-ть праці, фондовіддача. У процесі аналізу необхідно вивчити рівень даних пок-ків, їх динаміку, дати оцінку досягнутого рівня інтенсифікації вир-ва у госп-вах, які досліджуються.

Аналіз рівня спеціалізації виробництва.

Спец-ія с/г вир-ва розвивається під дією двох факторів: поглиблення суспільного поділу праці сприяє більш вузькій спец-її; особливості с/г вир-ва викликають необхідність розвитку багатогалузевих підпр-в. Завдання аналізу не тільки визначити рівень спец-її госп-ва, а й розробити шляхи її подальш удосконалення. Основні пок-ки, які хар-ть спец-ію с/г п-в, є структура валової і товарної прод-ції, посівних площ, поголів’я тварин, елементів витрат. Для оцінки рівня спец-її вир-ва розраховують коефіцієнт спеціалізації:

 


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 548 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
СТАРШИЙ ВИЦЕ ПРЕЗИДЕНТ - квалификация| ХИП-ХОП ДУЭТ ДЕБЮТ

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.073 сек.)