Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. (ГГ). Абсолютне знання 539

(ГГ). Абсолютне знання 539

своїй реалізації, воно є однобічною формою, що, як ми бачили давніше, зникає в пустих випарах, але вод­ночас справді відчужує себе й посувається далі. Вна­слідок цієї реалізації позбавлене об'єкта самоусвідом­лення припиняє твердо наполягати на своїй позиції і скасовується визначеність поняття супроти його здійснення; його самоусвідомлення набуває форми загальності, і те, що лишається йому, — це його спра­вжнє поняття, або поняття, що досягнуло своєї реа­лізації; поняття існує у своїй істині, тобто в єдності зі своїм відчуженням, — це знання про чисте знання, а не про абстрактну сутність, якою є обов'язок, знан­ня про сутність, що є цим знанням, цим чистим само­усвідомленням, що, отже, є водночас справжнім об'­єктом, бо це поняття — Я, що існує само для себе.

Це поняття дає собі свою реалізацію, з одного бо­ку, в духові, що впевнений у собі та діє, а з другого — в релігії; в релігії воно набуває абсолютного змісту як змісту, або ж у формі уявлення, іншості для свідомос­ті, натомість у духові — форму самого Я, бо ця форма містить діяльний впевнений у собі дух; Я завершує життя абсолютного духу. Ця форма є, як ми бачили, тим простим поняттям, яке, проте, віддає свою вічну сутність, існує або діє. Розкол або вихід назовні із внутрішнього притаманні чистоті поняття, бо ця чис­тота — абсолютна абстракція негативності. Так само й елемент своєї реальності, або буття, яке вона міс­тить, поняття має в самому чистому знанні, бо це знання — проста безпосередність, що є як буттям та існуванням, так і сутністю, і тут буття та існуван­ня — негативне мислення, а сутність — саме позитив­не мислення. Це існування є, зрештою, ще й відобра-женістю в собі з цього чистого знання — і як існуван­ня, і як обов'язку, — або ж станом зла. Це самозаглиб­лення становить протилежність поняття і, отже, є появою недіяльного й нереального чистого знання про сутність. Проте його поява в цій протилежності — це участь у ній; чисте знання про сутність відчужує в собі свою простоту, бо це знання є роздвоєнням, або негативністю, що становить поняття; тією мірою, якою це роздвоєння є процесом становлення-для-се-

бе, воно є злом, а тією мірою, якою воно є в-собі, во­но є тим, що лишається добром. Те, що давніше вже відбулось у собі, існує водночас для свідомості й теж подвоюється, існує і для неї, і як своє буття-для-себе, або своя власна діяльність. Отже, те, що вже утвер­джене в собі, повторюється тепер як знання свідомос­ті про нього та як усвідомлена діяльність. Кожен по­лишає іншому ту незалежність визначеності, з якою кожен поставав перед іншим. Це відкидання незалеж­ності — це те саме зречення однобічності поняття, що становило в собі початок, але відтепер — це його зречення, так само як поняття, якого зреклися, — йо­го поняття. Це в-собі початку, як негативність, теж є опосередкованим; отже, воно тепер утверджується таким, яким є насправді, а негативне існує як визна­ченість, яку кожен має для іншого, і є самоскасуваль-ним. Одна з двох частин протилежності — це нетото­жність між буттям-у-самому-собі-в-своїй-одиничності та загальністю, друга — нетотожність своєї абстракт­ної загальності і Я; перша частина помирає в очах свого буття-для-себе і, відчужуючись, признається; друга — зрікається суворості своєї абстрактної зага­льності й помирає в очах свого безживного Я та не­порушної загальності, і тому перша частина доповне­на моментом загальності, що є сутністю, а друга — загальністю, що є Я. Завдяки цьому рухові діяльності дух, — що тільки тоді є духом, коли існує, підносить своє існування в мислення, а отже, в абсолютну про­тилежність, і повертається з неї й саме через неї до себе, — постає як чиста універсальність знання, що є самоусвідомленням як самоусвідомленням, яке є про­стою єдністю знання.

Отже, те, що в релігії було змістом, або формою виображення іншого, є тут власною діяльністю Я; са­ме поняття забезпечує зв'язок, завдяки якому зміст є власною діяльністю Я. адже це поняття, як ми бачи­ли, є знанням, що діяльність Я є в ньому самому всією сутністю і всім існуванням, знанням про цей суб'єкт як субстанцію і про субстанцію як це знання про йо­го діяльність. Те, що ми зробили тут додатково, — це почасти лише зібрали разом окремі моменти, кожен

35*

Дата добавления: 2015-07-10