Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. ( Г Г ) . Абсолютне знання 537

(Г Г). Абсолютне знання 537

пустою оболонкою. Тією мірою, якою моральна свідомість у своїй репрезентації світу випускає існу­вання з Я, вона так само вбирає його в себе. Зреш­тою, як сумління вона вже не є чергуванням спершу утвердження, а потім видавання за інше існування та Я, а знає, що її існування як таке є цією чистою само-вірогідністю; об'єктивний елемент, у якому вона, дію­чи, виставляє себе, — це не що інше, як чисте знання Я про себе.

Це моменти, які становлять примирення духу зі своєю властивою свідомістю; ці моменти для себе одиничні, і тільки їхня духовна єдність є силою цього примирення. Проте останній із цих моментів неми­нуче є самою цією єдністю і, як стає очевидним, фак­тично пов'язує їх усі в собі. Дух, упевнений у собі у своєму існуванні, має за елемент свого існування не що інше, як це знання про себе; заява, мовляв, те, що він робить, він робить із переконаності в обов'язку, — це та його мова, яка надає чинності його діяльності. Діяльність — це перший (що існує в собі) поділ прос­тоти поняття і повернення з цього поділу. Цей пер­ший рух перетворюється в другий, оскільки елемент визнання утверджується як просте знання про обо­в'язок, на відміну від відмінності та розколу, прита­манних самій діяльності, і, таким чином, формує не­похитну реальність, протиставлену діяльності. Але в прощенні ми бачимо, як ця суворість щезає і зріка­ється себе. Отже, реальність як безпосереднє існуван­ня не має тут для самоусвідомлення ніякого іншого значення, як бути чистим знанням; і так само як ви­значене існування, або як відносини, те, що протиста­влене собі, є знанням, з одного боку, про це суто оди­ничне Я, а з другого — про знання як загальне. Тут водночас утверджено, що третій момент, загаль­ність, або сутність, править для кожного з двох протиставлених полюсів тільки за знання. Зрештою, вони скасовують пусту протилежність, яка ще ли­шається, і є знанням про Я = Я; це одиничне Я, що безпосередньо є чистим знанням, або загальним.

Таким чином, виявляється, що це примирення сві­домості з самоусвідомленням породжене тут подвій-

ним способом: першого разу в релігійному духові, а другого — в самій свідомості як такій. Різниця тут по­лягає в тому, що перше примирення існує у формі буття-в-собі, а друге — у формі бупя-для-себе. Як ми вже розглядали, вони одразу розпадаються; свідо­мість, у тому порядку, в якому перед нами постають її форми, досягнула почасти окремих моментів цього порядку, а почасти "їхнього об'єднання, і то задовго до того, як релігія дала своєму об'єкту форму реаль­ного самоусвідомлення. Об'єднання обох аспектів ще не виявилося; саме воно завершує послідовність форм духу, бо в ньому дух доходить до того, що знає себе не тільки таким, яким він існує в собі, або відповідно до свого абсолютного змісту, і не тільки таким, яким він існує для себе відповідно до своєї позбавленої змісту форми, або відповідно до аспекту самоусвідом­лення, а й таким, яким він є в собі й для себе.

А л е це об'єднання вже відбулося в собі, і то в релігії, у поверненні уявлення в самоусвідомлення, проте не від­повідно до властивої форми, бо релігійний аспект — це аспект у-собі, протиставлений рухові самоусвідом­лення. Тому об'єднання належить цьому іншому аспе­кту, що, на відміну від попереднього, є аспектом відо­браження в собі, отже, тим аспектом, що містить себе і свою протилежність, і то не тільки в собі або якимсь загальним способом, а й для себе, або ж розвинену та диференційовану. Зміст, так само як і інший аспект самоусвідомленого духу, і то тією мірою, якою він є інтим аспектом, були засвідчені й присутні у своїй повноті; об'єднання, якого ще бракує, — це проста єдність поняття. Отже, це поняття вже дане в аспекті самого самоусвідомлення, але воно, як уже трапляло­ся нам і вище, має, як і решта моментів, форму, що є окремою постаттю свідомості. Це та частина по­статі впевненого в собі духу, що лишається в його понятті й була названа прекрасною душею. Тобто ця душа — це знання духу про себе у своїй чистій про­зорій єдності; самоусвідомлення, що знає чисте знан­ня про чисте внутрішнє буття як дух і є не тільки спогляданням божественного, а і його самоспогля­данням. Оскільки це поняття твердо протиставлене

35 — 4-288

Дата добавления: 2015-07-10