М’ясо і плотське життя

Харчуватися м'ясом – означає сприяти повному переносу енергії та інформації, у ході якого тварина позбавляється життя і тим самим допомагає вижити іншій істоті. Їжа священна, оскільки бере участь у процесі перетворення однієї частини природи на іншу, а оскільки тварини загалом більш високоорганізовані, наділені більш розвиненою свідомістю, аніж рослини[37], і залишають більш помітний слід на шляху розвитку світу, їх поїдання має важливі духовні наслідки.

Тваринна їжа – це найбільший із проявів турботи Матері-Землі. Подібно кожній люблячій матері, Мати-Земля забезпечує дітей усім, чим може, навіть віддає їм власну плоть й кров. І якщо від неї буде потрібно, вона віддасть набагато більше, аніж може собі дозволити. У житті, у процесі розвитку душі буває період, коли необхідна посилена турбота з боку матері. Але дитина зрештою підростає, починає менше вимагати від матері й більше віддавати їй. Всі разом ми схожі на розпещених, образливих, егоїстичних дітей, запитам і вимогам яких немає краю, котрі вічно чогось хочуть і щось хапають, хоча їх мати вже виснажена до межі. У цьому шаленому грабежі та розкраданні м'ясна промисловість відіграє досить помітну роль.

М'ясна промисловість в її нинішньому вигляді являє собою один із найбільш наочних прикладів людської жорстокості та черствості. Проте я хотів би підкреслити: я не вірю у те, що фермери, котрі виробляють м'ясо, або навіть голови м'ясопереробних компаній більш злі, жорстокі й аморальні, аніж усі інші люди. Їхні дії значною мірою обумовлені економічними факторами і досить поширеними людськими механізмами логічних пояснень. Більшість переконана, що у них немає іншого виходу, окрім як діяти звичними методами, при цьому багато фермерів ледь зводять кінці з кінцями. У переважній більшості випадків люди ведуть те життя, яке їм дароване. Кардинальна зміна своєї долі – це подвиг, і хоча ми заохочуємо героїзм, який надихає нас, неможливо вимагати його від інших людей або засуджувати його відсутність.

Як було сказано раніше, харчуючись продукцією нашої м'ясної промисловості, ми миримося з існуванням пекла. Критика на адресу м'ясних підприємств напевно знайома більшості читачів, але я коротко повторю її перш, ніж перейти до принципів, що мають безпосереднє відношення до поїдання м'яса.

Тварин м'ясних порід ростять у жахливих умовах: вони страждають, їх нерідко поміщають у простір, де не можна повернутися, тримають у тісноті та неймовірному бруді. Аби вони швидше росли і можна було раніше продати їх на ринку, їх годують їжею з гормонами росту або вводять ці гормони й антибіотики у вигляді ін'єкцій. Коротке та сумне життя цих істот починається з того, що їх раніше терміну відривають від матерів, і закінчується на бойнях, де панує таке пекло, що рівень травматизму у працівників вищий, аніж у будь-який інший галузі промисловості. Для відгодівлі тварин м'ясних порід потрібні гігантські кількості зерна та іншого рослинного білка, яким можна було б нагодувати набагато більше людей, аніж м'ясом. Енергоємність м'ясної промисловості колосальна, вона забруднює повітря і, що ще важливіше, споживає багато дорогоцінної прісної води. Крім того, вона забруднює воду стоками, відходами виробництва, а у них містяться антибіотики і пестициди, якими напихають тварин. Природні екосистеми страждають через виснаження пасовищ, гігантські підприємства м'ясної промисловості розоряють сімейні ферми і перешкоджають розвитку сільської економіки. Поїдаючи м'ясо тварин, які вирощені на великих фермах, ви говорите «так» усім цим жахам і привносите їх у свою реальність.

Але майже всі ці страждання та бійні нескінченно далекі від нашого повсякденного життя, тому їх зручно ігнорувати. Люди, котрі мухи не скривдять, як і раніше із задоволенням жують гамбургери. Такий стан речей – це природний наслідок поблажливого ставлення до настільки швидкоплинного явища, як поїдання одного ссавця іншим.

Харчова промисловість, ціла галузь нашої економіки та суспільства, відділяє нас від факту вбивства. Безликі незнайомці, які теж не підтримують тісного зв'язку з тваринами, вбивають їх нам на м'ясо, потім інші незнайомі люди розділяють його, обробляють, упаковують й перевозять. Останнім часом навіть готують нашу їжу найчастіше незнайомі нам люди. Саме тому так легко їсти м'ясо, не замислюючись над тим, звідки воно взялося.

Без скільки-небудь тісного зв'язку з твариною неможливо засвоїти з її м'яса жодної єдиної частинки енергії. Його симфонія вібрацій занадто далека, щоб налаштуватися на неї. А чи є альтернативи?

Північноамериканські індійці їли м'ясо тварин, яких вони вбивали своїми руками. Вони знали, як померла тварина, і, поїдаючи м'ясо, причащалися його смерті. Більше того, індіанці сусідили з тваринами в їх природному середовищі існування, належали до однієї і тієї ж енергетичної мережі й були налаштовані на більшість вібрацій фауни. Поїдаючи м'ясо, індіанці своїм існуванням підтверджували, наскільки великий із вдячністю прийнятий ними дар Матері-Землі. Вони погоджувалися з реальністю життя у гармонії з природою, незважаючи на те, що у цьому житті присутня насильницька смерть.

Дичина, що добута гармонійним способом, – це їжа, багатством вібрацій перевершує будь-яке інше м'ясо, особливо якщо мисливець живе у гармонії зі середовищем проживання цієї дичини. М'ясо тварини, що вбита власноруч, більш співзвучне нашим вібраціям, аніж м'ясо тварини, що знищена невідомими людьми. Їй трохи поступається м'ясо тварини, яку вбила знайома і близька нам людина. Наступне місце за якістю вібрацій займає м'ясо тварини, яку вбила людина, котра пов'язана з нами не тільки таким знеособленим і відчуженим посередником, як гроші. У міру того як слабшає зв'язок, стає важче їсти м'ясо і при цьому повністю усвідомлювати, яке життя воно символізує. М'ясо втрачає статус священного дару Матері-Природи і перетворюється просто на шматок м'яса.

Те ж саме відбувається з м'ясом домашніх тварин. На фермі тварин вирощують органічним способом, виявляючи співчуття до них; фермери піклуються про екологію ґрунту, борються зі шкідниками, стежать за кругообігом ресурсів. Більше того, у деяких ґрунтово-кліматичних умовах тварини, які пасуться на лузі, завдають менше шкоди навколишньому середовищу, аніж сільське господарство, основа якого – обробка ґрунту. Вирощуючи тварину власноруч, природним чином адаптуєшся до її вібрацій. До цієї тварини прив'язуєшся, і печаль, яку викликає її смерть, стає невід'ємною частиною процесу засвоєння енергії м'яса.

З чим погоджується людина, поїдаючи м'ясо такої тварини? У будь-якої медалі два боки, проте такий спосіб виробництва їжі разюче відрізняється від того, який мимоволі схвалюєш, споживаючи м'ясо тварини з ферми промислових масштабів.

Будь-яка їжа, а особливо м'ясо, – це свідчення щедрості, любові й піклуванні Матері-Землі. Ви відчуваєте потребу у піклуванні? Як не парадоксально, найчастіше ті з нас, кому бракує внутрішнього піклування, у кого страждає самооцінка, хто невпинно критикує себе і порівнює з оточуючими, з більшою ймовірністю відмовляються від м'яса, прагнучи показати себе з найкращого боку і заслужити визнання. У нашому фізичному вигляді тут, на Землі, всі ми уособлюємо розлуку з Богом, відділення від Джерела та Духу. Цей відрив і поєднане з ним прагнення повернутися можуть мати різні відтінки – їх не менше, аніж людей на Землі. Одна людина боязка і замкнута, інша прагне домінувати і захищати свою територію, проте обидва страждають від неповноти, власної недосконалості та недосконалості світу. Вся їжа, починаючи з материнського молока, становить собою фізичний прояв зв'язку з Джерелом, нагадування про те, що світ і все, що він нам дає, – це по суті справи благо. Тому тим, хто не до кінця впевнений у Божому промислі, тимчасово необхідна така універсальна розрада, як їжа. З усіх видів їжі м'ясо особливо переконливо демонструє цей зв'язок і служить концентрованим проявом турботи. Залежно від подробиць, деталей, гостроти, що притаманна тільки вашій розлуці, може виникнути справжня потреба у найціннішому зі світських дарів. Цей дар слід приймати з великим благоговінням і вдячністю.

Потребу, про яку я кажу, буває складно простежити у подіях одного життя, але на неї вказує наш фізичний та емоційний склад, спадщина карми минулих життів. Тільки не думайте, що пристрасть до м'яса говорить про аморальність й недоліки характеру. Як я пояснював у розділі «Їжа та особистість», вона може бути ознакою світського, плотського життя, з властивому йому сексуальністю, народженням дітей і забезпеченням сім'ї. Життя, що проведене у відокремлених роздумах про божественне, не породжує плотських потреб. Я не намагаюся категорично стверджувати, що всім, хто веде світське життя абсолютно необхідно харчуватися м'ясом: не для всіх це справедливо. Але загалом для підтримки працездатності, аби залишатися бадьорими, здоровими, життєрадісними та веселими, більшості людям потрібно м'ясо.

Звичайно, можна знехтувати потребами організму. Це нормально! Якщо ви відчуваєте фізичну потребу в м'ясі, але зі співчуття благородно вибираєте дієту веганів – прекрасно, якщо ви готові холоднокровно й спокійно змиритися з фізичним занепадом сил, який може виникнути. Я знайомий з декількома веганами, в яких розвинулися хронічні або дегенеративні захворювання[38]. До них відноситься синдром хронічної втоми, низький рівень енергії, гіпоглікемія, зниження лібідо, анемія, розсіяний склероз, хронічні грибкові інфекції, астма, стійкі симптоми застуди. Фізична дегенерація майже неминуча, якщо дієта зроблена не тільки за мотивами співчуття, але також з будь-яких пихатих спонукань – з прагнення до уявної чистоти, почуттю переваги, спокутування гріхів індустріального суспільства. Лицемірство та критиканство свідчать про те, що марнославство – любов до зовнішніх ефектів, у даному випадку до видимості співчуття, – обрало (принаймні, частково) саме співчуття причиною для переходу на веганську дієту.

Зрозуміло, є і люди, яким веганська дієта тільки на користь: найчастіше ці люди прекрасно розвинені у духовному відношенні, врівноважені й великодушні, незалежні та уважні до оточуючих. Для них дієта – це не джерело гордині й не можливість підняти самооцінку. Вони не пропагують свою дієту і не нав'язують її усім підряд, – навпроти, про дієту вони згадують рідко. Ці люди буквально сяють. Але навіть їм час від часу потрібні яйця, вершкове масло, молоко і сир, за винятком випадків дотримання суворої аскези.

Поспішу додати, що ці позитивні якості характеризують істинного вегана, але вони у жодному разі не є привілеєм одних веганів. Безглуздо було б намагатися приписувати дієті чийсь духовний чи моральний стан. Взаємозв'язок між ними нелінійний. Часом з'являється спокуса зробити висновок, що оскільки м'ясо – це найбільш яскраве уособлення піклування і найпереконливіше нагадування про вищий промисел, то люди, котрі харчуються м'ясом, більш далекі від духовного життя, аніж усі інші. Такий висновок не враховував би, що можливостей харчуватися у нас існує безліч. Їжа – це лише одна із форм енергії, якою рясніє всесвіт. Згадайте «симфонію вібрацій»: люди – це поєднання різних вібрацій, серед яких є і дуже високі, а є і найнижчі. Отже, ідеальною їжею для них буде та, яка поєднує у собі унікальну комбінацію різних видів енергії. Можна харчуватися тільки «найчистішою» їжею, але при цьому бути емоціональним вампіром. А можна поводитися за столом по-дитячому жадібно, але при цьому залишатися відкритим і щедрим у взаємовідносинах. Коли я ловлю себе на поспішних висновках про духовний спосіб людини, що зроблені на підставі поверхневих спостережень про те, який спосіб життя вона веде, я нагадую собі про двох найбільш просвітлених людей, з якими маю честь бути знайомим. Один із них – механік, фахівець по мотоциклам. Другий – м'ясник.

Слід також згадати про те, що деякі вегетаріанці-активісти на підставі дієтологічних, анатомічних і антропологічних даних стверджують, що люди «не створені для того, аби харчуватися м'ясом». Приводити їх аргументи тут недоцільно. Але якщо вони справедливі, то мають на увазі те, що пристрасть людини до м'яса – це помилковий, соціально обумовлений апетит і що ви обманюєте себе, якщо вважаєте, що організм справді просить м'яса. Це найвищою мірою самовпевнена позиція, бо вона говорить про зневагу до щирих почуттів іншої людини, а також про те, що прихильник подібної аргументації вважає, ніби він краще знає, чого хочуть і що відчувають оточуючі. Основоположний принцип йоги харчування говорить зворотне: кожна людина – це беззаперечний авторитет у сфері потреб її організму, і якщо віднестися до тіла з достатньою увагою та довірою, воно дасть зрозуміти, що це за потреби.

Іноді прихильники вегетаріанства нагадують про «рух донизу по харчовій піраміді» – від тваринної до рослинної їжі, тобто про сходження вгору по східцях сходів вібрацій, що описані у розділі «Їжа та особистість». Проте харчову піраміду можна розглядати ще як драбину навпаки, щаблі якої займає сонячне світло у дедалі більш сконцентрованій формі. Найбільш відповідне вам місце у харчовій піраміді залежить від того, скільки енергії вам потрібно. Двигун, який розрахований на напругу 6 вольт, при напрузі 12 вольт не стане працювати вдвічі краще. Зрозуміло, що пристосовність організму набагато вища, ніж електродвигуна, – тільки уявіть машину, яка модифікує сама себе, налаштовуючись на роботу при більш високій напрузі! – Тим не менш, різка зміна припливу енергії може викликати збої.

Люди, котрі намагаються випробувати на собі вегетаріанську і тим більш веганську дієту перш, аніж тіло буде готове до неї, прагнуть до того, що в йозі називають «передчасною трансцендентністю», тобто до виходу за межі людського пізнання раніше, аніж встигнуть осягнути те, що знаходиться у цих межах. Особливо наполегливі у своїх спробах ті, кому незатишно живеться з самим собою і власними людськими якостями. Але пам'ятайте, що інтереси душі та тіла аж ніяк не протилежні. На початку цієї книги я стверджував, що організм і його апетит – це не вороги, а союзники на шляху до здоров'я; у рівній мірі вони є помічниками на шляху до просвітління[39]. Це не означає, що тіло повинно бути «поранене заради душі», як сказано в Єтса. Просто змиріться з природними апетитами тіла, нехай навіть грубими та плотськими, і повірте, що вони зрештою приведуть нас до більш просвітленого буття[40].

Рано чи пізно більшість людей виявляють свій взаємозв'язок з іншими істотами. Вони відкривають для себе – не як догмат, а як внутрішній неминущий досвід, – що вони не самотні. Усвідомлюючи цей взаємозв'язок, вони вже не потребують у фізичній втісі, перестають їсти тварин або інші форми життя. Наша доля – бути вегетаріанцями і харчуватися вільною світовою енергією. Цей процес можна підтримувати і шанувати, але квапити його або вводити насильницьким шляхом не варто. Обуренням і гострою критикою деякі активісти-вегани домагаються прямо протилежного ефекту, викликають у людей почуття незахищеності, відсутності підтримки та піклування з боку всесвіту. Такі гасла, як «друзі, не давайте своїм друзям їсти м'ясо!», ведуть до роз'єднаності, а не до єдності. І без того вже занадто багато хто хапається за вегетаріанство у спробі представити себе у кращому світлі, здобути право на любов до себе і схвалення. Усі ці мотиви видають дефіцит внутрішнього піклування.

Отже, якщо ви – прихильник вегетаріанства, прошу вас, словом і справою давайте оточуючим зрозуміти, що вони чисті душею, цілісні й гарні, що це цілком нормально – бути самим собою, любити себе, цінувати без жодних умов, причин і виправдань. Підготуйте ґрунт для внутрішнього добробуту, і співчуття до інших істот проросте саме собою, у процесі харчування та іншої життєдіяльності. І оскільки неуцтво вважає співчуття безсилим, озбройте його знаннями про жахи м'ясної промисловості і всього, що її супроводжує. Але дійте добром. Будьте м'які, терплячі, не забувайте про смирення. Насіння співчуття не принесуть плодів, якщо ростити їх на ґрунті, що не був оброблений з любов'ю.

Дата добавления: 2015-09-03