ЇЖА ТА ОСОБИСТІСТЬ

Не говори іншим, що їм слід їсти, а їж те, що потрібно тобі, і зберігай мовчання.

Епіктет

Прийнято вважати, що, відмовившись від світських сподівань і ведучи життя самітника у горах, аби очистити думки дзюрчанням води у водоспаді та шумом вітру в гілках сосен, людина прагне до просвітління. Але це аж ніяк не жага просвітління. У писанні ж сказано: «Ті, хто живе відокремлено у горах та лісах і вважають, що від цього вони стають краще за інших людей, не можуть досягти навіть щастя, не кажучи вже про стан Будди».

Мусо Кокусі

Тіло подібне кореню лотоса, душа – його квітці.

Нинішні люди, котрі хочуть вічно уникати смерті, щоб не залишати звичний світ, – дурні, які не розуміють принципів Дао.

Ван Чже

Взаємозв'язок їжі та духовності не викликає сумнівів протягом усієї історії людства.

Для більшості релігій характерні правила, що пов'язані з їжею: в іудаїзмі та ісламі заборонено вживати в їжу свинину, в індуїзмі – яловичину, а деякі буддійські й християнські секти проповідують суворе вегетаріанство. У племінних спілках заборони на певні види їжі діють лише деякий час року або для деяких людей, існує також їжа, яка вважається священною. У наші світські часи правила харчування, що продиктовані релігіями, поступилися місцем раціональним і коректним з етичної точки зору дієтичним рекомендаціям. Особливо часто з етичних міркувань люди вибирають вегетаріанську або органічну їжу: таким чином вони протестують проти вбивства тварин, знищення екосистем, безконтрольного витрачання природних багатств Землі.

Ідея існування більш піднесених або чистих порівняно з іншими видів їжі вкладається в одну з декількох парадигм. Наприклад, можна класифікувати їжу залежно від свідомості, якою ми наділяємо її джерело. За цією логікою найбільш піднесена та чиста їжа – фрукти, заради харчування якими не доводиться вбивати[6]; продукти рослинного походження кращі, аніж продукти тваринного, оскільки тварини явно мають більш розвинену свідомістю, аніж рослини. Можна оцінювати продукти залежно від їх положення у харчовій піраміді: вважається, що рослинні продукти, які розташовані на нижчих щаблях, асоціюються з більш високими вібраціями, аніж тваринні продукти, що стоять вище у харчовій піраміді. Ще один метод класифікації продуктів – за впливом їх виробництва на екологію та суспільство: найшкідливішою вважається м'ясна промисловість, тоді як збір диких рослин завдає екосистемам найменший збиток. Згідно багатьом духовним традиціям, м'ясо – це більш щільна, «застійна» їжа, її вібрації нижчі, ніж у рослин; вібрації зелених рослин вище вібрацій коренеплодів, а особливо високі вібрації мають фрукти. Ця ієрархія точнісінько відповідає інтенсивності, з якою різні джерела їжі перетворять сонячну енергію на харчові калорії. Для виробництва однієї калорії м'яса потрібно набагато більше сонця, ніж для виробництва рівного йому за енергетичною цінністю кількості пшениці. З цієї ж парадигмі найбільш чисті та корисні продукти – це водорості та проростки. Очевидно, в усіх цих парадигмах класифікація різних груп продуктів приблизно однакова.

Заради простоти та зручності порівнянь усю сукупність біохімічних, етичних і духовних властивостей їжі я буду називати багаторазово осміяним словом «вібрації».

Вібрації та ступінь поживної «щільності» різних продуктів – це досить поширені поняття, що частенько зустрічаються у літературі про йогу та здоров'я і популярні у людей, що пропагують суворе вегетаріанство або сироїдіння. Як правило, найбільш щільним продуктом з найнижчими вібраціями вважається м'ясо, особливо червоне. У риби вібрації вищі, в яєць та молока – ще вищі. Наступною йде рослинна їжа. Серед овочів вібрації найбільш низькі у коренеплодів, у листовій зелені вони вищі. Вважається, що при тепловій обробці їжі рівень її вібрацій знижується. Фрукти за рівнем вібрацій поступаються, мабуть, тільки водоростям і проросткам. Найвищі вібрації притаманні чистій мінеральній воді, повітрю та сонячному світлу.

Підтекст класифікації полягає у наступному: чим більш «розвинена» людина, тим вище вібрації продуктів, які вона споживає. Згідно цієї точки зору, раціон, який ми вибираємо, відповідає рівню нашого морального та духовного розвитку. І навпаки, бажаючи підвищити рівень свого розвитку, стати більш чистою, піднесеною, гідною, розвиненою людиною, слід у першу чергу довести свій раціон харчування до цього рівня. Ті, хто харчується м'ясом, у моральному та духовному відношенні поступаються тим, хто харчується рибою та овочами (піско-вегетаріанцям), а вони, у свою чергу, – тим, хто їсть тільки яйця, молоко та овочі (ово-лакто-вегетаріанцям). Останні поступаються суворим вегетаріанцям (веганам), а ті – людям, які харчуються виключно фруктами (фрукторіанцям). Перейдіть на їжу з більш високим рівнем вібрацій – і рівень вібрацій вашого «я» автоматично підніметься. Принаймні, так прийнято вважати.

Ієрархія вібрацій, що веде до небезпечних помилок.

Поживна «щільність»	Місце у харчовій піраміді
Висока	Жири, тельбуха	Верх	М’ясо
↓	М’ясо Молоко Злаки та бобові Коренеплоди Овочі	↓
Низька	Фрукти	Низ	Рослинні продукти
Ступінь свідомості джерела[7]	Інтенсивність перетворення енергії сонця на харчові калорії
Висока	М’ясо, птиця, риба	Низька	Яловичина
↓	Коренеплоди Листова зелень Злаки Фрукти Водорості	↓	Свинина, курятина Риба Молоко Культурні рослини Проростки
Низька	Молоко[8]	Висока	Водорості

Цю тезу підтверджують спостереження ченців, йогів та інших духовних людей, які дотримуються надзвичайно суворої дієти. Багато буддійські ченці в Азії тільки раз на день з'їдають невелику порцію овочів з рисом. Легенди про безсмертних даосів, «досконалих людей», оповіщають, що ті харчувалися лише ранкової гірської росою; в Індії і на Заході відомі подібні історії про самітників і аскетів, які взагалі нічого не їли, продовжуючи місяцями або роками медитувати у печерах. Парамахамса Йогананда в «Автобіографії йога» привів документально підтверджену розповідь про баварську черницю Терезу Нойман. Прихильники американської секти бретаріанців стверджують, що обходяться навіть без питної води. Люди, що займаються за системою цигун, іноді входять у стан бігу (буквально – «утримання від злаків»), в якому не відчувають потреби в їжі тижнями, місяцями і навіть роками, і при цьому зберігають нормальний рівень енергії та постійну вагу[9]. «Хочу бути як вони, – думає людина, наслухавшись таких історій. – Хочу бути чистою. Хочу радіти бездоганному здоров'ю та бадьорості».

У логіці духовного піднесення за допомогою піднесеного харчування є один серйозний недолік. На нього вказує приказка «зміниш одне – зміниться все». Аби задовольняти нашим потребам і дарувати здоров'я, наша дієта повинна відповідати нашому способу життя у світі.

Повернемося ще раз до ствердження, що їжа являє собою вібрації. Пізніше я звернусь до метафори вібрацій, аби пояснити динаміку взаємин харчування й особистості, а якщо вас бентежить типово «нью-ейджівський» відтінок слова, зверніть увагу, будь ласка, що я не висуваю абсолютну онтологічну парадигму «ми всі складаємося з вібрацій» і вважаю, що метафору можна з успіхом застосувати і без цього.

Ієрархія вібрацій – від м'яса до рослин, фруктів і сонячного світла – становить собою небезпечне спрощення. Спрощенням вона є тому, що кожен продукт – це не єдина вібрація, а сукупність різночастотних вібрацій. Небезпечним – оскільки викликає спокусу застосувати тугішу класифікацію по відношенню до людських істот і прийти до висновку, що деякі з нас вищі, чистіше, просто кажучи – краще за всіх інших

Аби переконатися, що кожен продукт – це не одна вібрація, а безліч, розглянемо два качана броколі. Їх вібрації містять не тільки передісторію зростання конкретних качанів, але й говорять про харчові характеристики рослини. Уявімо собі, що перший качан виріс на фермі промислових масштабів, де інтенсивно застосовуються ґрунтові води, викопні джерела палива, пестициди, хімічні добрива. На цій фермі дотримуються методів роботи, що отруюють воду та ґрунт; низькооплачувані робітники-мігранти збирають урожай, вантажівки везуть його за тисячі миль до місця продажу. У капусти з подібною історією вібрації будуть зовсім не такими, як у броколі, що вирощена органічними методами. Якщо перший качан – це частка процесу знищення планети, другий – невід'ємна складова процесу її відродження. У кожного качана є щось своє, і разом з тим у них знайдеться щось спільне.

Невідомо, чи зашифровані всі ці вібрації у капусті на біохімічному рівні. Сучасні наукові дослідження підтверджують, що на склад рослини впливають застосовувані хімікати та виснаження ґрунту. Але чи можна шляхом хімічного аналізу капусти визначити, які умови праці робітника, що займається збором цієї капусти? Звучить нісенітно. Проте вся ця книга побудована на припущенні, що якийсь біохімічний чи інший механізм фіксує всі події історії харчового продукту.

А тепер застосуємо метафору вібрацій до людських істот. Кумедно навіть припускати, що невимірно складну людську істоту можна звести до рівня єдиної вібрації певної частоти. Всі ми складаємося з незліченної безлічі вібрацій, як низьких, так і високих. Згадайте, наскільки ми по-різному поводимося, коли нами керує гнів і любов. Яка з наших сторін виступить на перший план, залежить від ситуації. Хіба не траплялося усім нам у різні моменти грати повністю протилежні ролі – вірних друзів і зрадників, чесних людей і шахраїв, мудреців і дурнів, утішників і кривдників? Наше «я» по-різному реагує на зовнішні обставини, демонструючи свої нові сторони, інші акорди у спектрі наших вібрацій. Вібрації складаються не з безладної мішанини нот: сплітаючись, вони утворюють неймовірно складну симфонію звуків, де кожен співзвучний іншим і в гармонії з ними створює лейтмотив нашого життя.

Ви – це симфонія вібрацій, яка охоплює кожну вашу думку, кожен вчинок, усе, що ви їсте і чим ви є. Змініть хоч що-небудь, всього лише один ланцюжок думок або звичку харчуватися, лише одну окремо взяту ноту, – і виникне дисонанс. Природа не терпить дисонансу. Підтримати його вдається насилу, бо Природа тяжіє до гармонії та цілісності. Як правило, вібрації, які ви змінили, повертаються до вихідного стану. Але можливий інший результат: є ймовірність, що усі інші вібрації перетворяться, підлаштовуючись до тієї, яку ви змінили.

Наприклад, припустимо, що у вас «неправильна постава» і ви вирішили відучитися сутулитися. Виявляється, ви поняття не маєте, як слід триматися. Можна спробувати просто розпрямити плечі, але, приглянувшись, ви зрозумієте, що це спричинить за собою зміну положення грудей, тазу, шиї, всієї пози. Або ви дозволите плечам знову сутулитись і повернетеся до звичної постави, або все тіло буде пристосовуватися до нової пози і відновлювати гармонію. Зміниться не тільки тіло, а й мислення: з'ясується, що деякі негативні емоційно-психічні стани просто несумісні з «хорошою поставою». Або постава буде приведена до відповідності з поразницьким менталітетом, або менталітет адаптується до прямої та відкритої манери триматися.

Таким чином, стає ясно, що поганої постави як такої не існує: будь-яка постава – це невід'ємна частина цілісної істоти, що відповідає його характеристикам і підтверджує їх; це адаптація до психічних умов, в яких ви опинилися, і до фізичного досвіду, який з цього походить. Проте серед цих психофізичних умов є більш неприємні та болючі, ніж інші. Ті ж принципи справедливі і для харчування.

Їжа теж гармонує з нашим способом існування у світі й підтверджує його. Наприклад, буддійським ченцям заборонено вживати в їжу часник, що визнаний «розпалювачем пристрастей»: вважається, що сирий часник викликає гнів, а термічно оброблений – статевий потяг. Але можна розглянути ситуацію з іншого боку і сказати, що сирий часник живить й підтримує людину, яка схильна до спалахів гніву, а приготований – людину, яка веде активне статеве життя. Причинно-наслідкові зв'язки діють в обох напрямках. Якщо мова йде про термічно оброблений часник, то вживання його в їжу і ведення активного статевого життя дає цілісний, самодостатній спосіб життя, у той час як стриманість і від часнику, і від сексу становить собою настільки ж комплексний, але зовсім інший підхід до буття. Відмова від одного, але не від іншого може призвести до дисгармонії.

Подібно до цього людина, у свідомості якої не сформувалося уявлення про світ як про місце, де про неї піклуються, позбавляється внутрішнього джерела піклування і потребує їжі як розради. Якщо така людина вирішить перейти на суворе вегетаріанське сироїдіння – можливо, щоб довести самій собі свою чистоту та позитивність, – вона буде обділяти себе поживними елементами, що необхідні для такого стану душі. Її харчування не буде відповідати потребам душі та тіла. Результатом стане дисгармонія: хронічні хвороби та безрадісне існування, посилення нав'язливих бажань, у виконанні яких людині відмовлено. Зрештою, вона або помре, або повернеться до колишньої дієті, що гармонує з її способом життя.

Звідси ясно, чому ніхто не стане праведником, навіть якщо буде харчуватися як праведники. Раціон ченців і праведників – це не свідоме рішення, а результат змінених смаків і апетитів. Терезі Нойман не потрібно було докладати надлюдських зусиль, аби придушити муки голоду – вона його просто не відчувала. Якщо вона і користувалася силою волі, то лише для того щоб нагадувати собі: не слід їсти за звичкою або за компанію, якщо вона не голодна. Так і прихильники цигун, які досягли стану бігу: утримання від їжі вони сприймають як незначний побічний ефект своєї практики. Якщо вже брати до прикладу цих людей – їжте все, що хочете, і тоді, коли хочете!

Згадайте психологічні передумови ідеї самовдосконалення: ЗМІ вселяють, що ваше тіло потворне, медицина – що людський організм ненадійний, релігійні вчення свідчать, що ваші природні помисли гріховні, суспільство та батьки хвалять вас за вчинки, що невластиві вам, і соромлять вас за прояви індивідуальності. Заклики до фізичного та морального очищення, а також до духовного піднесення мають на увазі, що у нашому нинішньому стані ми нечисті, приземлені та недостойні. Звідси ж непрямо випливає, що люди, які не змінили звички харчування, нечисті, приземлені й недостойні, несприйнятливі, жахливі, неосвічені та некультурні. Не тільки у питаннях харчування, але й в усіх сферах життя людям притаманне прагнення судити інших по собі.

Життя у вічному страху осуду, у стані невпевненості та з незадоволеною потребою у турботі несумісне з піднесеним і чистим харчуванням.

Суворі та чисті дієти йдуть на користь насамперед людям, що відокремлені від нашого світу крамарства та наживи. Аби радіти життю у звичному нам світі, потрібна менш піднесена дієта. Самітнику, котрий цілими днями оспівує Бога, потрібна зовсім інша кількість енергії та інші вібрації, аніж людям, які живуть у гущі світського життя. Меню монастиря або ашрама не призначене для способу життя, що характерне для водіїв вантажівок. Якщо запозичувати чернечу дієту, але не чернечий спосіб життя, то вас переслідуватиме голод, постійне бажання з'їсти «що-небудь щільніше більш суттєве».

Відповідно, якщо харчуватися гамбургерами під час місячного перебування у буддійському храмі, то таке харчування незабаром стане для вас тягарем і буде викликати відразу. Аби всебічно брати участь у житті матеріального світу – а я вважаю, що у ньому знайдеться чимало корисних і захоплюючих справ, – доведеться віддати перевагу «матеріальному» харчуванню.

Якщо ж ви готуєтеся віддалитися від світу, бажання перейти на менш приземлене і плотське харчування може виникнути у вас заздалегідь. Тибетський вчитель Сог'ял Рінпоче розповідає про те, як одна з його двоюрідних бабусь за місяць до смерті раптом припинила поратися по господарству, віддалилася від світських справ, відмовилася від м'яса і ніби занурилася у безперервну медитацію та священні співи. А раніше вона була практичною і приземленою жінкою і зі задоволенням їла м'ясне.

Але не всі чекають кінця життя як приводу віддалитися від земного світу. У подорожі душі настає момент, коли вона повинна віддалитися від плотського та матеріального. Монахи і жителі духовних притулків визнають цю потребу, коли дають обітницю безшлюбності, ненаживання та життю, що не обтяжене матеріальними питаннями. Віддалення від плотського світу проявляється не тільки у харчуванні. Як виявив колишній фрукторіанець Том Біллінгс, поїдання одних фруктів привело його до свого роду соціальної ізоляції, а фізичні нездужання, з якими він зіткнувся, і кроки до смерті можна було тлумачити як віддалення від матеріального світу у прямому, а не в переносному сенсі[10].

Тільки уявіть собі, якою мірою досягне ця відокремленість, якщо ви виявите, що повністю втратили потребу в харчуванні. Яка більшість наших вчинків і прагнень продиктовані інстинктом самозбереження, що у свою чергу пов'язаний з харчуванням на глибинному біологічному рівні. Більш того, ви набудете досвід, що йде врозріз з переважаючими науковими уявленнями про реальність, а володарі поглядів, які принципово відрізняються від переконань більшості, найчастіше опиняються у соціальній ізоляції. Ви будете невблаганно віддалятися від традиційної роботи та звичного суспільного життя. Це надзвичайно важко – тривалий час перебувати у гармонії з одним аспектом свого існування і в дисгармонії з іншим. Рано чи пізно від якого-небудь доведеться відмовитися. І найчастіше люди відмовляються від дієт. Цікавий і важливий факт: коли люди стверджують, що повністю утримуються від їжі, або навіть дотримуються менш суворої дієти, наприклад сироїдіння, і тим самим привертають до себе увагу громадськості, найчастіше вони вдаються до шахрайства. У 1983 році майже вся верхівка каліфорнійської секти бретаріанців склала з себе обов'язки, коли голову секти Уайлі Брукса, котрий стверджував, що він не їсть вже 19 років, спіймали на місці злочину в одному готелі: потайки зайшовши у тамтешній бар, він замовив пиріг з курятиною[11]. Пояснення, яке першим приходить до голову: він шахраював з самого початку. Але є й інше, не менш правдоподібне: потреба в їжі була викликана у Брукса тісним спілкуванням зі світом.

Мій особистий досвід знайомства з вегетаріанської дієтою та сироїдінням спочатку супроводжувався частковим, але досить болючим відлученням від матеріального світу. З одного боку, я втратив статевий потяг і виявив, що мені важче вести нормальне суспільне життя. Я став менш енергійним, здоровим і начебто вже не так міцно займав своє місце у світі. У той же час я з меншою працею створював і підтримував змінені стани свідомості, ніби ослабли узи, що зв'язують мене зі звичним матеріальним світом. Проте таке харчування не було для мене простим і природним. Я постійно боровся з собою, мені бракувало тих боків життя, враження в яких я хотів раніше отримувати. Я зовсім не був готовий віддалитися від світу плоті.

Якщо розставання з матеріальним світом починається передчасно, ми страждаємо і чинимо йому опір. Душа пам'ятає, що всьому свій час. Якщо ми міцно прив'язані до нашого світу – наприклад, ростимо дітей, будуємо кар'єру, користуємося всіма благами реінкарнації у людському тілі, – без щільної, суттєвою, приземленою їжі нам не обійтися. Це узагальнення: точна комбінація енергій різних видів їжі, що необхідна вам, так само унікальна, як і ви самі.

Отже, запам'ятаємо: дивлячись зверху вниз з «духовного життя» на «плотське», ми маємо на увазі, що тіло та матерія є примітивними, низькими і нечистими – на відміну від духу. Ступінь причетності людини до матеріального світу – багато у чому справа випадку та долі. Деякі з нас створені бути домогосподарками, вихователями дітей, розподільниками матеріальних благ, політиками або грати інші світські ролі, проте всі ці ролі пов'язані з етичними дилемами, процесом духовного росту та можливістю Сумлінної Праці. В якомусь сенсі бути хорошою багатою людиною набагато важче, аніж хорошим бідним. Але для того щоб світ продовжував існувати, а людство – реалізовувати свій потенціал, у матеріальному світі нам необхідні люди, які вміють правильно та мудро розпоряджатися його благами. Це наше тимчасове пристанище. Немає чого поспішати його покинути. Спочатку треба виконати важливі завдання.

Дисонанс між тим, що ми їмо, і нашим становищем у світі породжує певне напруження, для усунення якого треба або привести харчування згідно з нашою роллю у матеріальному світі, або перебудувати все життя, пристосовуючи його до нового способу харчування. Силою, а саме силою волі, можна відокремити харчування від буття, але не назавжди. Напруга наростає, приймає форму гострих бажань, відрази і зрештою фізичних захворювань. Організм подає сигнал дедалі голосніше, вимагаючи задовольнити його потреби – хоча і продовжує функціонувати, як може, незважаючи на те що потреби залишаються незадоволеними.

Дата добавления: 2015-09-03